Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Очевидець і літописець · “Будь7які критичні думки щодо радянської влади ставали основними аргументами для знищення незгодних”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

“Повіриш тоді, коли залишишся живим після війни…”

Слово Просвіти, №19 за 2023 рік

Це невигадана історія про нашого земляка, який потрапив під жорна репресій сталінського режиму. Трагічно склалася доля уродженця села Красне на Чернігівщині, старшого матроса Чорноморського флоту Івана Степановича Бондаренка, який 1949 року висловив своє невдоволення щодо радянського режиму в листі до міністра Збройних Сил СРСР, маршала Радянського Союзу О. М. Василевського. Літературний гурток у Літках Нині кредитові товариства у всьому світі накопичили величезний досвід. Ми про нього мало знаємо. А Трохим Король – один із перших застосував науковий під$ хід до створення нових підприємств через кредитові товариства. Створення підпри$ ємств (робочих місць) – це наука, яка вкрай потрібна нам усім сьогодні, і цю на$ уку ми повинні опанувати добре, не покла$ даючись на сучасних “нових українців”. Тож вчімося у Трохима Короля! І на по< чатку ХХІ століття, і в майбутньому допома< гаймо нашим мудрим землякам у їхній важ< кій і вкрай важливій для всіх роботі! *** Укладено в осередку Товариства “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка в селі Літки. Історична довідка про Кредитове товариство Трохима Короля написана за дорученням сесії сільської ради депутатів села Літки, за дорученням голови виконавчого комітету З. Д. Шарафан та Товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка у селі Літки. Ця довідка про події столітньої давності може мати неточності. Автори з вдячністю приймуть поправки та зауваження до неї, а також доповнення. Історична довідка написана на основі свідків цих подій та спогадів, почутих від живих та вже померлих односельчан: 1. Музиченка Дмитра Омельковича. 2. Музиченко Ганни Антонівни. 3. Рака Павла Івановича. 4. Більського Василя Микитовича. 5. Юрченка Миколи (Каленика – по-вуличному). 6. Синельника Михайла Григоровича. 7. Шевченка Федора Івановича (96 років, вул. Незалежності). 8. Юрченка Петра Михайлович (90 років, куток Дарниця в Літках) 9. Булах Палажки Микитівни (90 років, куток Пісок). 10. Бондаря Григорія Федоровича (92 роки, куток Буслівка). 11. Рожко Софії Андріївни та родичів Трохима Короля: 1. Короля Івана Федоровича. 2. Короля Віктора Григоровича. 3. Щербини Євдокії Петрівни. 4. Кузьменка Віктора Юхимовича. При укладанні історичної довідки використані такі друковані матеріали: 1. Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. Київ, Вища школа, 1978. 2. Наталка Полянська-Василенко. Істо$ рія України з 1900 по 1923 роки. Київ, Пам’ятки України, 1991. 3. “Чотири універсали”. Сторінки історії. Укладач – Конашевич В. Д. Львів, Атлас, 1990. 4. Володимир Гузій. Золота очеретина (Броварщина. Історико-краєзнавчий нарис). Бровари, Українська ідея, 1997. – С. 262$269. 5. Клишта П. І. Село Зазим’я на Київщи$ ні (Історико-краєзнавчий нарис). Київ, Кий, 2000. 6. Професор Васильєв, стаття в газеті “Українська газета”, 2000. 7. Громяк І. Від вибуху на дачі – до по$ стрілу у Києві. Стаття у газеті “Урядовий кур’єр”, № 106 за 1.06.2001 р. 8. Письмо Николая ІІ матери, императ$ рице Марии Федоровне. Журнал “Красный архив”, 1929, № 4(35), раздел “Из записной книжки архивиста”, с. 209$211. Осередок “Просвіти” ім. Т. Г. Шевченка вдячний Погибі Івану Федоровичу за уточнення дати зупинки російського царя Миколи ІІ на пристані в селі Літки. Олександр МОЛИБОГА, краєзнавець, с. Анисів, Чернігівський район У 2019 році краєзнавці Чернігівського району продовжували вивчати архівні справи репресованих земляків. Автор цих рядків обрав для дослідження справи ре$ пресованих жителів села Красне. В архіві Управління Служби безпеки України по Чернігівській області я натрапив на більш ніж 200$сторінкову слідчу справу щодо старшого матроса Чорноморського флоту із с. Красне Івана Степановича Бондарен$ ка (ГДА СБ України м. Чернігова. – Спр. 14459-п). Зі справи стало відомо, що Іван Бонда$ ренко народився 1927 року в селі Красне Олишівського району. Його брата в роки Другої світової війни розстріляли нацист$ ські окупанти, оскільки був комсомоль$ цем. Сестру в період окупації насильно відправили до Німеччини. Після повер$ нення на батьківщину її було засуджено Олишівським судом за крадіжку зерна до 8 років позбавлення волі. 1944 року Івана Бондаренка при$ звали на військову службу під Жито$ мир. Після закін$ чення війни на$ правили на Чорно$ морський флот. У жовтні 1947 року Бондаренко слу$ жив вже на Кам$ чатці в судноре$ монтному баталь$ йоні, де працював слюсарем. В архівній справі є відомості, що 1949 року мати Івана Бондаренка втопила$ ся в колодязі, і син звернувся до керівниц$ тва з проханням отримати відпустку, але йому відмовили. Тому в жовтні 1949 року, перебуваючи в емоційному запалі, Іван Бондаренко написав анонімного листа мі$ ністру Збройних Сил СРСР О. М. Василев$ ському. Пошук автора листа здійснювала контр$ розвідка Міністерства Державної Безпеки військової частини № 59007. Після трива$ лих пошуків 28 жовтня 1950 року Івана Бондаренка заарештували. На початку листа автор критикує книгу працівниці американського посольства в Москві Анабель Бюкар “Правда про аме$ риканських дипломатів”: “Я прочитал книгу Анабель Бюкар “Правда об амери$ канских дипломатах”. Эта книга написана очень неправдиво. В её составе участвуют русские дипломаты, шпионы и агенты рус$ ской разведки. Автор книги А. Бюкар, как я вижу, сама ищет карьеры, обвиняя аме$ риканских дипломатов”. Іван Бондаренко також негативно вис$ ловлювався про політзаняття: “Всем от$ вратительно слушать эти вымыслы и вы$ думки. Сколько служит политработников и работников особого отдела. Это всё убы$ ток русскому народу, который стонет. Возьмите рабочих и крестьян, сколько на их шеях сидит бездельников, которые засвой дурман получают хорошее жалова$ ние”. Далі І. С. Бондаренко пише про склад$ не становище робітників і селян у Радян$ ському Союзі: “А сколько в России народу крестьян и рабочих, которые не имеют да$ же куска хлеба в настоящий день”. Автор листа торкається теми безправного стано$ вища солдатів і матросів: “Военнослужа$ щий имеет право жениться на ком хочет, но это запрещено матросам и солдатам на Камчатке, да и вообще в России. Военно$ служащие матросы имеют право на два от$ пуска на протяжении 30 суток, но этого нет. “Матрос выйдет на берег и познако$ мится с девицей, за опоздания судят. Дер$ жат 8 лет в тюрьме… Армия и Флот падают духом”. Завершується лист зверненням до мі$ ністра Збройних Сил СРСР, маршала О. М. Василевського: “То, что я тебе пишу, ты не поверишь, поверишь только тогда, когда останешься жив после войны с Аме$ рикой, Англией, Италией, Францией”. Під час допиту свідків стало відомо, що хоча І. С. Бондаренко був недисциплінова$ ним солдатом, але мав нагороди: “30 лет Советской Армии и Флота”, “За Победу над Германией”, “За Победу над Япони$ ей”. Свідки розповідали, що в розмові з ни$ ми Іван Бондаренко стверджував: радян$ ські письменники мало пишуть у своїх творах про службу матросів. Усі говорять про безробіття у США, але безробітні аме$ риканці отримують допомогу в розмірі 2 долари, і вони живуть не гірше від радян$ ських робітників. Свідок Тетерін на допиті говорив, що наприкінці жовтня – на початку листопа$ да 1949 року Іван Бондаренко, прочитав$ ши йому уривок з книги О. І. Купріна, де розповідалося, як офіцери царської армії били солдатів, сказав, що хоча в радян$ ській армії солдатів і не б’ють, але відмін$ ності між царською та радянською армія$ ми немає. Під час обшуку в Івана Бондаренка ви$ лучили зошит, в якому містився запис із критикою радянського кіномистецтва: “Я лично смотрел кинокартины, и мне попа$ дались такие, что плакать хочется, когда смотришь и сравниваешь с действитель$ ностью. И это только потому, что в насто$ ящее время нет и никто не поможет отоб$ разить действительность. И только можно всё это объяснить тем, что искусство в нас$ тоящее время создано карьеристами. И они всё искусство держат в своих руках. Товары доступны тем, кто замазывает гла$ за правительству. Служба – ад. Законы ни$ чуть не выполняются”. За вироком військового трибуналу І. С. Бондаренка засудили до позбавлення волі на 10 років у виправно-трудовому та$ борі. У зв’язку з амністією після смерті Сталіна 1954 року Іван Бондаренко був звільнений від покарання. Таким чином, правдиві висловлювання про життя простих людей і солдатів радян$ ської армії не могли залишатися поза ува$ гою каральних органів. Будь-які критичні думки щодо радянської влади ставали ос$ новними аргументами для знищення не$ згодних. А стосовно долі маршала О. М. Василевського передбачення Івана Бондаренка не здійснилося…

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин