Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Лінія фронту пролягає через усю Україну, через кожну родину”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Поруч із війною

Слово Просвіти, №19 за 2023 рік

Ігор ЗОЦ Книги, які днями було пре$ зентовано в столичній Публічній бібліотеці імені Лесі Українки, мають багато спільного – їх на$ писали авторитетні журналісти з Донеччини, які все життя відсто$ ювали українство в рідному краї, скуштували гіркого переселен$ ського хліба в евакуації торік і попри небезпеку повернулися додому. Під майже постійними обстрілами Слов’янська Віктор Скрипник зумів видати збірку “Підла війна росії проти Украї$ ни” (Слов’янськ: “Друкарський двір”, 2023. – 76 с.), а Володимир Заїка – “На відстані війни” (Іва$ но-Франківськ: НАІР. – 244 с.). Обидва автори своєю працею до$ водять: слово теж воює і Україна переможе! До цієї книги ветерана журна$ лістики Віктора Скрипника спо$ нукала ситуація, в яку потрапив і Володимир Заїка, та й не тільки він. Згадує Віктор Скрипник: – Після варварського обстрілу Краматорська 8 квітня 2022 року в місті оголосили про виїзд зі Слов’янська до безпечніших об$ ластей. Вже у вагоні вирішили їхати на Вінниччину, де в одному з містечок мешкала жінка, згодна Ольга Романюк поселити біженців з Донбасу. У неї ми і жили майже пів року. По$ різному було. А восени в бою під Лисичанськом загинув батько су$ сіда. Ховали його вдома. Після похорону хазяйка видала: “Наші гинуть на Донбасі, а ви тут ховає$ тесь! Це ви, донбасівці, винні, зчинили там бучу, в росію вам за$ хотілося!”. Звинувачення були та$ кими образливими для мене, лю$ дини, яка з Дня проголошення незалежності України працювала на становлення молодої держави, боролася з її відкритими і таємни$ ми ворогами, що я вирішив не$ гайно їхати. Якщо не додому – Слов’янськ перебував під постій$ ним ворожим вогнем, квартира була без вікон, то хоча б ближче до рідних місць. Коли ж до нас пішли поїзди – повернулися. А як потеплішало, перебрав свої папе$ ри, книжки, публікації в газетах “Донеччина”, “Злагода”, “Пано$ рама тижня”. Відібрав кільканад$ цять статей, у яких йдеться про земляків, які вважали і вважають Донбас українським, боролися з сепаратистами. І таких людей піс$ ля повномасштабного вторгнен$ ня путінської росії в Україну стає все більше. Понад двадцять статей Вікто$ ра Скрипника так чи інакше є на$ гадуванням про війну, яка поча$ лася із захоплення російськими посіпаками Слов’янська 12 квіт$ ня 2014 року. По гарячих слідах свідок тих драматичних подій на$ писав про те, як Слов’янськ став центром сепаратизму, про нас$ трої, які панували тоді в місті. А-от про свій мужній вчинок автор не згадав – як з окупованого міс$ та Віктор Петрович написав від$ критого листа путіну “на понят$ ном ему языке” з вимогою забра$ ти геть своїх терористів. Публіка$ ція вийшла на першій шпальті “Донеччини” 30 квітня 2014 року. Газета потрапила в заблоковане ворогом місто, і хто прочитав – щиро дякували журналісту. А могло б закінчитися дуже погано для автора і нашої редакції в До$ нецьку. Підла війна росії приносить багато горя, і журналіст не тільки закликає пам’ятати загиблих вої$ нів ЗСУ, а й застерігає від нових потрясінь. Так, у статті “Донець$ ка рана України” є актуальна те$ за, яку автору підказав його зем$ ляк зі Слов’янська доктор філо$ софських наук Анатолій Федь – слова войовничого Бісмарка з кінця XIX століття: “Тоді в Євро$ пі завершаться війни, коли Укра$ їна стане економічно і політично незалежною державою”. Журна$ ліст Скрипник погоджується і розвиває цю думку: якби Украї$ на справді була незалежною, а не де-факто підпорядкована ро$ сії, мала сильні Збройні Сили, а не джерело збагачення продаж$ ної державної верхівки і генера$ літету, то нас би поважали, вико$ нували б Будапештський мемо$ рандум, не зазіхали б на наші те$ риторії. “Тож, шановні українці, створімо сильну національну державу”, – закликає Скрипнику своїй книзі. Те, що росія продовжувала гібридно воювати проти Украї$ ни, показали місцеві вибори 2020 року на Донеччині, де про$ російські сили під орудою бой$ ків, шуфричів, королевських то$ що агітували за свого кандидата під гаслом “Защитим право Сла$ вянска на родной язык!”. Місто заполонили бігборди мовою аг$ ресора, що суперечило закону “Про забезпечення функціону$ вання української мови як дер$ жавної”, про це Скрипник напи$ сав у місцевій газеті. Реакції – нуль, а оскільки захищати дер$ жавну мову в місті більше не було кому, 80$річний Віктор Петрович вирушив до СБУ з відповідною заявою на порушення закону представниками опзж. Подіяло! За два дні бігборди агітували ук$ раїнською! А ще Скрипник зафіксував чимало презентацій патріотич$ них видань про Схід, що відбува$ лися в Слов’янську. Зокрема, “Пам’ять жива”, видана з ініціа$ тиви науковиці і голови крає$ знавчого осередку Тетяни Лисак, “Іловайськ” Євгена Положія, “Добробати” Вероніки Мироно$ Учасники презентації вої. Представляв свою книгу “Війна в Слов’янську 2014$го” (2016) і сам Віктор Петрович. Згадується і “Донбасія” (2021) автора цих рядків і збірка “Зране$ на душа” Володимира Заїки, про якого вже писав, бо йшли разом українським шляхом немало літ і обом довелося залишити До$ нецьк ще в 2014 році. Ніхто не міг передбачити, що моєму товари$ шеві доведеться залишати не ли$ ше власну квартиру в обласному центрі, а й батьківську в селищі. Проте на болісних спогадах у но$ вій книзі “На відстані війни” ав$ тор не зосереджується. А працю$ вати над нею почав на другий день після 24 лютого… – Ще не було ані назви, ані структури, ані розвитку подій та кульмінації, ані розв’язки та фі$ налу, бо тоді ще ніхто не знав, чо$ го чекати в майбутньому і на$ скільки розтягнеться ця кривава битва, – розповідає Володимир Заїка. – Твори, що увійшли до збірки, народжувалися в різних місцях і за різних обставин: у рід$ ній Олександрівці на Донеччині, яка й зараз перебуває за 50 км від активних бойових дій, на коле$ сах, під час вимушених мандрів зі Сходу на Захід, в евакуації на по$ чатку квітня 2022 року, на заліз$ ничних вокзалах Вінниці і Чер$ кас, просто неба у передгір’ях Карпат і на крутих схилах Дніпра і Кременчуцького водосховища. Під впливом побаченого й почутого, на основі вражень від багатого фактичного матеріалу, автор поспішав зафіксувати на$ слідки ворожих злочинів, відоб$ разити картину народної трагедії, випробування і страждання пере$ січних українців, біль і гнів, горе втрат і героїзм наших захисників. Про пережите Володимир За$ їка написав у віршах і прозі. Пое$ тичний розділ під назвою “Під перехресним артвогнем” почина$ ється емоційними рядками про розстріляну ненависним ворогом весну – автор таврує ворога і вис$ ловлює непохитну віру в нашу перемогу. Він не збирається зали$ шати Україну – “закордонні не потрібні візи, доки “русскій мір” не проженем”. Та оскільки автора в його віці в жодні силові структури вже не беруть, йому довелося з родиною виїхати в евакуацію – своїх зали$ шив на Прикарпатті, а самого прихистили на Черкащині. “Прийняв Шевченків край в свої обійми”, – з вдячністю пише до$ неччанин. Там, як редактор, від$ новив випуск всеукраїнського тижневика “Хазяїн”, а для душі – нові поезії. Їхні назви промовис$ ті: “Мандри війною”, “Пам’ять Холодного Яру”, “Пішов тато на війну”, “Українським матерям”, “Боронимо своє”, “Після артоб$

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин