Без мови немає нації · с. 1сторінка оригіналу ↗
Виступ Дмитра Павличка на Конґресі КУІНу
Слово Просвіти, №18 за 2004 рік
На першому етапі становлення української державності Леонід Кучма, ще будучи прем’єром, сказав: “Національна ідея не спрацювала”. Вона й справді не спрацюва# ла ні тоді, ні пізніше, бо сформована з людей без національної культури й свідомості, вихована на догмах марксистської ідеології, до переляку вчарована Москвою дер# жавна верхівка (в тому числі й Президент) відмовилася від головної ідеї українського народу, не захотіла навіть задуматися над тим, на яких фундаментах і навіщо буду# ються державні організації. Прийнявши зовнішні атрибути української державності, деякі представники нашої влади нагадують переодягнених у мазепинки й петлюрів# ки кадебістів, які, співаючи “Ще не вмерла Україна”, збирали полюддя з патріотич# них дворів, катували й вішали пійманих воїнів УПА.
Влада боїться, не знає і не хоче знати ідеалів, які в цивілізованих країнах стали головними мотиваціями діяльного життя особистості, суспільства, народу. І перед своїм народом, і перед світом — виступає не як національна, а як безлика бізнесова команда, що торгує награбованими багатствами, узурпувавши собі право продавати разом із ними й самого їхнього власника — український народ. Саме так сталося 20 квітня 2004 року, коли комуністи й “більшовики” у Верховній Раді під керівництвом спікера ратифікували угоду про ЄЕП, яка є нічим іншим, як зрадою національних інтересів, першим кроком до нового поневолення України Москвою. Чи треба пояснювати, що Президент, уряд і пропрезидентська частина парламенту поставила хрест на незалежній політиці України, яка десять років морочила голову Брюсселю, красиво брешучи про своє бажання інтеґруватися до НАТО, до Європейського Союзу, вступити до Світової Організації Торгівлі. Тепер, як економічна, підпорядкована Москві територія, ми можемо лише випросити у кремлівського бонзи дозвіл на те, щоб іти за його спиною до Європи, триматися очима його імперської потилиці, а ногами — його слідів, червоних від чеченської крові. Влада мовчить про свої досягнення в національній політиці, а як говорить, то лише про мир, який нібито вона встановила між корінним народом і національними меншинами, забуваючи про те, що той мир утримали рухівці, які прогнали зі свого Установчого з’їзду антисемітську московську організацію “Пам’ять” і ще до розвалу імперії налагодили зв’язки з російським, татарським, єврейським та іншими різномовними групами населення України. Влада рекламує свої успіхи лише в економічній галузі, виставляючи себе, мовби якусь чародійну спасительку України від голодної смерті. Спочатку продає до зернини збіжжя за кордон, а потім утричі дорожче купує для нас ту ж таки пшеницю у того ж таки закордонного перекупника. Поглинута шкурними інтересами, обдарована щедрими подаяннями олігархів, наша влада живе постійним страхом бути виметеною народом зі своїх кабінетів, а тому, як хамелеон, змінює при потребі забарвлення своєї суті з однією метою — вижити. Так звана конституційна реформа затіяна лише для того, щоб президентські повноваження передати прем’єрові, а прем’єра призначити пропрезидентською більшістю у парламенті і — о, Господи! — аж тоді настане золотий вік демократії. Жодної конституційної реформи ніхто й не думав би починати, якби страшно не насувалися на владу, як снігова лавина, президентські вибори, якби не було потреби в хамелеона обернути чорні диктаторські кольори в білосніжні, янгольські барви.
Закінчення на с. 5
стор. 9 Церква очистилася
стор. 11 Барви “Веселки”
стор. 12—13 Кіно: на тиждень і навік
стор. 14
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
