Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Місцем масового розташування переселенців з Чорнобиля і Прип’яті була Борщагівка в м. Києві”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Назавжди в пам’яті Повільне правосуддя

Слово Просвіти, №17 за 2026 рік

На жаль, з Донбасу не виходить їздити на суди у Львів, але ситуація навколо процесу над обвинувачем у вбивстві Ірини Фаріон потребує суспільної уваги. Є очевидні спроби затягнути справу та перетворити її на блюзнірство над пам’яттю про Ірину Фаріон. І що найбільш огидно – на справжні психологічні тортури для рідних і близьких пані Ірини. Андрій ІЛЛЄНКО, військовослужбовець Суди постійно переносяться. То “захворів” один адвокат обвинуваченого, то інший. То вони взагалі змінюють адвокатів та знову тягнуть час на “ознайомлення з матеріалами справи”. Коли не вдається перенести засідання – обвинувачений то пробує “повіситись” на футболці прямо в залі суду, то “втрачає свідомість”. До цього жалюгідного фарсу можна було би ставитись просто як до хаотичного відчаю перед неминучою розплатою за скоєне, якби не йшлося про жахливий злочин вбивства. А ось пряма цитата “адвоката” у судовому засіданні. Це він про холоднокровно вбиту, беззахисну Ірину Фаріон: “не була громадською діячкою та всі її дії були спрямовані на розпалювання ворожнечі”. “Адвокат” забув, що судять взагалі-то не Фаріон, а її вбивцю? “Адвокат”, до речі, відомий тим, що захищає колаборантів та навіть депутатів російської “госдуми”. Дуже показово. Навіщо потрібен весь цей абсурдний потік бруду та примітивних маніпуляцій, якщо ти вважаєш себе невинуватим? Не дуже логічна лінія поведінки, коли проти тебе всі експертизи На 80-му році життя відійшов у засвіти Дмитро Йосипович Іванов – відомий український поет, прозаїк і журналіст, лавреат Шевченківської премії, заслужений журналіст (портретна та одорологічна), особливо коли загрожує довічне. Можна ж просто дати відповідь на очевидні запитання: · Що привело мешканця Дніпра у двір Ірини Фаріон у Львові? · Для чого він влаштував весь цей маскарад з окулярами, шапкою, дивним одягом, який попередньо купив в інтернеті, а потім сам собі з Дніпра пересилав у Львів? · Чому він робив напередодні вбивства сотні дивних пошукових запитів, особливо з приводу того, як замітати сліди, “вбити людину і не понести покарання”? · Навіщо йому скріншоти місця проживання Ірини Фаріон? · Чому одразу після затримання обвинувачений (підозрюваний?) вів себе зухвало, а зараз грає невинну жертву “у відчаї”? Але при цьому знову ж таки жодного суттєвого слова по фактичних обставинах справи? Якщо ж нема чого сказати по суті – лишається лише тягнути час та поливати брудом убиту Ірину Фаріон. Сподіваюсь, суд здійснить правосуддя. (Текст зі сторінки у Фейсбук Андрія Іллєнка, заголовок – редакція “СП”) України, багаторічний головний редактор Чернігівської обласної газети “Гарт”. Просвітяни розділяють біль утрати з рідними і близькими покійного, з усіма, хто знав Дмитра Йосиповича Іванова. Світла пам’ять. Після наймасштабнішої за всю історію ядерної енергетики Чорнобильської катастрофи 26 квітня 1986 року тисячі людей отримали радіоактивне опромінення. Місцем масового розташування переселенців з Чорнобиля і Прип’яті була Борщагівка в м. Києві. Громада постраждалих прип’ятчан звернулася до Благочинного Святошинського району м. Києва отця Валерія Симанцо, а через нього до Патріарха (на той час Митрополита) Філарета, який і благословив заснування каплиці парафії Різдва Пресвятої Богородиці за адресою: вул. Якуба Коласа, 27. У 2002 р. в сквері житлового масиву було поставлено пам’ятний знак мешканцям м. Прип’яті ГО Союз “Чорнобиль України” та ГО “Діти Чорнобиля” за підтримки депутатів Верховної Ради України, Київської міськради та Святошинської РДА. Настоятелем каплиці Православної церкви України Різдва Пресвятої Богородиці є митрофорний протоієрей Олександр Швець. У цій каплиці знаходиться ікона “Спасителя Чорнобиля”, яку ще в ті часи привезено Патріархом Володимиром Романюком та отцем Іоаном Швецем з Німеччини, а передано Екзархом західної Європи автокефальної церкви Патріком Детралем. Цей образ написано графинею з Києва, художницею, яка проживала в Німеччині після Чорнобильської трагедії. Вже в Києві, художником Віктором Чорнобаєм збільшено образ і він знаходиться в капличці Різдва Пресвятої Богородиці при вході праворуч. Щороку проводиться заупокійне богослужіння та чин вшанування пам’яті загиблих. 25 квітня також відбулося вшанування пам’яті мешканців м. Прип’яті та ліквідаторів Чорнобильської трагедії. Курсанти Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою (директор – Людмила Рожкова) Вероніка Тахірова і Андрій Кузьмич поставили вінок і світильник з Благодатним Вогнем до пам’ятного знаку. Пролунали виступи голови ГО “ВО “Поступ жінок-мироносиць” Зої Ружин, яка передала коровай голові органу самоорганізації населення “Прип’ятчани” Людмилі Белокраінській. У виступі Людмили Петрівни пролунали слова вдячності ліквідаторам та співчуття родинам, що загинули від радіації з м. Прип’яті, вона подякувала Іоану Швецю за співучасть і закликала прип’ятчан відвідувати церкву на богослужіннях. Відбулося преломлення короваю за світлу пам’ять і Царство Небесне самовідданих Батьківщині героїв та мешканців м. Прип’яті загиблих від радіації. Хліб розносила між членами своєї організації з благословення Іоана Швеця разом із дітьми народного художнього колективу Театру пісні “Ладоньки” Центру позашкільної роботи Святошинського району, які були присутні на заході під керівництвом заслуженої діячки мистецтв України Світлани Садовенко. Захід підтримала представниця Святошинської РДА Людмила Яковенко. Також пролунав виступ представника Київської міської організації зі Святошинського району Союз “Чорнобильці України” Якова Марченка. Вшанування відбулося від Київського коледжу, НСПУ, Національної Ради жінок України, Спілки офіцерів України, ТОВ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, учасників “Мистецького спецназу”, ГО “ВО “Поступ жінок-мироносиць”, ГО “Земляки Придніпров’я”, ГО “Спілка Чорнобильців м. Києва”, ОСН “Прип’ятчани”. Вдячна за підтримку в підготовці до вшанування заступникам директора коледжу Ладі Волошковій та Олексію Петровичу, літописцю заходу Олександру Мацепурі та посестрам-мироносицям Світлані Садовенко і Ларисі Павленко. Вдячність голові ГО “ВО “Земляки Придніпров’я” Леоніду Костюченку та всім, хто вшановував світлу пам’ять чорнобильців. Втрата

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин