Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Слово” написано тією мовою, на якій говорив його творець”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «МАЛІ МІСТА УКРАЇНИ», с. 8

МАЛІ МІСТА УКРАЇНИ

Слово Просвіти, №19 за 2007 рік

З часом постало питання про його закриття. Тоді до Новгорода-Сіверського приїхав візитатор училищ Харківської навчальної округи, професор І. Ф. Тимківський. Він дав училищу високу оцінку — і це значною мірою сприяло перетворенню 1804 року закладу на гімназію. Прикметно, що тоді Іллі Федоровичу впала в очі дочка директора училища (потім гімназії) І. І. Халанського Софія, з якою він побрався 5 вересня 1809 року. За шлюбом йому дісталася Туранівка Глухівського повіту, де він оселився у другій половині 1811 року. Згодом І. Ф. Тимківський (із кінця 1825 року) замінив Халанського на посаді директора Новгород-Сіверської гімназії. Не можна обійти увагою його вплив на вихованців. Один із них, К. Д. Ушинський, так оцінив його роль у підготовці гімназистів: “Виховання, яке ми здобули в 30-х роках у бідній повітовій гімназії маленького містечка Малоросії Новгород-Сіверського, було в навчальному відношенні не тільки не нижче, але навіть вище того, яке на той час здобувалося в багатьох інших гімназіях. Цьому сприяла любов до науки і деяка навіть педантична повага до неї збоку покійного директора Н-ської гімназії, старого професора, ім’я С. С. Могилевцев (1846—1917)… Ще наприкінці ХХ століття на будівлі було кілька меморіальних дошок. Відвідувачі дізнавалися, що в стінах навчального закладу в різний час навчалися окрім уже згаданих М. О. Максимовича, П. О. Куліша, К. Д. Ушинського ще брати Заблоцькі-Десятовські (Андрій — економіст, письменник; Михайло — статистик, метролог; Павло —професор-хірург); археолог та історик права Д. Я. Самоквасов, революціонер-народник і винахідник М. І. Кибальчич; народник, один із організаторів “Землі і волі” О. Д. Михайлов. Та ось наприкінці п р е з и д е н т с т в а Л. Д. Кучми після косметичного ремонту будівлі ті меморіальні дошки… щезли. Нещодавно з’явилася невеличка табличка, на якій лише названо далеко не всі імена. А Новгород-Сіверський зобов’язаний не тільки назвати, а й належним чином висвітлити інші постаті. Павла Осиповича Науменка, директора місцевої гімназії в 1848—1856 роках і його сина Володимира (1852—1919), педагога, видавця, головного редактора журналу “Киевская старина”, якого М. С. Грушевський назвав серед “заслужених для української науки й українознавства діячів”. Олександра Петровича Оглоблина (1899—1992), українського історика, кровний батько якого М. М. Мезько походив із Новгород- Сіверщини. Цей науковець, майже півстоліття проживаючи поза Україною, об’ємно, широко і глибоко літописав історію України і, зокрема, Новгород-Сіверщини, яку змалку вважав своєю батьківщиною. Його життєпис наведено в книжці “Сіверщина в долі істориків та в історичних дослідженнях” (Київ—Новгород-Сіверський, 1996). Ісаака Прохоровича Мазепу (1884—1952), українського громадсько-політичного діяча (у 1919—1920 рр. був головою Ради Народних міністрів УНР), історика з Новгород-Сіверського повіту (с. Костобобрів). Як просвітянин, я не можу промовчати з приводу прикрих помилок, неоковирностей, які (особливо останнім часом) заповнюють сторінки різних видань. Часом досить солідних, наукових. Навіть столичних. 30 липня 1838 року духівництво, дворяни, інші мешканці Новгорода-Сіверського (зокрема, й учні гімназії) біля Путивльського Фото О. Литвиненка Спасо-Преображенський монастир

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин