Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
На часі · “Росіяни сприйняли непокарання як слабкість світу, що вони можуть повторювати свою агресію і злочини”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Перемога України сформує власне бачення подій Другої світової війни У Military Media Center відбувся круглий стіл

Слово Просвіти, №19 за 2023 рік

Перемога над нацизмом у Другій світовій війні, без перебільшення, є найбільшим здобутком ХХ століття. Ми досі продовжуємо перебувати в системі координат, створеній за підсумками тієї війни. Проте, відтоді, як росія анексувала в 2014 році український Крим і частину Донецької та Луганської областей, система міжнародних відносин, що утвердилася після Другої світової, почала давати збій. А з початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну стало очевидним, що світовий порядок потребує докорінного реформування, якщо не перезапуску загалом. Євген БУКЕТ Фото Дмитра ЮРЧЕНКА Переосмислення наслідків Другої світової війни в усьому сві$ ті триває постійно. Але в Україні це відчувається особливо гостро. Адже саме на нашій території з 1941 по 1944 рік були задіяні 61% всіх сухопутних військ східного фронту Вермахту. А в 1943–1944 роках, коли відбувалося вигнання гітлерівців, Україною пройшли 50% сил червоної армії. Руйну$ вання і людські втрати, спричи$ нені війною, були найбільшими за всю тисячолітню історію нашої країни. Про це нагадала заступ$ ниця генерального директора На$ ціонального музею історії Украї$ ни у Другій світовій війні Людми$ ла Рибченко під час круглого сто$ лу “Внесок України та українців у перемогу над фашизмом у Другій світовій війні: уроки історії, які ми досі вчимо”, що відбувся в Mi$ litary Media Center. – З-поміж близько 7 млн мо$ білізованих з території України до лав Червоної армії загинув ко$ жен другий. На сьогодні в нашо$ му музеї зберігаються документи, які підтверджують втрати 3 млн 300 тис. військовослужбовців, призваних з України, – повідо$ мила Людмила Рибченко. – Число втрат серед мирних мешканців учені оцінюють у близько 4 млн осіб. А загалом демографічні втрати – 13 млн 850 тис. осіб без урахування Закарпаття і Криму. По війні на території України не лишилося жодного міста, в якому б мешкало більше, ніж 60% дово$ єнного населення. Так, у Києві з 900 тис. мешканців лишилося 200 тис., в Одесі з довоєнних 600 тис. осіб – близько 200 тис., у Дніпро$ петровську з пів мільйона – 100 тис. мешканців. Щоб досягнути довоєнної чисельності населення (41 млн осіб), Україні довелося відновлюватися 19 років. Варто додати також післяво$ єнні втрати, які є, безперечно, наслідком війни та сформованої під час війни політики Сталіна. Зокрема, не так давно почали досліджувати голод 1946–1947 рр., масштаби якого також вра$ жають. На сьогодні ми оперуємо цифрами в близько 1 млн осіб за$ гиблих. – Україна, до якої ми звикли, в сенсі існуючих державних кор$ донів та етнічної палітри насе$ лення, є продуктом Другої світо$ вої війни. Зокрема, внаслідок цієї війни “зникли з карти” України ті етно-політичні групи, які сто$ літтями відігравали тут важливу роль: кримські татари були де$ портовані, німці на півдні Украї$ ни були знищені, українське єв$ рейство зазнало непоправних втрат, українські поляки й чехи – знищені або депортовані… Тобто Україна, що існувала до 1939 ро$ ку, зникла. Вона перетворилася на де-факто двоетнічну терито$ рію з постійно зростаючою росій$ ською компонентою, – зазначив у своєму виступі доктор історич$ них наук, співробітник Центру досліджень воєнної історії ЗСУ Іван Патриляк. формою. Так само влаштована поезія: хороший вірш має свою структуру, свій міцний скелет, на який нанизані слова, і якщо вда$ ється досягти гармонії, він роз$ правляє свої крила й ширяє легко та вільно, наповнюючи нас своїм найвищим змістом”. Батько любив літаки. Він був поетом. Він розповідав їй про Де$ дала, про Леонардо да Вінчі… “Ати знаєш, пташко, що історія на$ шої авіації почалася ще напри$ кінці XIX століття? Була така над$ звичайна людина, Олександр Ку$ дашев – київський інженер$ конструктор, автор нашого пер$ шого літака. Він спостерігав, як розвивається літакобудування у Франції, і після заснування у 1909 році Київського товариства повітроплавання, – ти тільки послухай, як це звучить: повіт$ роплавання, – у дерев’яному са$ раї Політехнічного інституту з’явився “Кудашев$1””. Батько водив її до меморіаль$ ної дошки на території Політеху. А коли вони йшли Терещенківською вулицею (тоді ще Рєпіна), він зав$ жди згадував про Федора Тере$ щенка – молодшого сина у вели$ кій родині відомих власників цук$ роварень, який на власні кошти збудував авіаційні майстерні, де конструював літаки і навіть ство$ рив невеликий аеродром. Батько розповідав їй і про Григоровича, і про Сікорського, і про Антонова… Здавалося, він знав все про літаки й історію їхньої появи. Друга світова війна так і не розв’язала кардинальне питання української державності. А цього не відбулося тому, що один із за$ чинателів війни – радянський со$ юз – не був покараний. До того ж він у підсумку став її перемож$ цем, посівши одне з ключових місць у міжнародних організаці$ ях. Тому нинішня російсько-ук$ раїнська війна є завершальним етапом Другої світової. Біль від втрат, спричинених у ХХ столітті, змушує нас рішуче протидіяти аг$ ресору, який у ХХІ столітті вирі$ шив за лекалами фашизму та на$ цизму збудувати власну людино$ ненависницьку ідеологію та зас$ тосувати всі хибні й злочинні практики Другої світової війни проти України. – росіяни сприйняли непока$ рання як слабкість світу, що вони можуть повторювати, насамперед повторювати свою агресію і зло$ чини, – наголосив у своєму вис$ тупі Іван Патриляк. Тому саме справедливе покарання росіян, що неминуче настане в підсумку нинішньої війни, стане фіналь$ ною крапкою в Другій світовій, яка нарешті стане історією. А ци$ вілізація розпочне новий етап розвитку. – Описуючи бойові дії на схо$ ді України, ворог часто викорис$ товує міфологеми радянського союзу – “сталінград”, “курська дуга” тощо. Дуже багато цих па$ ралелей, якщо їх розглянути пра$ вильно, дозволяють зрозуміти тактику росіян сьогодні, – про це говорив військовий історик, ке$ рівник експертної групи з питань внутрішніх комунікацій Дирек$ торату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Міністерства оборо$ ни України Василь Павлов. – Наприклад, про “людські хвилі” добре знають люди, які досліджували битву за Дніпро під час Другої світової війни. Ні$ мецькі кулеметники божеволіли від того, що у них вже перегріва$ лись кулемети, але “хвилі” ра$ дянських солдат не закінчува$ лись. Те саме ми бачимо зараз під Бахмутом з боку російських за$ гарбників. До цього ряду можна віднести і концепцію “Київ за три дні”. Це фактично радянська передвоєнна концепція “малой кровью на чужой территории” або “единою силой, могучим уда$ ром” нанести швидкий удар і знищити супротивника. Ми бачимо зараз, що росія, розповідаючи, що вона ніколи не готувалась до агресивної війни, все-таки здійснила агресію проти України. Те саме було до Другої світової війни, коли радянський союз фактично накопичував на$ передодні нападу нацистів вели$ чезні ресурси і був так само гото$ вий розпочати свою агресію, але Німеччина його випередила, – нагадав Василь Павлов. Ще однією паралеллю є вико$ ристання росіянами ракетного мої коти, мої книги, мій стіл, тут ВСЕ моє! Я й не поворухнуся, я не здамся! Вона стояла біля того самого вікна, дивилася, як руйнується її життя, не бігла до підвалу, а прос$ то голосно розмовляла сама з со$ бою. Це тривало рівно чотири дні. Рівно до того моменту, поки у двір її будинку не впав снаряд. Ті$ єї миті їй здалося, що вона розва$ лилася разом із будинком, кота$ ми, книжками, з усім тим, що, як вона вважала, було її… А була в неї тільки вона. Бо все інше було її світом, любовно вибудуваним навколо і вбудованим у її життя – але цей світ, як з’ясувалося, не був нею. І знову прийшов ранок, і він знову скидався на гравюру, на якій запале небо і набрякла зем$ ля, вкрита чорними борознами та вирвами, злилися в єдиний су$ цільний горизонт, за яким осліп$ лому від гару сльозоточивому оку не було за що зачепитися. І вона, чоловік і двоє котів покинули свій дім, де залишили тих себе, яких більше не було. Вони прямували пішки до Києва. Назустріч їм траплялися поодинокі перехожі. “Ви не дій$ дете, це неможливо!” – казали вони. І що більше вони зустріча$ ли на своєму шляху тих, хто так казав, то міцнішою ставала її впевненість у тому, що вони дій$ дуть. Усе-таки вона була дуже вперта. Чи безстрашна? Чи, нав$ паки, перелякана до того, що її озброєння для терору мирного населення. Аналогічно німецькі війська обстрілювали ракетами Велику Британію у 1944 році. Як відомо, це не скорило Велику Британію і це не скорить зараз Україну. Українські офіцери, команду$ вання значно краще розуміються на воєнній історії, ніж росіяни, які знаходяться в полоні своїх мі$ фів. Приміром, вони, як і в сере$ дині ХХ століття, міфологізують неіснуючих героїв, вигадуючи їм неіснуючі подвиги. Проведення паралелей між Другою світовою і російсько-ук$ раїнською війною, за словами Василя Павлова, дозволяє завер$ шити або переосмислити деякі сюжети ДСВ. Так само очевидно, що дуже багато ідеологічних прикладів ДСВ припинили своє існування, згорівши в полум’ї нинішнього протистояння. Учасники круглого слову дій$ шли висновку, що, об’єктивно описавши перебіг російсько-ук$ раїнської війни, що триває, мож$ на буде зовсім інакше поглянути іна Другу світову війну, і на інші війни, що відбувалися на терито$ рії України. Це буде вже не чу$ жий, а свій український держав$ ницький погляд на військові конфлікти минулого і на роль Ук$ раїни, української нації в світовій історії. страх перетворився на відвагу? Тепер вже ніхто не скаже. Вони минули дамбу й вийшли у відкрите поле. Почулася стріля$ нина. У сірому, важкому, як воло$ ге, намокле під дощем прости$ радло, повітрі було неможливо розібрати, хто й по кому стріляє. А потім вони просто йшли вздовж дороги, прямо, прямо… Якийсь хлопець, що їхав по воду, вже майже на підступах до Києва, довіз їх під самісінькі вікна бать$ ківського дому. Мама відчинила двері, вся в сльозах. – Я ж казала, що ми дійдемо, і ми дійшли! Ні, я все-таки дуже вперта. Я вірила, що ми дійдемо, так вірила, як в бога вірять, – я ж атеїстка, ви знаєте, – і ми дій$ шли! – без кінця повторювала во$ на, обіймаючи заплакану маму, чоловіка, котів, притискаючи до грудей татову світлину. А наступного дня, 1 березня, на шляху, яким вони йшли вчора, вже стояли танки і вздовж узбіччя безладно громадилися тіла вби$ тих людей, між якими з жахом металися на смерть перелякані домашні тварини, а в гіркому від гару небі, що стрясалося вибуха$ ми, кружляли ворони, схожі на хрести, які злетіли в небо із замі$ нованих могил. Травень 2022 – січень 2023 ________________ *В основу оповідання лягли до$ кументальні дописи Оляни Рути.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин