Кінозал · с. 14сторінка оригіналу ↗
КІНО. УКРАЇНСЬКИЙ РАХУНОК
Слово Просвіти, №18 за 2004 рік
РЕФЛЕКСІЇ
На Тижні українського кіно було представлено фільми різних жанрів і різних поколінь кіномитців — старшої, середньої, молодшої генерації режисерів. Серед них — Юрій Іллєнко, Кіра Муратова, Михайло Бєліков, Сергій Маслобойщиков, Сергій Буковський, Юрій Терещенко, Олесь Санін, Тарас Томенко, Степан Коваль та багато інших. Передивляючись зібрання кінотворів, можна скласти для себе картину того, що відбувається в нашому кіно, які тематичні тенденції переважають, які особливості мають наші фільми. Якщо дивитися загалом, то для нашого кіно останніх років (і художнього, й неігрового) притаманна більшою мірою споглядальність. Скоріше, кіно рефлексії, а не дії… Практично кожен фільм — це авторська точка зору, роздум над нашою історією, над реаліями сучасного життя або над сутністю людини. Серед найяскравіших ігрових можна назвати кілька фільмів. “Молитва за гетьмана Мазепу” (реж. Ю. Іллєнко) — особистий і неординарний погляд на видатну неоднозначну постать та її діяльність, оточення, добу, історію взагалі. І все це ще й висловлене унікальною кіномовою… “Шум вітру” (реж. С. Маслобойщиков) — поетична й витончена рефлексія про постійний пошук себе у світі, в якому неможливий діалог ні з іншим, ні з самим собою (власне, це діагноз нашого часу). “Мамай” (реж. О. Санін) — фільм у цікавому жанрі думи-легенди. Реаліям сучасності, божевільності й розгубленості теперішнього часу присвячені фільми “Другорядні люди” К. Муратової, “Вишивальниця в сутінках” М. Седнєва, “Мийники автомобілів” В. Тихого. Власне, велику частину наших фільмів можна назвати авторським кіно. Переважання саме такого типу кіно легко пояснити, адже через відсутність коштів немає можливості знімати дорогі фільми, насичені всілякими новомодними ефектами. Тому для багатьох наших стрічок характерна камерність і лаконічність виражальних засобів. Та складність полягає втому, що авторське кіно практично неможливо пустити в широкий прокат, а отже — й повернути витрачені кошти. Нині одна з кращих можливостей знімати кіно — це звернутися до жанру документального кіно. Воно не потребує таких витрат, як художнє. Але його десь побачити ще складніше. Виняток — фільми виробництва студії “1+1”, які демонструвалися на цьому каналі (зокрема, 9-серійний “Війна. Український рахунок” С. Буковського). В основному ж, наше документальне кіно присвячене, загалом, видатним особистостям (таким, як А. Горська, М. Яковченко, В. Калюта, К. Білокур та багатьом іншим). Серед найкращих документальних фільмів варто відзначити “Пасажирів з минулого століття” В. Олендера (спогади оператора-документаліста І. Гольдштейна), “Без пафосу” Ю. Лазаревської (Київ, його старі мешканці та відбиток,
що залишила на них трагедія Бабиного Яру), “Вічний хрест” Ю. Терещенка (драматична доля кіномитців, які створили “Камінний хрест”, — Леоніда Осики та Борислава Брондукова), згадана “Війна”. Незважаючи на нинішній стан кінематографа, молоді режисери в нас є, і фільми вони знімають. Та їхнє кіно — надзвичайно похмуре як за стилістикою, так і за тематикою. Переважно чорно-біле, воно відображає (і видно, що гостро відчуває) всі кричущі негаразди нашої дійсності, і, можливо, тому воно дуже песимістичне, часом навіть жорстоке (“Бойня”, “Тир” Т. Томенка, “На краєчку світу” А. Пасікової, “Тато” О. Росича). Цікаво, що найбільш оптимістичним, дотепним і винахідливим виявився анімаційний жанр. Саме анімаційні фільми сповнені тонкого гумору й водночас глибокої філософської думки. Найяскравіші представники — “Йшов трамвай №9” С. Коваля (один день із життя трамвайних пасажирів), “Одноразова вічність” М. Іллєнка (іронічна притча про світ та нас у ньому) та “Компромікс” Є. Сивоконя (коли чорне й біле припиняють боротьбу, все навколо перетворюється на сіре болото). Техніка анімації — теж дуже різна: пластилінова (“Йшов трамвай №9”), мальована (“Одноразова вічність”), лялькова (“Нікого немає вдома” О. Педана), “сипуча”, тобто із застосуванням вугільного порошку й солі (“Компромікс”). До речі, близькою по духу до цих мультфільмів виявилася короткометражна ігрова стріч-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
