Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Здійснити цю концепцію мають фахівці з високим національним сумлінням. Чи є такі в МОН?” · с. 5сторінка оригіналу ↗

Шевченківське свято у Плоєштах 1921 року

Слово Просвіти, №19 за 2023 рік

Подаю спогади мого дідуся – як випускники Чернівецької української вчительської семінарії, зберігаючи нашу національну традицію, святкували Великдень нашого Пророка Тараса Шевченка в місті Плоєшті – центрі головного нафтодобувного району Румунії, куди після Першої світової війни їх занесла лиха доля. На світлині – мої дідусь Микола Майданський із бабусею Євдокією, які, побравшись, 1920 року поїхали дом. Плоєшти. До народження моєї мами ще три роки... Софія Майданська Микола МАЙДАНСЬКИЙ У 1914 році, коли Буковина перебувала під окупацією росій$ ських військ, Українська вчи$ тельська семінарія в Чернівцях була перенесена до Відня і багато фронтовиків, колишніх студентів семінарії, одержали на місяць відпустку з фронту – здати у Від$ ні матуру. Між ними був і я: одер$ жавши звільнення з італійського фронту, в січні 1917 року мав скласти іспити у Відні. Коли Австрія розпалася, а Бу$ ковину в 1918 році окупувала Ру$ мунія, багато молодих учителів, які закінчили Учительську семі$ нарію під час війни, подали заяви на вчительську посаду, але роботу одержували тільки ті, хто записав себе румунами. Ті, хто не зрікся своєї національності, посади не одержали, хоч Румунія оголосила на Буковині статус-кво. І ми, ук$ раїнці, зайнялися господарською роботою. У 1920 році нас повідомили, що хто хоче працювати учителем – хай приходить в інспекторат, а з Чернівців поїде до Букарешту і там йому дадуть посаду. У листо$ паді 1920 року зібралося нас 18 хлопців та 25 дівчат і поїхали за державний кошт до Букарешту. Там нас прийняли досить привіт$ но і сказали: якщо ми годимося – нас влаштують у школах Мунти$ нії і направлять в Учительську нормальну школу, у Плоєштах, ознайомитися з румунською школою, а по закінченні курсів навчання румунської мови нас призначать керівниками народ$ них шкіл Румунії. Ми погодилися і того ж дня приїхали до Плоєшт. Директором Учительської педа$ гогічної школи була культурна людина – пан Попеску. Він при$ йняв нас із великою радістю, і ми почали вивчати румунську мову. Настав 1921 рік, зближався березень, і ми почали думати, чи не вдасться нам відсвяткувати Шевченківське свято в Плоєш$ тах. Ми зібралися разом, і мені доручили звернутися до директо$ ра школи в цій справі, бо він ме$ не дуже шанував. Я пішов до ньо$ го, поговорив, і він погодився. Ми почали готуватися до свята, але у нас нічого не було. Директор школи знайшов у шкільній бібліотеці маленьку Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор ЛНУ ім. І. Франка Московські загарбники-мані$ пулятори, вбиваючи українців, водночас зловорожо нав’язують тезу, що українська мова – це на$ річчя російської, зіпсоване поль$ ськими впливами. Видатні дос$ лідники Іван Огієнко, Іван Ющук, Сергій Піддубний, Ва$ силь Кобелюх ґрунтовно доказа$ ли, що важливі елементи україн$ ської мови, насамперед слова, є ів санскриті, і в латині. Візантій$ ський історик VI ст. Йордан у творі “Гетика” згадує про Україну 551 року. Запам’ятаймо цю дату – 551 рік, коли з’явилася перша пи$ семна згадка про нашу Україну. Незаперечний початок роз$ витку української мови сягає в VI століття, коли на основі слов’янських племен – полян, деревлян, сіверян та інших сфор$ мувався етнос русини, русичі, руські; не русскіє (слово з двома с), а руські – одне с і м’який знак, тобто давні українці. Адже слово “руський” походить від назви книжечку (біля 100 сторінок) пе$ рекладів Шевченкових віршів, і з цього ми почали. Одна з дівчат принесла фотокартку з портре$ том Тараса Шевченка. Ми прилі$ пили цю картку на аркуш гарно$ го паперу, вбрали в рамку, під шкло, і це було головне, що нам потрібно. Я почав готувати хор із піснями на слова Кобзаря. Один із наших учителів, що вже піду$ чив румунську мову, з допомогою високоосвіченого представника румунської інтелігенції почав го$ тувати доповідь про Т. Г. Шев$ ченка. 9 березня 1921 року все було готове, і по обіді в одному з най$ більших залів Педагогічної шко$ ли ми підготували концерт. На свято, крім слухачів хлоп’ячої та дівочої педшкіл, ми запросили старші класи ліцею (гімназії) Св. Петра, також прийшло багато молодих викладачів. У перших рядах сидів головний інспектор торговельних шкіл. Великий зал був переповнений. Свято розпочали піснею “Ре$ ве та стогне Дніпр широкий”, по$ Микола та Євдокія Майданські тім із доповіддю виступив наш товариш Юрій Алексієвич. Він закінчив свій виступ словами: і в Румунії є багато таких таланови$ тих дітей, які б могли стати пое$ тами, як Тарас Шевченко, але во$ ни ходять за плугом. Після закінчення доповіді присутня молодь вибухнула три$ валими оплесками. Тоді інспек$ тор встав і почав нас критикува$ ти, мовляв, ми прийняли вас на курси румунської мови, щоб дати шматок хліба, а ви починаєте по$ ширювати тут пропаганду з-за Дністра. Закінчивши свій виступ, інспектор встав і вийшов із зали. Ми не знали, що маємо робити, і чекали реакції директора школи. Але в залі зчинився неабиякий шум серед молоді з вигуками, щоб ми продовжували концерт. До нас підійшли молоді виклада$ чі ліцею Св. Петра і попросили не зважати на дуренський виступ старого ренегата і продовжувати концертну програму. Вечір завершився бурхливи$ ми оплесками – це було перше Шевченківське свято в Румунії.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин