Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На перехрестях історії · “Колонізатори боялися поширення української мови, тому що вона живила генетичний код нації”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Мазепинці. Петлюрівці. Бандерівці

Слово Просвіти, №18 за 2026 рік

але навчання у Московському університеті та участь у російсько-турецькій війні 1828–1829 рр. остаточно змінили його ментальність. Мав чин майора полку, який брав участь у придушенні польського повстання 1830–1831 рр. Після відставки працював у складі Київської археографічної комісії, сприяв виданню давніх актів, фільтрував справи, але найогиднішу роль відіграв у березні 1847 р.: передав жандармам “Книгу буття українського народу”, видав учасників Кирило-Мефодіївського товариства. Саме таких Липинський називав “сміттям московським”, хоч і освіченим. За змістом і формою Емський указ виявився набагато радикальнішим порівняно з Валуєвським циркуляром. Його реалізацією переймалися міністерство внутрішніх справ та освіти, тобто проглядалася виразна державницька складова. Кожне відомство мало п’ять пунктів обмежувального, дискримінаційного і цензурного спрямування проти української мови, наче вона підривала політичні основи самодержавства. Заборонялося ввезення книг “малоросійською говіркою”, друкування творів і перекладів, крім історичних документів “красного письменства”, але з дозволу цензури. Під ковпак потрапили окремі газети. Колоніальна адміністрація вчинила системний погром, який торкнувся мови та її носіїв (книг і діячів). Стратегічний задум простий: усунути будь-який натяк про культурно-побутову самобутність українського народу. Інспектори стежили за училищами, школами, щоб унеможливити викладання української мови, спілкування нею учнями. Професори і педагоги стали “неблагонадійними” через наявність “українофільських тенденцій”, а з бібліотек усували україномовну літературу. Перелічені дії, запроваджені 150 років тому, повторилися у 2014 р. з першою хвилею російської окупації України. За Олександра-реформатора Україну покинули Драгоманов, Микола Зібер, Федір Вовк, Сергій Подолинський. Указ безпосередньо вимагав виселення Драгоманова і Чубинського “як невиправних”, а закриття Імператорського географічного товариства унеможливило розмови про якусь окремішність України, яка мала лишатися “Юго-Западным краем”. У документі зазначено назву структури, яка вигадала подібні статті, – “Імперська комісія з українофільської пропаганди у південних губерніях Росії”. Не має не тільки збройний вимір, але й інформаційно-культурний. Це війна за ідентичність. Донесення до широкого загалу історичної правди про борців за незалежність, Симона Петлюру і петлюрівців – це теж протидія російській агресії, вже інформаційній. Тож важливо, що виставка розвінчує російсько-імперські міфи, які формувалися впродовж століть”, сказав Олег Пустовгар. Він розповів, що розвінчуються ці міфи на виставці у креативний спосіб: “Історію про визначні постаті зобразили на сучасний лад. Банери, на яких розміщена інформація, показали як акаунти Фейсбуку. Так, на “фейсбук-сторінці” нашого УНР зачав перемовини з Чичеріним стосовно припинення більшовиками окупації східних теренів України. Володимир Кирилович був відвертий в оцінці намірів “уряду Народних Комісарів”, якому “необхідно за допомогою цих “большевицьких совітів” захопити багату хлібом, угіллям та іншими продуктами Україну, а також зробити її своєю колонією, якою вона була майже три століття під владою російських царів та всіх російських і імперіалістів”. Отже, серед українських політиків існувало усвідомлення політичного реваншизму новоявленої російсько-більшовицької імперії нового типу. Відповідь Чичеріна на закид соціал-демократа Винниченка виявилася дипломатичною: мовляв, радянська Росія не воює з УНР, в Україні “немає ніяких військових частин Російської Совітської Республіки”, а лише “українське совітське військо, яке бореться проти вас”, у якому “нема ані китайців, ані мадяр, ані латишів”. Доволі відома дипломатична казуїстика, якою користується Лавров, Путін, висуваючи політичні завдання “СВО” 2022–2026 рр. Уряд ЛНР-ДНР воює з “київським режимом”, який не хоче звільняти територію Донбасу. Минуло 150 років від Емського указу, а ми відчуваємо його колоніальний душок у завданнях і планах “СВО”. Путінська “денаціоналізація” означає системну ліквідацію української нації: її мови, культури, історії, самостійної церкви, права жити у власній країні. У 1919 р. Винниченко замислився над просуванням більшовицьких військ на Київ: “вся Україна стане колонією Росії й що навіть буде скасовано її державність та понівечено національні здобутки”. Колоніальне поневолення відбулося, ознаки якого показав Михайло Волобуєв у статті 1928 р., розмірковуючи про “колоніальну спадщину” та “колоніальні пережитки” в УСРР. Замислюючись над подіями від Переяславської ради і до російсько-української війни 2014–2026 рр., пристаєш до лінійного тлумачення історії, яка повторюється з дивною амплітудою нашого непередбачуваного минулого. Сподіваюсь, що тисячі героїв, які віддали життя за Україну, переконають суспільство у шовіністичній загрозі російського імперіалізму. Заборона української мови та захист російськомовних – це маркер небезпеки для будь-яких народів колишньої Російської імперії та СРСР. земляка Симона Петлюри можна побачити такі ключові рішення, як “Акт злуки УНР і ЗУНР”, “Другий зимовий похід” тощо. Одразу під ними описані позитивні та негативні сторони кожної події. Ще кількома важливими блоками з начебто Фейсбук-профілів українських діячів є відображення ключових рішень, які їм доводилось приймати”. Особливого звучання презентації виставки надав виступ Василя Голуба, який у сценічному образі Івана Мазепи з вистави “Остання любов гетьмана” виконав думу Мазепи. Його проникливе та глибоке виконання стало яскравим художнім втіленням історичної пам’яті та духовної сили українського народу. Окремий стенд розповідає як сучасні сили оборони вшановують традиції минулих подвигів. У ЗСУ названо бригади на честь Симона Петлюри і Івана Мазепи. Перед відкриттям виставки “Фактор Свободи” Генадій Супрун, Василь Голуб і Олег Пустовгар побували на Алеї Героїв у центрі селища, вшанувавши видатних уродженців Новосанжарського краю, сучасних мазепинців-петлюрівців-бандерівців – захисників України, полеглих Героїв Війни за Незалежність. Виставка експонуватиметься протягом 20 днів для усіх охочих мешканців громади у селищному культурно-мистецькому центрі “Нові Санжари”. Представництво УІНП в Полтаві Світлина Олександра Розума У Новосанжарській громаді презентували історичну виставку Українського інституту національної пам’яті (УІНП) “Фактор свободи. Мазепинці. Петлюрівці. Бандерівці”. Це банерний проєкт, який висвітлює боротьбу Івана Мазепи, Симона Петлюри та Степана Бандери за свободу і незалежність України. Свободолюбність, завзятість, незламність в українцях досі означують як мазепинське, петлюрівське, бандерівське.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин