Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі новини · “Випуск нової книги – завжди хвилюючий моменту житті письменника”. · с. 6сторінка оригіналу ↗

Між рядками незвіданих тиш

Слово Просвіти, №19 за 2025 рік

Літературно-мистецька зустріч “Слова оживають” за участі Юрія Іванця та Євгенії Юрченко зібрала шанувальників слова та пісні в Гончаренко Центрі в Житомирі. В межах заходу відбулась презентація збірки поезій Євгенії Юрченко, просвітянки, письменниці, журналістки, психологині. Випуск нової книги – завжди хвилюючий момент у житті письменника. Особливо, коли народжена збірка є визнанням майстерності з боку колег і літературних критиків. Презентоване видання “Між рядками незвіданих тиш” підтверджує професійний ріст Євгенії Юрченко, адже побачило світ за програмою соціально-значущої літератури у 2024 році. Книга наповнена глибокими філософськими сенсами, розкриває українській світ періоду повномасштабного вторгнення, на фоні різнопланового творчого підходу авторки, не залишить байдужим вибагливого до літератури читача. Передмова професора Ігоря Павлюка налаштовує на читання, а ошатне оформлення та ілюстрування картинами заслуженого художника України Юрія Нагулка доповнюють відчуття доторку до прекрасного. Зустріч “Слова оживають” відбулася у творчому єднанні з бардом Юрієм Іванцем. – Хочу подякувати Євгенії за гарно написані слова, які хочеться співати. Читанням поезій я захоплювався з дитинства. Поезія стисліша, філософська, психологічніша. Буквально в одній строфі відкриваєш для себе цілий світ. Поезія – одна з найбільш доступних і цікавих форм мистецького витвору, я б сказав, дару Божого слова. Тож твори, Євгеніє, а я буду співати, – зазначив пан Юрій. У репертуарі гітариста є пісні на слова поетів-сучасників Віктора Крупки, Слави Слободян, Михайла Жайворона і, звісно, Євгенії Юрченко. На презентації прозвучала пісня і на слова Тараса Шевченка. Поезія перемежовувалась з музикою, слова з піснею, а все доповнював діалог із гостями заходу. Відповідаючи на запитання, Євгенія розповіла, що її перший прозовий твір народився у вісім років, поезія прийшла у сімнадцять, але тривалий час писалось у шухляду. Призналась, що любить подорожувати і гарні місця надихають. Розмірковувала про роль ШІ та знання з психології, як їх можна застосовувати у поезії. Не оминула тем важливості рідної мови, національних символів, болю війни. Євгенія Юрченко як волонтерка відвідувала військовий шпиталь, проводила нашим захисникам заняття з арт-терапії. Ці зустрічі й спілкування письменниця згодом переосмислила та відобразила на папері: Запоріжжя, що за кам’яними порогами, було твоїм домом, тепер твій дім – вся Україна. і мова твоя – українська, і як ти без неї жив не відаєш, не пам’ятаєш.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин