16 Подія року “Виставку можна відвідати до 21 травня”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Ювілей небайдужості
Слово Просвіти, №18 за 2023 рік
Ігор ЗОЦ
За три десятиліття “Український Дім” пройшов чимало випробувань, був в епіцентрі двох революцій, знав злети і періоди занепаду. Тут відбувалися міжнародні та державницькі заходи за участю президентів та високих іноземних делегацій, масштабні культурно-мистецькі акції, ця будівля вітала знаменитих діячів, політиків, митців, ставала штабом для мітингувальників і потерпала від безчинства силовиків у часи суспільних зрушень. Саме на східцях цього палацу в 2012 році збирався Мовний Майдан – велелюдний протест проти ухвалення сумнозвісного закону “Про засади державної мовної політики”, що передбачав можливість офіційної двомовності в регіонах, де чисельність нацменшин перевищує 10%... Не всі події знайшли відображення в ювілейній виставці, але вона віддзеркалює найважливіші, ті, до яких мав стосунок Національний центр з перших днів діяльності в 1993 році як потужний культурний хаб столиці. Виставковий проєкт пропонує своєрідний екскурс культурним життям Києва від літа 1991-го, коли в цій будівлі, що стояв тоді пусткою, відбулася незвичайна, як на радянський ще час, виставка – інсталяція київського художника, майстра перформансу Федора Тетянича. Дійство митця стало символічним очищенням будівлі від комуністичного спадку й духу колишнього Музею леніна (1982–1990). Цей відомий колись перформанс Тетянича можна переглянути на відео в одному із залів. У кількох залах центру представлено знакові імена та твори українського класичного і сучасного мистецтва у фрагментах окремих проєктів, фото-і відеодокументації, текстах. Один із залів відведено виставці “Мистецькі імпресії”, що відбулася в 1994 році, яку організатори назвали тоді “своєрідним зрізом українського образотворчого мистецтва останніх років, який дає вичерпне уявлення про широту і діапазон на прикладі досить уже знакових імен”. На афіші знаходимо відомі імена: Олександр Дубовик, Володимир Цюпко, Петро Малишко, Іван Марчук та інші. Зараз можна побачити твори декого з цих митців, а також “Поле” Петра Гончара, “Аеропорт” Олександра Гнилицького, “Нові люди (Безхатько)”, “Стара з козою” і “Голод” Якима Левича. Привертають увагу відвідувачів і картини знаних з радянських часів українських митців: “Стара клуня” Тетяни Яблонської, “Ранок” Миколи Глущенка, “Захід сонця в лісі” Віктора Зарецького, “Рембрандт” Олександра Ройтбурда та ін. Фотопроєкти завжди викликають жвавий інтерес – є такі й на виставці. Ігор Гайдай у панорамному форматі зафіксував різні колективи. Це роботи суголосні нашому часу: “Бійці полку “Азов”
(2015), “Гірники шахти “Глибока” (2006), “Працівники заводу Антонов. Літак “Мрія” (2012). Сумно, але в такому складі, що зафіксовані на фото, люди вже не зберуться. Шкода і безглуздо втрачений легендарний літак, а зображена на знімку потужна шахта опинилася на окупованій російським агресором території. Хвилюють і фотоспогади про Помаранчеву революцію і Революцію Гідності, але не більше десяти світлин в одному залі і стільки ж – в іншому, надто вже скромною вийшла розповідь про ці історичні події. Можливо, організатори виставки вирішили, що охочі більше дізнатися про народні протести вирушать до Національного музею Революції Гідності, але ж саме “Український Дім” був в епіцентрі драматичних подій. Д р а м а т и з м російсько-української війни на виставці передають проєкт-документ “Вікна” Світлани Ключковської про обстріл Києва і, зокрема, “Українського Дому” 10 жовтня 2022 року, фотографії Євгена Малолєтки і його колег у проєкті “Війна”. За інформацією організаторів виставки, у рамках паралельної
Днями “Український Дім” презентував виставку “Ювілей небайдужості”, присвячену 30-річчю створення цього Національного центру.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
