Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Гість “СП” · “Сьогодні він нагадує нам про важливість свободи, честі та людяності. Це зерна, що проросли зі святого письма”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Сад божественних картин Валерія Франчука Із серії творів художника “Портал Сковороди”

Слово Просвіти, №19 за 2025 рік

У “Меморіальному музеї Григорія Сковороди” міста Переяслава триває унікальна виставка народного художника України, лавреата Національної премії імені Тараса Шевченка Валерія Франчука “Портал Сковороди”. Сьогодні Валерій Олександрович розповідає “Слову Просвіти”, як народжувався задум і як працювалося художнику над цією глибоко філософською темою. Г. Д.: – Валерію Олександро· вичу, розкажіть, як виникла ідея проведення чергової персональної виставки ваших творів у Перея· славі? В. Ф.: – Це наш спільний проєкт із Всеукраїнським това· риством “Просвіта” імені Тараса Шевченка, що продовжується вже понад 30 років. На одному з просвітянських засідань я розпо· вів, що закінчив працю над сері· єю: “Портал Сковороди”. Іван Олександрович Заєць запропону· вав: “А чому б тобі, Валерію, не провести презентацію саме у міс· ті, де 1750–51 рр. викладав пое· тику Г. Сковорода? “Я зразу пого· дився. А вже 21 березня цього ро· ку виставка була відкрита. На ній я представив 30 творів (на цей раз в техніці емалі). Хочу висловити сердечну подяку всім співробіт· никам цього славного музею за надзвичайно вдале композиційне розміщення картин. Здалося, що саме це давнє приміщення при· горнуло до себе мої твори. Вони так гармонійно, доповнюючи од· не одного, розмістилися, що в мене склалося враження співу давно злагодженого хору. Г. Д.: – Ми знаємо, як багато творчих років ви віддали праці над циклами: “Розгойдані дзвони пам’яті”, “Кобзар у творах Валерія Франчука”. Тепер, якось навіть не очікувано, і зовсім у новій техніці ви представляєте своє авторське бачення образу нашого україн· ського Сократа – Григорія Савови· ча Сковороди? В. Ф.: – Як і названі вами те· ми, праця над творами до “Саду божественних пісень” Г. Сково· роди, давалась мені непросто. Це можна розділити на три періоди: перший – у 2005 р., другий – у 2011 р. А вже тоді, коли в мене розпочалась постійна праця з но· вим матеріалом (емаль), я заду· мав “Сад…”. Це здійснилося у 2018–2025 роках. Як бачите, ця праця зайняла у мене 20 років творчості. Бо завжди щось нове вклинювалося, я закидав одне, а працював над іншими темами. Проте спробую розповісти про все по порядку. Скажу про дивину, що стоїть до сьогодні в мене перед очима, яку я побачив у хмарині, що пливла по небу. Бов ній мені так ясно і зримо привидівся образ-лик білого старця, що я взяв олівець і накинув на папері загальні обриси побаченого! Дякую Господу, що встиг. Бо вже за якісь миті вітром все було змінено. По небесному простору, швидко віддаляючись, пропливала звичайнісінька хмаринка… Я сів за стіл, та замість щось домальовувати, в голові дзвеніли лише слова Сковороди, котрі я внизу начерку написав: “Світ ловив мене і не спіймав!”. Відтоді я вже знав, що буду писати любомудра Григорія, образ котрого так містично-дивовижно привидівся мені. Бо як тепер, так і в ті далекі віки, цей богослов, гуманіст вільною хмариною зумів пролетіти над розхристаною територією імперії. Писатиму про те, як тодішні сатрапи хотіли зупинити його ходу до Бога, вдаючись до різних спокус, спроб приручити дешевими благами може й ситого, але пропащого життя – попросту існування в ролі прислужника-забавника. Усе це аморальне і чуже Григорій Савович від себе відкинув. Бо дорогу він бачив іншу… Він хотів бути вільним та ні від кого незалежним, тому й вибрав ходу до Бога, як єдину дорогу любові. Бо, як стверджував Сковорода, людині, щоб стати вільною, спершу потрібно очиститися “от скверни”… От так, крок за кроком, пізнаючи його божественний світ через розмаїтість і багатство форм, я шукав свою стежину... Бо щоб розпочати якусь дію над його “сродною працею”, мені вкрай необхідно було і себе відповідно налаштувати: “Шукай, стукай, мети старий дім – рий, перебирай, вивідуй завулки, вимацуй, випробовуй, прислуховуйся – це наймудріша цікавість”… (“Є. Глива, “Григорій Сковорода”, стор.14). Лише в 2011 році я почав працювати над новим твором: “Все минає, але любов після всього зостається!”. Він був на виставках відзначений колегами, та замість творчої активності наступила чергова довга пауза. 2018 р. родич професора Олексія Губка подарував мені монографію Євгена Гливи про творчість Сковороди. Тепер на столі в моїй майстерні-капличці, поряд із Біблією та Кобзарем знайшла своє законне місце і ця книга. Досліджуючи її, з’явилися згодом не лише тридцять композицій із “Саду…”, а ще двадцять творів цієї нової і дуже важливої серії. Г. Д.: – Валерію Олександро· вичу, ознайомте читачів “Слова Просвіти” з тими, хто взяв активну участь в презентації виставки. В. Ф.: – Хочу особливо наго· лосити на душевній і щедрій ат· мосфері що панувала під час всього заходу. Окрема подяка ве· дучій цього дійства старшій нау· ковій співробітниці НІЕЗ м. Пе· реяслава пані Інні Більченко. У своєму вступному слові вона від· значила оригінальне авторське бачення “Всесвіту Сковороди”, яке по новому передав автор. Ди· ректор Переяславської музичної школи ім. Павла Синиці, пан Ва· дим Ноздровський виконав дві мелодії на слова Сковороди, а впевнено заявимо: в жорстокі дні війни від Людини до Людини долинає голос трансценденту. Там де звучав голос великого пророка українського народу – Тараса Григоровича Шевченка, – постала плеяда поетів та поетес, що в темні часи здатні нести світло. І керуючись словами не менш знакового служителя ідеї українськості, – Степана Бандери: “І прийде час, коли один скаже: “Слава Україні!”, а мільйони відповідатимуть: “Героям слава!”. Наш поет лишив нам завіт! І тепер нас сотні звучать різноголоссями, але все про одне: Свобода, Творчість, Розвиток. Саме тому проєкт міжнаРОДний. Аби світ побачив наш щоденний подвиг! Наш Рекорд здорового глузду у факті існування самого життя! Нашу силу духу та нестримність характеру! Нашу любов в усіх її проявах!” учениця цієї школи виконала ук· раїнські пісні. Г. Д.: – На початку нашої роз· мови ви згадали і наголосили на то· му, що значну практичну допомогу в цій справі взяв на себе Іван Олек· сандрович Заєць. Як саме це було? В. Ф.: – Зрозуміло, що без та· кої по-братерському щирої уваги до мене як митця і вагомої допо· моги, виставку я сам би не підго· товив і не провів. Хоча, це вже моя 211-та персональна виставка. До того ж, коли потрібно було підготовити твори для перевезен· ня, мав проблеми зі здоров’ям. Про це дізнався пан Іван. Він приїхав у майстерню, все сам ви· ніс до авто і сам завіз у Переяс· лав. А згодом, коли настав час, ми поїхали з ним відкривати. Іван Олександрович Заєць – виз· начний український політик, де· путат кількох скликань ВРУ, над· звичайно активний громадський діяч, один із фундаторів незалеж· ності України, Народного Руху України тощо. Він високий поціновувач філософа, педагога і просвітника Григорія Сковороди. Ось його слова на презентації виставки: “Ця виставка Валерія Франчука дозволяє по-новому подивитися на світ Сковороди, вписати його високі ідеї в сучасність. Сьогодні він нагадує нам про важливість свободи, честі та людяності. Це зерна, що проросли зі святого письма. Митець через свою візію представляє оригінальне бачення незбагненного і не до кінця ще осмисленого світу філософа і поета. Дає своє художнє тлумачення та розуміння. Ми не бачимо в творах буквального реалізму. Ці Валерієві картини, я бачу через поєднання видимого і невидимого, яке так правдиво змалював у своїх авторських композиціях маестро. Він провів червоною ниткою з першої високої ноти Саду – “З тобою у розмові, з тобою в раді…” та до тридцятої пісні – “Не лякайся нічого, будь сміливим завжди…”. Чим ці перла Сковороди не дія нашого трагічного сьогодення? Під кінець презентації виставки пані Інна запросила до слова Ірину Кузьмицьку, відому мисткиню, директорку художньої школи ім. Петра Холодного. Пані Ірина сказала: “На мій погляд, виставка творів, які привіз у місто Переяслав знаковий митець України Валерій Франчук, – вагома подія у культурно-мистецькому житті не лише нашого древнього града, а й всієї України. Його притчі на тему: “Саду…” – це філософські роздуми, пошуки істини, які змушують кожного хто їх подивиться, зануритися в себе. Особлива аура виставки створює відчуття, ніби звучить протяжна пісня… Здається, що в цих роботах, мало сказано, але і в образах, хоча і безликих, і в народних піснях – мінімум слів, проте глибина вражаюча. Навіть фон у творах живий, у ньому закладено багато сенсів багато запитань”. Я дуже радий, що долучився до такої неординарної мистецької події. Г. Д.: – Щиро вітаємо, дорогий Валерію Олександровичу, з непро· минальною творчою подією. До привітань приєднується голова ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шев· ченка Павло Михайлович Мов· чан, вітаючи вас із новим щедрим врожаєм на вашій славній мис· тецькій ниві. Виставка в м. Переяславі діятиме до 30 червня 2025 року. Спілкувалася Галина ДАЦЮК буде випущена збірка поезій; Для участі в конкурсі будуть допущені поети та поетеси на основі поданих анкет в рамках відбору, котрий буде здійснюватися головою РОДОВІДкоманди Іго· рем Дідковським, упорядницею Фестивалю “РІДхрамПоезії” Іре· ною Слутою, співорганізатором Фестивалю Максимом Коровни· ченком та 24 черговими модераторами – фаховими експертами. Встановлення рекорду Гіннеса з найтривалішого читання авторської поезії нон-стоп протягом 24 годин буде на День Києва з 10:00 25 травня до 10:00 26 травня. До того відбуватимуться події онлайн та офлайн, в котрих мають взяти участь усі учасники Фестивалю, котрі бажають долучитися до рекорду та увійти в історію України своїм прізвищем та поезією. Це важливі складові Фестивалю, що триватиме 50 днів!

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин