Національна еліта · “Доки ви боретеся, я вірю, що Україна буде такою, якою ми хочемо її бачити. Але випробування ще будуть страшні”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
“Хотіла б бути на війні” Про що Ліна Костенко говорила на презентації нової книжки
Слово Просвіти, №18 за 2026 рік
Наталія ЛЕБІДЬ, журналістка
5 травня у Києві відбулася презентація нової книжки поезій Ліни Костенко видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Поетеса назвала збірку “Вітер з Марса” – до неї увійшла невелика кількість вже відомих віршів, а також поезії, які раніше не публікувалися. Останні охоплюють період від Незалежності і до наших днів, частина творів написана Ліною Василівною під час повномасштабного вторгнення. LB.ua побував на презентації.
“Зловісно і страшно”: історія назви збірки Кілька років тому, каже Ліна Костенко, вона дивилась передачу про космос – там був запис того, як звучить вітер з Марсу. “Ія вам скажу, що це відчуття таке, наче я побувала на Марсі. Це настільки зловісно, це настільки страшно, що мені війнуло це по землі. Я відчула цей вітер, який може пройти по нас”, – розповідає вона. Тодішнє передчуття великої біди було співзвучним з тим, що вона переживала раніше, на початку 1990-х. За словами поетеси, вона вже тоді знала, що “Незалежність не впала нам з неба” і що за неї доведеться платити велику ціну. “Я не можу пояснити те відчуття, яке я пережила. Відчула загрозу в майбутньому. Я б не хотіла її відчувати, але… Ми живемо в казковому світі. Це ж казка – галактика на мільярд зірок… Це Божий храм, але люди ніколи не мали змоги жити в цьому Божому храмі. То Чорнобиль вибухнув, то тепер війна. А ви знаєте, Чорнобильська катастрофа і війна – вони змикаються. Бо хто був у зоні, той знає, що це таке. Тим більше, що зараз дрон потрапив у новий саркофаг. І це страшне”. Поетеса ділилася споминами про Чорнобиль – місце, яке вона відвідувала безліч разів, де знає “кожне село”. “В одному селі був чоловік, і він казав: “Ви письменниця, скажіть щось, зробіть щось, ми українці, ми поліщуки, і ми гинемо”, – згадує вона. І в часи СРСР, і в часи путінської Росії біда в Україну прийшла з боку Чорнобиля, розмірковує Ліна Костенко, згадуючи наступ ворога в лютому-березні 2022 року. На запитання, чи має вона передчуття щодо того, як і чим завершиться війна, Ліна Костенко відповідає цитуванням свого поетичного роману “Берестечко”. Йдеться про сцену ворожіння на майбутнє України, коли баба-шептуха на прохання Хмельницького викликає дух полеглого козака Мартина Небаби, і той пророкує трагічну долю України: “…а ще скажи про долю України? / Козак сказав: / Я ще раз хочу вмерти…”. Хоча, додає Ліна Костенко, звертаючись до жінок-військовослужбовиць, присутніх на презентації: “Доки ви боретеся, я вірю, що Україна буде такою, якою ми хочемо її бачити. Але випробування ще будуть страшні”. Під час всієї зустрічі Ліна Василівна декілька разів повторює, що хотіла б бути на війні, на фронті – разом із тими, хто прийшов послухати її вірші
Байдужа до премій та нагород Ще раз згадавши Чорнобиль, Ліна Костенко каже, що бачила своє покликання у поїздках в Зону. “Я їздила і відчувала, що жит-
Ліна Костенко й Мальва Кржанівська тя моє не даремно проходить, боя щось роблю і щось зберігаю. Те, для чого живеш, те й надихає. Надихають мене страшно оці люди, які борються зараз. Коли мені передали, що якісь солдати читали мої вірші в окопах, то я готова заради них жити. Вони мені передали прапори… Мене не надихають премії, звання і так далі. Я то все не відчуваю”, – зізнається вона. “Мене дівчата військові надихають. Ілларіон Павлюк надихає. Іван Малкович надихає. Оскільки він всього вигадав. Слухайте, це ж треба спочатку, на зорі Незалежності, створити дитяче видавництво, щоб діточок змалечку виховувати. А тепер і для дорослих книжки почав видавати, бо дітки виросли…. Мене надихають гарні люди, і я абсолютно не зношу поганих людей. Причому кажуть, що письменникам легше писати негативні персонажі. Мені завжди легше писати гарних людей”, – зазначила Ліна Костенко. Вона подякувала видавництву А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА та його засновнику Івану Малковичу, котрий після довгого “мовчання” Ліни Василівни та її відмови друкувати свої твори, зумів заохотити поетесу до видання кількох нових книг. Подякувала вона й художнику Владиславу Єрку, який проілюстрував “Вітер з Марса”. Костенко розповіла, що військові часто просять її книжки. “Я готова підписати їм їх стільки, скільки є”, – говорить вона.
“Ми, шістдесятники, дуже цікавилися 1920²ми роками” Значна частина імпровізованої пресконференції, яка почалася на презентації після читання Ліною Василівною її віршів, була присвячена історичному та культурному феномену шістдесятництва. “Люди, які тоді прийшли, вони ж не знали, що вони шістдесятники. Це були молоді, гарні, чесні люди. Що було найкраще тоді між ними в стосунках? Взаємна повага, повага і любов. Такої ворожнечі та гризні, як була у 1980-х та 1990-х роках, між нами не було. Це вже покоління, яке прийшло в 1980-х роках, не тільки не оцінило шістдесятників, але почало їх бити копитом. А бити для чого? Щоб самоствердитися?” – запитує вона. Звісно, каже Ліна Костенко, не всі, хто жив у ті часи, є шістдесятниками. Це поняття включає і жертовність, і опозицію до тодішньої влади. “Мені не хочеться називати прізвища, але просто... Зараз навіть деякі серйозні літературознавці називають шістдесятники людей за тою ознакою, що вони в ті роки жили. Але справжні шістдесятники – і письменники, і художники, і композитори – це ті, хто стояв під судами, біля пам’ятника Богдану Хмельницькому, хто вимагав випустити заарештованих. Серед тих, хто йшов на таку самопожертву, були й безіменні люди”. “Нас вбивали, але ми пручалися. Таланти пручалися. І дуже цікавилися тими, що жив раніше, до нас. Ми у 1960-ті роки дуже любили 1920-ті. Я коли дістала книжечку Тичини “Замість сонетів і октав”, яка вийшла якраз у 1920-му – ну, може, не перше видання, але з тих часів – бу-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
