Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець Свій до свого по своє! · с. 10сторінка оригіналу ↗

Трохим Король – геній економіки з Літок

Слово Просвіти, №19 за 2023 рік

Олександр МУЗИЧЕНКО, голова осередку “Просвіти” ім. Т. Г. Шевченка, с. Літки Броварського району Київської області Закінчення. Поч. у ч. 18 за 2023 р. “Конопельки сіємо…” Авторитет і довіра людей до Літків$ ського кредитового товариства з часом зросли настільки, що вже не потрібно було вмовляти людей. За рекомендацією того ж Трохима Короля літківці налагодили висів льону, конопель та інших волокняних куль$ тур. Висів та обробіток посівів був добре керованим та грамотним. Запрошувались фахівці – агрономи, спеціалісти, які нав$ чали людей технології, що гарантувала продуктивність та якість волокна. Особли$ вістю роботи Кредитового товариства було те, що кожне нове підприємство почина$ лось з навчання, із підготовки кадрів та фахівців із числа малограмотних літківців. Винятком став механік-електрик Павло Іванович Рак та чех, які не були жителями села і яких найняли „збоку”. Відомо, що до появи Кредитового то$ вариства літківці взимку не працювали. Обробіток волокна, введений Трохимом Королем, забезпечив роботою тисячі се$ лян у зимовий період (В. Гузій в “Золотій очеретині” [4] називає 4 тисяч, мабуть, з врахуванням навколишніх сіл, які тіпали та пряли нитки, не виходячи з дому). Для виробництва волокна були закуп$ лені ткацькі станки та навчені ткачі. Пер$ ший ткацький цех був побудований на те$ риторії теперішньої фабрики художньої вишивки. Керував цехом староста за стату$ том, подібним до статуту шевського цеху. Першою продукцією ткацького цеху були кімнатні кольорові доріжки. Асортимент виробів збільшувався по мірі росту якості нитки та ткацтва. Коли якість полотна стала задовільною, був створений цех пошиву нижнього чоловічо$ го та жіночого одягу. Для покращення якості нижнього одя$ гу його почали прикрашати вишивкою. Пізніше вишивка була виділена у окремий цех – вишивальню. Продукція цеху пошит$ тя одягу та вишивальні добре продавалась не тільки в Україні та Росії, але й за кордо$ ном, у Європі та Америці. За радянської влади цех Кредитового товариства перет$ ворили на артіль “Текстильекспорт”, у якій, за даними В. Гузія, працювало до 4000 чоловік. Потім артіль перейменували у “Фабрику художніх виробів”. За незалеж$ ної України чомусь падала якість виробів; пошив закордонних замовлень (верхнього одягу) був незадовільної якості і весь об’єм замовлення забракували замовники. “Була в Літках парова машина” Апогеєм розквіту Літок стало придбан$ ня Кредитовим товариством у Німеччині перед Першою світовою війною у 1914 ро$ ці парової машини та динамомашини, які у 1916 р. були доставлені в Літки. До 1918 ро$ ку вони стояли на вулиці Шевченка напро$ ти будинку Касяновичів, біля річки на те$ риторії колишнього колгоспу. Як паливо для паровика використовували місцевий торф, видобуток якого налагодило Креди$ тове товариство. Торф був також паливом для обігріву хат, і це зменшило вирубки лі$ сів. По вулицях села Кредитове товариство протягло лінії електропередач; для цього був закуплений дріт. Динамо-машина (10 кінських сил) освітила вулиці та хати Літок у 1918 році. Електричне освітлення села тривало 2 години у вечірній час. Крім освітлення паровик використовувався для приводу молотарки, віялки та парового мли$ на. На річці Десна були побудовані два во$ дяні млини. Відпрацьована пара не вики$ далась у повітря, а використовувалась у громадській лазні, побудованій також за кошти Кредитового товариства. Монтував паровик та динамо-машину запрошений на роботу майстер Павло Іванович Рак. Підручним майстра був Андрій Юрченко. Після війни Павло Іванович у школі вів фі$ зичний гурток, на якому ми, 13$14$літні, виготовляли діючі моделі парових машин та детекторних приймачів. Він часто роз$ повідав нам про паровик та динамо-маши$ ну Кредитового товариства та Т. Короля. Розповідав не все. І лише тепер я можу оці$ нити його захоплення постаттю Т. Короля. Виробництво цегли було налагоджене на місті теперішнього сільмагу та обійстя партизана Хоменка. Успіхи Літківського кредитового това$ риства одразу ж були помічені у Києві, Чер$ нігові та багатьох інших містах. Трохима Короля у 1914 році запрошують стати од$ ним із засновників спілки “Дніпросоюз”, створеної для розвитку підприємств у райо$ ні басейну ріки Дніпро, зокрема й у Києві. Цех для виготовлення валіз із лози був від$ критий у Зазим’ї. Авторитет Трохима Коро$ ля як економіста-реформатора був визна$ ний тодішньою владою Києва й Петербур$ га. Але Перша світова війна перешкодила втіленню планів “Дніпросоюзу” у життя. Робота Літківського кредитового това$ риства дала вражаючі соціальні результати. Село стало заможним. До роботи, яка дава$ ла добрі прибутки, потяглися всі, навіть ледачі. До чого торкалися руки і розум Трохима Короля, там виникала культура виробництва, дисципліна, професіона$ лізм, нова технологія, навіть наука й куль$ тура. У заможне село потяглися торгівці (переважно євреї) з Києва, Одеси, Мико$ лаєва, Бахмута та інших міст України. На старому базарі Літок виникли довгі ряди рундуків (кіосків, як тепер називають) по$ дібних до київських у даний час. Рундуки стояли тісно один біля одного на старому ба$ зарі від містка до церкви та хати священника з двох боків. Поставимо собі запитання: “Чому саме в Літки потяглася така маса торгівців?”. Відповідь може бути лише од$ на: “Тому, що у літківців завелись гроші, одержані від роботи на підприємствах, ут$ ворених Трохимом Королем”. Піднявся і культурний рівень життя літківців. Сюди почали навідуватись мандрівні театральні та циркові колективи. Частіше почали зву$ чати пісні. Окрасою села став церковний хор, керований вчителем Дмитром Музи$ ченком. Це той вчитель, який часто брав участь у виступах мандрівного театру Ми$ коли Садовського разом із Марією Зань$ ковецькою по всій Україні, включаючи виступи у Миколи Аркаса в Миколаєві. Трохим Король виховав та навчив мис$ тецтва створення нових підприємств бага$ тьох літківців: рідних братів Федора та Іва$ на; Андрія Дем’яновича Рожка; Степана Обеременка, Моцю та інших. З допомогою Трохима Короля такі під$ приємства почали виникати у сусідніх се$ лах, зокрема, Зазим’ї та Погребах, де поча$ ли плести валізи високої якості з лози. Дорогі читачі! Зверніть увагу на те, що Трохим Король та Кредитове товариство, ним створене, організовували підприємства у скрутний час, без матеріальної допомоги збоку меценатів та уряду, використовували здобутки передової західної технології, одержувати високу якість продукції, забез$ печувати повну реалізацію виробів і все це на основі не привізної, а місцевої сировини. І це відбувалось за умови, що літківці не мали про$ фесій та були недовірливі до всього нового. Подвиг “демократа” Щоб перетворити економіку села за та$ кий короткий час, потрібен був геній – Трохим Король. Свій талант він віддав лю$ дям. Не став багатшим, зате багатшими ста$ ли літківці. Був скромною, культурною та дуже ввічливою людиною, яку односельці називали “демократом”. Цей подвиг і Трохима Короля, і літківців вартий уваги та вивчення: від малечі, якій треба стати новими Трохимами Королями, до дорослих, яким слід знати практичний досвід славних прадідів і продовжувати його, відродити Кредитове товариство. Ми не ма$ ємо права забувати, звідки взялися Лозо< плет, фабрика пошиття одягу, чоботарня, паровик, електрика в Літках. Нам їх ніхто не дав, це зробили самі літківці. Пора нам усім нам добре пам’ятати, що людина повинна сама кувати своє щастя, покладаючись на свій розум та руки. Не шукати потім винних збоку і не переклада$ ти вину за своє бездіяння на інших, а наді$ ятись тільки на себе. Зробити із себе діяль$ ну людину, яка приносить користь собі й суспільству – його мета. Таких людей слід цінити! У нас же при слові “начальство” у людей виникає негативний образ чинов$ ника. Слід цінити своїх керівників за їх знання, за вміння та постійну турботу про виробництво. Геній Трохима Короля полягає не тіль$ ки у його знаннях та оцінці й аналізі існу$ ючого положення в економіці. Не тільки в умінні щось зробити, що зараз англій$ ською мовою називають “ноу-хау” (“знаю, як це зробити”). А в тому, що своїми знан$ нями переконав консервативно налаштова$ них і підупалих духом літківців у необхіднос$ ті створення Кредитового товариства! Цієї науки він навчив багато літківців. На жаль, і Трохим Король, і його одно$ думці та учні були усунені від керівництва створеними ними підприємствами, а по$ тім знищені більшовиками. Кредитове то$ вариство було ліквідоване радянською владою. Причиною стала участь літківців у так званому “повстанні літківців 1920 ро$ ку”. Це було спробою літківців захистити ті підприємства, які були створені їхніми руками, від пограбування бандами, у тому числі червоними. За відмову віддати 120 возів з кіньми, за спробу захистити своє майно червоні почали гарматний обстріл і спалили 121 хату та подвір’я села. За дани$ ми автора [4], суд над “демократами” (так називали у селі Трохима Короля та керів$ ників Кредитового товариства) відбувся лише у 1923 році. “Суддя, намагаючись визначити політичні погляди Короля, пос$ тавив йому запитання: ”Чи була правиль$ ною економічна політика радянської вла$ ди в 1920 р.?” Король відповів: “Не зовсім” [4]. Т. Короля засудили на 10 років ув’яз$ нення, але через чотири роки він був від$ пущений на волю, бо ні він, ні літківці вза$ галі, не скоїли предмету злочину. Працю$ вав далі в Літках у цехах, ним же створе$ них, але не у ролі керівника, а виконавця. Те, що створив літківський геній Трохим Король та наші прадіди, ми бездарно втра$ тили. Запитаєте, чому? Тому, що вони були господарями життя, а ми з вами утриманці держави. Нам треба вчитися, щоб стати громадянами держави. Після повстання в Літках, Зазим’ї та Княжичах почались репресії більшовиків. Основне звинувачення ставилось самим авторитетним людям села: Трохимові Ко$ ролю та вчителю Дмитру Музиченку [4]. Автор книги “Золота очеретина” Володи$ мир Гузій в 1996 році доповідав на засідан$ ні осередку “Просвіти” в селі Літки у при$ міщенні Літківської школи у присутності 17 членів осередку про основні події, які стосувались Літок. Автору було вказано на ряд прямих помилок, свідомо підмішаних у архівні матеріали директором Фабрики вишивок у Літках, які знаходились тоді під владою компартії. А саме: Гузій знав, але ні слова не вказав ні про Кредитове товариство, ні про створення великих підприємств у селі: “Лозоплет”; “Чинбарня”, “Ткацький цех”, “Шевський цех”. “Вишивальня”, електростанція на торфі та сільська освітлювальна мережа, ні про діячів села як рухому силу. Автор у випущеній книзі нарочито на$ зиває Трохима Короля Григорієм [4]. Гузій ні слова не говорить про надзви$ чайні авторитети Трохима Короля та Дмитра Музиченка – мого батька, а також інших учасників руху. І тодішнього, і тепе$ рішнього. Нижче я поясню причини мого обурення. Мій дід по матері Антон Касянович Кабан – пасічник, який мав до 180 вуликів (колодок – вид вуликів), був одним із пер$ ших вкладником Кредитового товариства з 1907 року. Дмитро Музиченко – мій бать$ ко, вчитель, закінчив Коростишівську учительську семінарію у 1903 році, був вір$ туозом гри на гітарі та скрипці; його вірту$ озність поширювалася на іспанські на$ строї, а також на гавайський лад. Під час літніх канікул був активним музикою ман$ дрівної театральної трупи Миколи Садов$ ського протягом десяти років. Історія Дмитра Музиченка Разом із Миколою Садовським, Марі$ єю Заньковецькою та іншими після виста$ ви у Миколаєві батько був прийнятий Ми$ колою Аркасом, дослідником та автором “Історії України-Русі” та композитором, автором опери “Катерина”. (Про Миколу Аркаса була публікація в “Слові Просвіти” за 18$24 січня 2018 р.). Дмитро Музиченко був керівником церковного хору у Літках. Закінчив дворіч$ ні курси садоводів і за методом Симиренка вивів оригінальний сорт яблук, названий ним “Лісова красуня”, зареєстрований у Симиренка. Сорт зберігся і зараз добре ро$ дить. Варення з цих яблук має унікальні смакові відмінності – неперевершений смак та драглисто-пружну структуру. Батько разом із Євгеном Тичиною, братом Павла Тичини, брав участь у ство$ ренні Автокефальної церкви в Україні та виборах нового митрополита Василя Лип$ ківського. Мати Ганна Антонівна і вся на$ ша сім’я також брала участь у виборах. У нашому будинку в Літках проводились на$ ради та обговорення довірених осіб вірян. На жаль, Євген Тичина повівся незрозумі$ ло, рятуючись від переслідувань більшови$ ків, що описано Арсеном Зінченком у книзі “Визволитися вірою”. У 1914–1918 рр. батько воював у чині унтер-офіцера царської армії. Під час Літ$ ківського повстання у 1920 році, коли чер$ воні вимагали 120 підвод з погоничами, батько не радив повстанцям чинити опір більшовикам через те, що до Києва тоді наближалась потужна дивізія росіян, а вій$ ська УНР та поляків перебували на право$ му березі Дніпра, зокрема в Києві. Кіль$ кість повстанців у Літках склала 660 і не могла витупити проти дивізії. Та візники не вгамувались, і повстання почалось. Першу атаку літківці відбили, а після обс$ трілу з гармат і великих пожеж у дарниць$ кій частині Літок повстанці припинили опір через плач жінок. З розповідей моєї матері Ганни Анто$ нівни Музиченко (1897–1991) знаю, що Дмитро та Трохим Королі відмовляли пов$ станців від кровопролиття. Мотив Трохи$ ма Короля можна зрозуміти – у разі бою його цехи будуть знищені, а робітники втратять робочі місця. Їх – понад тисяча. Отже, ні Трохим Король, ні Дмитро Музи$ ченко не були причетні до повстання 1920 р. Звинувачення проти них були зняті. Музиченка ще в 1933 році хотіли роз$ Батько (другий ліворуч у нижньому ряду) в Умані з акторами трупи – Марією Заньковецькою (перша в нижньому ряду ліворуч) і Миколою Садовським (четвертий ліворуч у нижньому ряду)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин