Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Україна посідає одне з останніх місць в Європі за забезпеченістю прісною водою з розрахунку на одного мешканця.

Слово Просвіти, №18 за 2004 рік

Фото О. Кутлахметова питних підземних вод; часто їх споруджують уздовж берегів річок. Проте якість і цих вод — абсолютно чистих і цілющих у природних умовах — зараз не завжди йне всюди є високою. Особливо забруднені води, які каптуються питними водозаборами в регіонах інтенсивного техногенного навантаження — вугледобувних, залізорудних, солянодобувних, флюсодобувних і сірчанорудних, в регіонах, де добувають калійні солі, марганець, нафту, газ. В Україні з метою визначення якості питної води використовують нормативні документи часів Радянського Союзу: “ГОСТ 2874-82. Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством”; “СанПиН 4630-88. Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения” (в Росії прийнято новий “СанПиН”, але він мало чим відрізняється від вищезгаданого). Є, щоправда, й український нормативний документ: “ДСанПіН 383-97. Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарчо-питного водопостачання”. Проте це, по суті, — резюме двох вищезгаданих стандартів. Нове в цьому документі тільки те, що стосується вмісту сульфатів, хлоридів, свинцю та алюмінію. Інколи на етикетці пляшки з бутильованою питною водою пишуть: “ТУ У 88.009.003-97”. Однак навіть фахівцеві, досвідченому гідрогеологові це ні про що не говорить. Згідно із нормативними документами вже не існуючого Радянського Союзу відбираються проби води й робляться хімічні аналізи — скорочені, повні та спеціальні. Як правило, на повний аналіз коштів не вистачає, хімічних реактивів теж. Визначення у воді одного мікроелемента коштує приблизно 80 гривень. А якщо цих мікроелементів у питній воді тридцять?! А ще ж треба визначити окислюваність і жорсткість води, нітрати, нітрити, амоній-іон, вміст хлору, заліза, марганцю, сірководню, колітитр і колі-тест (колі-індекс), сульфати, хлориди, сухий залишок, запах та присмак! Однак навіть повний хімічний аналіз, відповідно до “ГОСТ 2874-82”, сьогодні не дає відповіді щодо якості води. Наприклад, вода зі свердловин Бендюзького водозабору, який подає питну воду вм. Червоноград Львівської області, щодо мінералізації цілком відповідає нормам — 0,37-0,66 г/л (ГДК=1,0г/л); те ж саме можна сказати й щодо жорсткості води, кількості сульфатів, хлоридів, завислих речовин, вмісту кисню, прозорості, кольору, смаку, запаху, колі-титру і колі-тесту (колі-індексу), нітратів, аміаку і т.д. Та стосовно мікроелементів (брому, бору, літію, барію, кадмію, берилію) в шести свердловинах із восьми — перевищення ГДК у декілька разів. У воді більше за норму заліза, фенолів, поліакриламідів, а подекуди й фтору. Токсикологічний показник сенонської води Бендюзького водозабору, яка подається населенню, по 1-му та по 2-му класах небезпечності речовин складає 6,1—17,1, а органолептичний показник (3 та 4 класи небезпечності речовин) — 3,2—16,0 при нормі 1,0. Воду цю, згідно із “СанПиН 4630-88” та “ДСан- ПіН 383-97”, пити не можна. Та вищезгадані мікроелементи визначаються рідко, а деякі з них (літій, наприклад) взагалі не фігурують у “ГОСТ 2874-82”. Парадокс: вода Бендюзького водозабору по шести свердловинах непридатна для пиття, однак її п’ють, бо існуючим нормативам вона начебто й відповідає. Те ж можна сказати й про воду, яку качають свердловини багатьох інших водозаборів Червоноградського, Павлоградського, Луганського, Краснодонського, Макіївського гірничопромислових регіонів. Розробка корисних копалин негативно позначається на якості підземних вод. Водозабори потерпають внаслідок фільтраційних втрат зі ставків-накопичувачів шахтних вод вугільних регіонів України, забруднення підземних вод за рахунок породних відвалів шахт і збагачувальних фабрик, скиду в річки мінералізованих вод. Вода криниць, розташованих у селах зони депресійних воронок вугільних шахт, здебільшого непридатна для пиття. Але знову ж таки — її п’ють, бо іншої там немає. Розробка сірки на Язовському родовищі, що у Львівській області, негативно вплинула на мінеральні джерела санаторію “Шкло”. Про курорт цей вперше згадується ще 1576 року, в літописі. Тут розташоване родовище славнозвісної води “Нафтуся”. Наявність цілющої води пов’язана з відкладами нижнього сармату (косівські глини з нафтовою органікою), залягає вона, як правило, на глибині 12,8-36,0 м. Внаслідок видобутку сірки рівень підземних вод значно знизився, що суттєво порушило природні умови накопичення води “Нафтуся”; відбулися значні зміни всередині всієї гідродинамічної системи. Лікувальні властивості води зумовлені органічними речовинами, які надають їй специфічного запаху гасу. Однак теперішня “Нафтуся” майже повністю втратила цей запах; старожили с. Шкло говорять, що “вода вже не та”. То як же діяти далі? Не розробляти родовища корисних копалин? Ні! Науково-технічний прогрес має крокувати вперед. Але треба й про екологію дбати. Якби на вугільних шахтах Донбасу та Львівсько-Волинського басейну були свого часу реалізовані раніше розроблені заходи з реабілітації довкілля, — водозабори продовжували б качати якісну питну воду. А Язовському сірчаному руднику — з метою охорони санаторію “Шкло” — ще 1992 року науковці Києва пропонували комплекс спеціальних заходів із розв’язання тут еколого-гідрогеологічних проблем. Однак все залишилось на папері — не вистачило коштів. Щодо бутильованої питної води. Ця вода дуже популярна серед населення; її купують для вживання й здорові люди, і хворі. Яких тільки назв тут немає! На етикетках деяких пляшок взагалі відсутня інформація про хімічний склад води; у кращому випадку написано: “Відповідає ГОСТ 2874- 82” — і все. А коли якось я купив одну пляшку і покуштував, то зразу ж дійшов висновку, що мінералізація води щонайменше 5г/л, хоча на етикетці значилося 0,5-0,7г/л. Бачив я і в Донбасі, і в Ялті — “Єсентуки-4” та “Єсентуки-17”. Але ж відомо, що завод з розливу цих мінеральних вод на Кавказі давно не працює!.. То звідки ж ці “Єсентуки”? Яка якість цієї води?! Сертифікату якості на бутильовану питну воду — не допросишся у продавців. Недавно відомий в Україні фахівець з питань води академік Національної Академії Наук Владислав Гончарук, виступаючи по телебаченню, продемонстрував на прикладі, що бутильована питна вода у нас не завжди високої якості. У стакан із “Доброю водою”, налитою зі стандартної заводської пластикової пляшки, запустили золоту рибку. Через тридцять хвилин рибка загинула. Висновок вченого: ця бутильована вода — небезпечна для здоров’я людей, а існуючі в Україні стандарти для визначення безпечності питної води — недостатні. Бідний В. Гончарук! Що йому потім тільки не приписували! І посередництво у конкурентній боротьбі торгових марок, і відстоювання власних позицій у суперечці наукових шкіл та інтересів. І взагалі, мовляв, вчений мав би знати, що у “Добрій воді” немає кисню, немає необхідних для життєдіяльності організму речовин, тому нещасна рибка загинула, та й стандарт для оцінки якості води тут має бути зовсім інший — “ДСТУ 878-93. Води мінеральні, питні. Технічні умови”. А міжнародний стандарт ISO 73-46, на який посилаються вчені вищезгаданого Інституту, використовується лише для перевірки технічної води на предмет гострої генотоксичності… Невже вчені з Інституту колоїдної хімії та хімії води на чолі з В. Гончаруком — неосвічені юннати? Та ні, звичайно! У бутильованій питній артезіанській воді (в тому числі й у “Добрій воді”) є в достатній кількості кисень, оскільки під час її добування і розливу вона збагачується цим компонентом. Є в ній і потрібні рибам мікроелементи. А відносно того, що міжнародний стандарт застосували, буцімто, неправильно, то тут висновок лише один: виходить, наша питна вода гірша за технічну?! Біотестування — метод оцінки якості питної води за допомогою золотих рибок. Це — прогресивний, високоефективний сучасний метод. Його застосовують у всьому світі. До речі, у бутильованій питній воді “Оболонь-3” зо- Про питну воду зараз говорять багато і майже скрізь. Це зумовле# но не тільки суттєвим погіршенням її якості у багатьох регіонах Украї# ни, а й недосконалістю наших стандартів щодо визначення цієї якос# ті, недостатньою обізнаністю людей з тим, які норми та вимоги до якості питної води існують у нас, а які — за кордоном. У цій сфері тісно переплітаються інтереси і Держстандарту України, і бізнесменів, які займаються добуванням і продажем бутильованої питної води, і нау# ковців, екологів, гідрологів, гідрогеологів, медиків, курортологів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин