Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Право має захищати життя, свободу і справедливість. Якщо право безсиле, настає ера насильства”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Не перекладайте, але відмінюйте!

Слово Просвіти, №18 за 2025 рік

то ЧК як пріснопам’ятна попередниця всіх назв одного й того ж злочинного органу – ГПУ ОГПУ НКВД МГБ МДБ МВД КГБ. Другим винятком можна вважати безпосередню призвідницю краху СССР т. зв. ГКЧП, хоча спостерігались спроби перекладати і її на кшталт неоковирного ДКНС. Та щось у наших мудрагелів від мовознавства й політики не спрацювало, і перекладені абревіатури НК та ДКНС не прижились. Подібну практику спостерігаємо і в написанні по українськи московських імен і прізвищ: Василь – замість Васілій, Кіндрат – замість Кондратій, Микола – замість Ніколай, Михайло – замість Міхаїл, Олексій – замість Алєксєй, Сергій – замість Сєргєй, Гаврило – замість Гавріїл, Віра – замість Вєра, Тетяна – замість Татьяна, Параскевія – замість Прасковья тощо, і їм несть числа. Українські прізвища Павлів у ерефії писали як Павлов, Петрів – як Пєтров, Микитин – як Нікітін, Михайлів – як Міхай лов, Романів – як Романов etc. Через нахабство московських чиновників тисячі й тисячі українців автоматично перетворились на москалів і мусили з цим миритись, інакше їх чекав Сибір. Час від часу спалахують нові дискусії навколо цього питання. Прихильники перекладів висувають переважно один і той самий “залізний аргумент”. Мовляв, нині так прийнято, і не можна відходити від усталеного правила. Усталеного ким? Історичними традиціями української мови чи, даруйте за іронію, окремими перенедовченими або недоперевченими науковцями? Коли в захисників перекладів вичерпується куций запас “доказів” на свій захист, прихильники неперекладання цікавляться в них: чи підтверджуєте, що приклади немудрої українізації абревіатур, власних назв та імен почерпнуті з чужої нам російської мови? Відповідають: це загальновідомо. А чи погоджуєтесь, що відомі з історії абревіатури СС, СА, СД, власні назви Вермахт, Абвер, Рейхстаг та інші, імена Вольфганг, Курт, Фрідріх, Іммануїл та інші побутують у німецькій мові; Сигуранца, ім’я Міхай та інші – у румунській мові; Дефензива, імена Ян, Адам та інші – в польській мові; Інтелідженс сервіс, Форін офіс, Пентагон, імена Джордж, Чарльз, Джозеф та інші – в англійській мові; Жюль, Еміль та інші – у французькій мові; Колізей, імена Джузеппе, Ніколо та інші – в італійській мові; табу – в полінезійській мові; вето – в латинській мові і далі – за “Словником іншомовних слів”? Аякже, одно голосно погоджуються вони, заперечення матиме смішний вигляд. Постає запитання: чому ж тоді вперті захисники перекладів з московської мови не перекладають українською мовою західноєвропейські та інші абревіатури, власні назви та імена? Кажуть, це абсурдно. У противному разі Чарльз Діккенс мав би зватись Кирилом Діккенсом, Джордж Байрон – Георгієм або Юрієм Байроном, Жюль Верн – Юлієм Верном, Еміль Золя – Омеляном Золя, Джозеф Конрад – Йосипом Конрадом; Джузеппе Гарібальді – Йосипом Гарібальді і т. д., і т. п. Неправдоподібно, антиісторично, чи не так? Підемо далі. Для багатьох некритичних авторів публікацій та книжок московський рубль продовжує існувати як карбованець. Справді, до 1917 р. і за часів СССР багато авторів послуговувались саме цією “перекладною” назвою грошової одиниці і навіть писали, ніби Т. Шевченка викупили з кріпацтва за 2,5 тисячі карбованців, а не рублів. Біда в іншому: та самісінька практика спостерігається й тепер. Дивно, як це наші горе перекладачі не дотумкали перекладати по українськи американський долар, англійський фунт стерлінгів, ізраїльський шекель, китайський юань, японську ієну тощо? Квінтесенцією викладеного вище можуть слугувати “непричесані” інші афористичні рядки автора даної публікації: Перекладач російських абревіатур, Імен і назв, нехай там хто варняка, – Це як не перенедовчений самодур, То недоперевчений неборака. Цю довгувату репліку “з при воду” можна б розгорнути у велику статтю. Але хто її прочитає і зробить правильні висновки на майбутнє за нинішньої кризи з друкованими ЗМІ? Ще 17 листопада 2016 р. я надрукував у часописі “Літературна Україна” велику статтю “Кропилом нову хату вимітати” з підзаголовками у тексті: “Ох, уже ті “кадебісти” з “оесбебівцями!”, “Даремне одомашнення”, “Рубль чи карбованець?”, “Топоніми відмінюються”, “А краще житлоспілка”, “Вищі чи найвищі?”, “Чим ви пічка смачніша за печиво?”, “Куди заїдемо на поїзді, що “слідує?”, “Українофоби”, присвячену актуальній темі. Не знаю, як ви, а я не помітив, аби відтоді щось змінилось на краще. На жаль, на жаль, на жаль... Правда, є вже й проблиски. Нещодавно в популярній гумористичній телепрограмі я вперше за незалежної України почув правильне виконання початкового рядка прекрасної пісні на слова Михайла Старицького “Ніч яка, Господи, місячна, зоряна” замість перекрученого совєтського “Ніч яка місячна, зоряна, ясная”. Виходить, все таки “ростемо ж ми, гей”? Якби то! З таким черепашачим темпом, за відсутності дієвого законодавства, постійно го контролю і невідворотної відповідальності за його порушення ми, напевно, діждемось свого “мовного Вашинґтона” не раніше, як напередодні Страшного суду.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин