Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пам’ять · “Для москви найстрашнішими є не живі українці, а пам’ять про видатних українців минулого”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Пам’яті історика*подвижника Сергія Білоконя

Слово Просвіти, №18 за 2023 рік

Сергій Білоконь (1948–2023) назавжди залишиться одним із найбільших українських істориків нашого часу. 14 квітня, перебуваючи на лікуванні у США, помер визначний український історик і джерелознавець, доктор історичних наук, дійсний член Української вільної академії наук у США і почесний академік АН вищої школи України, лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Сергій Білокінь. Майбутній вчений народився 1 липня 1948 р. в Києві, у родині відомого вченого-ботаніка Івана Білоконя. У підлітковому віці зблизився з колом “шістдесятників” та провідних українських діячів старшого покоління, яке відіграло центральну роль у короткотривалій “відлизі” 1960-х. Після закінчення в 1971 р. історичного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка шлях у науку для талановитого юнака в Україні був закритий. Лише з другої половини 1980-х Сергій Білокінь здобуває можливість легально звернутися до своєї головної теми: історії політичного терору в СРСР і життєпису провідних постатей українського відродження 1920-х. Він не тільки здобуває заборонене донедавна знання, але й ділиться ними з громадськістю: його публічні лекції про Миколу Зерова, Георгія Нарбута, Михайла Бойчука та інших знищених системою письменників, митців, діячів Церкви та науковців збирають повні аудиторії слухачів. Зі здобуттям Україною незалежності дослідницька та просвітницька робота Сергія Білоконя розгортається особливо активно. Він вводить в обіг десятки й сотні архівних документів першорядної ваги, упорядковує і видає історичні та археографічні збірники, пише кіносценарії, спогади про тих, із ким йому пощастило спілкуватися особисто, статті для періодичних видань. Дослідження практики репресій лягають в основу фундаментальної монографії С. І. Білоконя “Масовий терор як засіб державного управління в СРСР” (1999). У ній на підставі численних архівних документів ВЧК–ГПУ–НКВД–КГБ учений переконливо довів: терор був не якимось тимчасовим “відхиленням від ленінської політики” (як твердили історики комуністичного вишколу), а самою суттю державної системи СРСР, без якої вона не могла існувати! На основі монографії вчений захистив докторську дисертацію (2000). Ця праця з огляду на її велике наукове і суспільно-політичне значення була вшанована Національною премією України імені Тараса Шевченка (2002). Протягом останніх років Сергій Іванович здійснив багато важливих дослідницьких проєктів на базі очолюваного ним Центру культурологічних студій Інституту історії України НАН. У 2012 р. його було обрано почесним професором Києво-Могилянської Академії. Науковій книгозбірні НаУКМА Сергій Білокінь ще за життя почав передавати свою унікальну бібліотеку старої україніки та зібрання архівних документів. Їх, за твердженням першого віце-президента АН вищої школи України, професора Максима Стріхи, який дружив із Білоконем, Сергій Іванович почав збирати ще тоді, коли вмирали останні нащадки викошених репресіями славних українських родів, яким нікому більше було передати свої книжкові й архівні скарби. Щоб дати уявлення про масштаби й вагу цієї колекції, варто зауважити, що в ній були повні комплекти всіх головних українських журналів (часто відсутні навіть у фондах Бібліотеки Вернадського) і автографи майже всіх гетьманів України! Учений брав активну участь у науково-громадському житті. У 1990 р. він створив і очолив Київське наукове товариство імені Петра Могили – чи не першу в тодішній УРСР незалежну дослідницьку організацію нового типу, яка на певний час зуміла відродити видання журналу “Наше минуле” під знаменитою нарбутівською обкладинкою. Дещо пізніше як голова Всеукраїнського братства Андрія Первозваного Сергій Білокінь відіграв помітну роль у відродженні незалежної автокефальної Православної Церкви України. Він був серед тих, хто готував улітку 1992-го об’єднавчий собор, внаслідок якого на основі УАПЦ та “філаретівської” УПЦ постала УПЦ КП. Видатний науковець все-таки дочекався наукового визнання. Його було обрано дійсним членом УВАН у США (2006) та почесним академіком АН вищої школи України (2007). У 2007 р. указом Президента Віктора Ющенка Сергія Білоконя було вшановано званням “Заслужений діяч науки і техніки України”. Проте, будучи де-факто одним із найбільших українських істориків нашого часу, до НАН України він і не намагався балотуватися, розуміючи, що аж донедавна в відділенні історії вагомі позиції зберігали ті, хто зробив колись кар’єру на боротьбі з “націоналістичними фальсифікаторами історії”. Подвижницька праця самого вченого назавжди збережеться в сотнях написаних ним наукових текстів першорядної ваги. Хоча, безумовно, самого Сергія Івановича, який був носієм унікального набору знань про українське минуле без “білих плям”, не замінить уже ніхто. Інформація підготовлена Георгієм ЛУК’ЯНЧУКОМ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин