Національна еліта · “Доки ви боретеся, я вірю, що Україна буде такою, якою ми хочемо її бачити. Але випробування ще будуть страшні”. · с. 9сторінка оригіналу ↗
“Просвіта” вітає Ярославу Різникову з 30-літтям журналістської діяльності
Слово Просвіти, №18 за 2026 рік
Є люди, чия праця не завжди одразу вкладається у звичні формули посад, звань чи переліків заслуг, бо вона ширша за службові обов’язки і тривкіша за офіційні звіти. Саме до таких людей належить Ярослава Різникова, у якій виразно відчувається продовження тієї високої родинної традиції служіння українській справі, яку уособлюють її батько – дисидент, мовознавець Олекса Різників та мати – поетеса, просвітянка, невтомна подвижниця українського слова Галина Могильницька. Її діяльність пов’язана з Одещиною – складним, багатоголосим, історично нашарованим краєм, де українське слово не раз мусило відвойовувати собі належний простір. І в цьому просторі Ярослава Різникова працює послідовно, фахово, делікатно й водночас твердо. Для
“Просвіти” особливо близьким єте, що вона мислить культуру як чинник національної стійкості. Вона добре розуміє, що мова, пам’ять, книжка, історія, пісня, музей, газета, громада – все це єдина тканина, з якої твориться народ. І якщо ця тканина рветься, її треба терпляче зшивати словом, працею, знаннями та любов’ю. Ярослава Різникова багато років друкується у всеукраїнських і регіональних виданнях, зокрема в газеті “Слово Просвіти”, і в цих текстах виразно відчутна її потреба говорити про українське як про основу нашого духовного самозбереження. Її публікації – це уважне вдивляння в людей, події, мистецькі явища, у ті часто непомітні культурні зусилля, з яких насправді й постає національна присутність. Ярослава має рідкісну здатність поєднувати аналітичність із живим людським теплом. У час, коли швидке інформаційне споживання часто витісняє глибоке читання, вона залишається людиною книжкової культури й переконливо пише про складні теми – історичну пам’ять, національні спільноти, міжрелігійний діалог, травми тоталітаризму, мову, культуру, чи громадянську ідентичність. Водночас вона є організаторкою, кураторкою, ініціаторкою багатьох проєктів, що формують український культурний простір Одещини: від наукових конференцій і виставкових ініціатив до книжкових, освітніх, благодійних і просвітницьких акцій. У цих проєктах відчувається головне – прагнення показати Одещину не як периферію українського світу, а як одну з його важливих, багатих, драматичних і перспективних територій. А ще вона вміє говорити про багатокультурність Одещини так, щоб це не розмивало української основи, а навпаки показувало її як простір гідності й відповідального співжиття – як в ініційованому колись нею проєкті “Українська платформа багатонаціональної Одещини”. Це дуже важливо саме сьогодні, коли російська агресія намагається використовувати теми мови, історії, релігії та національних спільнот як зброю проти нас. Ярослава Різникова є прикладом дієвої української інтелігентності, зануреної в живу тканину свого краю – багатокультурної Одещини. Три десятиліття поспіль вона не просто пише про культуру – вона живе нею, не тільки фіксує події, а допомагає їм відбутись, не лише говорить про ідентичність, а працює для її утвердження.
Павло МОВЧАН, голова ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
