Інформаційний простір · “Головне – аби суспільство усвідомило важливість збереження цього інформаційного пласту”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
Де сучасність лагідно торкається пожовклих сторінок історії
Слово Просвіти, №19 за 2025 рік
У незвичайне захоплення для журналістів Всеукраїнської громадсько-політичної газети “Сільський господар” перетворилось, здавалось би, рутинне збереження періодики. На сьогодні вони зібрали понад тисячу сто(!) найменувань газет і журналів з 22 областей України і 18 держав світу…
Зоряна ДЕРКАЧ, м. Тернопіль
У самому серці Тернополя творчий колектив редакції газети “Сільський господар” створив унікальний простір – виставку-музей преси під промовистою назвою “Історія в слові – слово в історії”. І це не просто зібрання старих газет, а справжній храм друкованого слова, де кожен аркуш, кожен заголовок розповідає про людей, епохи та ідеї, що формували Україну. Напередодні сторічного ювілею газети, заснованої 1 січня 1926 року у Львові, цей музей став не лише даниною минулому, а й закликом зберегти спадщину журналістики, великого пласту інформаційної культури для майбутніх поколінь.
Від зародження ідеї до втілення мрії Музей народився з тривоги за долю
Співзасновник часопису “Сільський господар”, священник Тома Дуткевич зі своєю ріднею. Італія, 1908 р.
друкованої преси, яка в останні роки переживає скрутні часи. За даними статистики, після роздержавлення медіа в Україні з інформаційного простору зникло понад 50% газет і журналів. Зокрема на Тернопільщині із 17 районних газет (до адмінреформи в області було саме стільки районів) залишилися лише дві – у Чорткові та Шумську. Пандемія, війна, скорочення рекламодавців і проблеми з доставкою через “Укрпошту” відчутно послабили галузь. У таких умовах редакція “Сільського господаря”, що здійснила прорив від агітаційної листівки до всеукраїнської газети з накладом майже 20 тисяч примірників і 12-м місцем у національному рейтингу за тиражем, взяла на себе місію зберегти цей інтелектуальний і духовний спадок. Ідея музею зародилася спонтанно: головний редактор часопису Богдан Новосядлий, заслужений журналіст України, почав збирати районні газети в кутку офісу, відчуваючи, як зникають ці безцінні свідчення часу. “Це нагадує мені радянські шпалери”, – якось пожартував професор
Фрагмент експозиції музейної виставки
Олег Герман, заслужений діяч мистецтв України, який запропонував назву до майбутньої виставки “Історія в слові – слово в історії” і допоміг структурувати експозицію. Його тепер крилата фраза – “слова, сповнені любові тих, хто їх писав, стали скарбами історії” – є душею музею-виставки. Натхнення додав і примірник американської україномовної газети “Свобода”, що видається понад 130 років, який редакція отримала з-за океану. Так з’явилася мрія створити колекцію, що охопить не лише Тернопільщину, а й друковані видання світу.
Скарбниця століття: експонати, що говорять Сьогодні музей вражає масштабом і різноманітністю. Понад 400 видань, з яких 250 – тернопільські, систематизовані у двадцяти тематичних розділах, охоплюють історію від початку ХХ століття до сьогодення. Стіни редакції, акуратно прикрашені пожовклими шпальтами від підлоги до стелі, створюють відчуття подорожі в часі. Найстаріші експонати – газета “Діло” 1918 року, що виходила за часів Української Народної Республіки і з якою співпрацював Іван Франко, та “Українські вісті” 1919 року, редакція якої містилася в Тернополі у приміщенні готелю “Україна”. Ці раритети, передані краєзнавцем Іларіоном Пилипцем, настільки крихкі, що для експозиції створено їхні копії. “Діло” редагував Володимир Барвінський, уродженець Шляхтинців біля Тернополя, рідний брат відомого громадсько-політичного діяча Олександра Барвінського, що додає експонату особливої гордості для тернополян. Серед дорогоцінних скарбів музею – перші номери “Сільського господаря” 1926 року, які з любов’ю зберігав місцевий просвітянин Микола Трач. Його правнучка, молода журналістка Вікторія Маньовська, передала редакції підшивки за 1928, 1929 і 1930 роки. Цей часопис, очолюваний нашим земляком із Заліщанщини Євгеном Храпливим, доктором сільськогосподарських наук та ідеологом кооперативного руху, був улюбленим серед галицьких просвітян та хліборобів. Його девіз – “стати огнищем розвою сільськогосподарської культури” – і досі надихає редакцію часопису новітньої доби. Експозиція багата контрастами. Дитячий журнал “Дзвіночок” 1934 року сусідить із “Золотим колосом”, де стаття про кіз із заголовком “Хто нас добре ховає, той не нарікає” розкриває старовинне значення слова “ховати” – “доглядати”. Радянські газети, які уже згадуваний поет і науковець Олег Герман назвав “Червоним відлунням”, серед інших представлені “Сталінським шляхом” 1953 року з буденними заголовками на кшталт “Вивозили гній” чи “Послідовники ланкової”. Поруч – “Зоря комунізму” 1957 року з Гусятинщини та “Чортківська думка” 1943 року, видана в часи німецької окупації. Є й “Согласие” кінця 80-х – газета балтійського руху опору, що додає міжнародного контексту. Музей не обмежується серйозними темами. Рекламні видання, як-от “Нова оселя”, перша повноколірна газета Тернопільщини з тиражем 30 тисяч, яку, до слова, свого часу редагував Богдан Новосядлий, чи еротичні газети “Пан+пані” і “Він+вона” 90-х років, відображають дух своїх епох. Окремі розділи присвячені релігійним, освітнім, літературно-мистецьким і галузевим часописам – промислових підприємств-гігантів радянської доби. Іноземна преса – польська, турецька, італійська, англійська, німецька – розширює горизонти експозиції. Не лише папір оживає в музеї. Старі друкарські машинки, диктофони, дисковий телефон, факс і фотоапарати, зібрані зусиллями громади, повертають у часи, коли журналістика була ремеслом. Особливо цінними є вісім стендів із Баворівського музею журналістики, врятованих завдяки старості села Назару Брегину. Цей проєкт, започаткований ентузіастом світлої пам’яті Богданом Свірґуном, отримав нове життя в Тернополі. Створення музею стало справою спільноти. Понад 50 людей долучилися до його наповнення. Журналіст Роман Островський із Копичинців привіз понад 60 газет зі свого архіву. Василь Тракало, голова обласної організації Національної спілки журналістів, передав прифронтові видання. Читачі приносили не лише газети, а й старовинні світлини, як-от фото співзасновника “Сільського господаря” Томи Дуткевича 1908 року, зроблене в Італії. Кожен експонат – це історія: від акуратних підшивок до пожовклих аркушів, що роз-
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
