Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Резонанс · с. 10сторінка оригіналу ↗

СВОБОДА СОВІСТІ ПО-РАХІВСЬКИ

Слово Просвіти, №18 за 2004 рік

Нинішня правляча адміністративна вертикаль піклується про успіх Церкви Московського патріархату в Україні, як про першочергову справу державної ваги. Як от, наприклад, у Рахові — центрі гуцульського краю, який до Москви і її пат# ріархату має таке саме відношення, як Говерла до Сахаліну. ЗВЕРНЕННЯ громадських організацій м. Рахів і Рахівського району до голови Закарпатської обласної держадміністрації пана І. М. Різака Багато людей греко-католицької конфесії, які не хотіли зрадити батьківській вірі й не піддалися атеїстичній пропаганді, пішли у підпілля, бо у 1948—1949 роках, за вказівкою Управління церквами, підпорядкованого ЦК КПРС та НКВД, органами НКВД у них насильно відібрані церковні будови й віддані ними ж створеним громадам Російської православної конфесії Московського патріархату. Так сталося і з Хрестовоздвиженським храмом на лівобережжі м. Рахів, збудованим греко-католицькими прапрадідами у 1828 році, про що свідчить довідка Закарпатського держархіву № 13-ЦР від 16.03.1992 р. У 1948 році органи НКВД насильно відібрали церкву в греко-католиків (тут арештували славної пам’яті священика Івана Маргітича, нещодавно єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії) і віддали Російській православній громаді, котра з 1992 року для обману своїх вірників називається нібито українською, хоч у неї немає нічого українського — усі релігійні церковні відправи проводяться мертвою старослов’янською мовою, яку не тільки молоде, але й старше покоління взагалі не розуміє. У цій церкві понад десять років служить священик УПЦ Московського патріархату Іоан Вурства. Голова греко-католицької громади лівобережжя Рахова Василь Рибак щороку по кілька разів звертався до рахівського міського голови Іллі Желізняка, голови районної ради Миколи Беркели, голови райдержадміністрації Михайла Даскалюка та його заступника з гуманітарних питань Гафії Данишек, щоб згідно з пунктом 17 ст. закону “Про свободу совісті та релігійні організації”, прийнятого Верховною Радою УРСР 23.04.1991 р., роз’яснення Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України від 23.03.1994 р. про застосування закону й інструкції заступника міністра у справах національностей, міграції та культів за № 11/242 від 01.03.1995, де йдеться про запровадження ПОЧЕРГОВОГО МОЛІН- НЯ двох і більше конфесій, відправляти служби почергово. Однак, згадані особи категорично захищають не національні конфесії — Греко-Католицьку та УПЦ Київського патріархату, а конфесію, яка керується з-за кордону України, столиці Росії — Москви. Московський патріархат через свої структури в Україні, в т. ч. у Закарпатті, веде агітацію невизнання незалежності України. Так і рахівський священик Іоан Вурста (а за ним вірники) каже, що, мовляв, “Росія і Україна — то одно”. Як можна це розцінити інакше, ніж антидержавною пропагандою? Працівники відділу у справах Церков облдержадміністрації Сте-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин