Суспільство · “Ми – нація духовна та інтелектуальна, прагнемо до Світла. Світла Слова і Світла Людини”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Як і чому національну журналістику перетворили на обслугу багатих і владних Післяслово до Міжнародного медіафестивалю-конкурсу “ПресВесна на Дніпрових схилах”, що відбувся 15-17 травня в Київському палаці дітей та юнацтва
Слово Просвіти, №19 за 2026 рік
ський юнкорівський рух (звісно, замінений медіарухом, але з правдивим уточнення “ЮнПрес”) залишився не потолоченим сповна цими комунікаціями. 4. “ЮнПрес” при Київському палаці дітей та юнацтва й досі залишається осердям романтичних і чесних, хто мріє про журналістику як про творчу спеціальність, як про фах, який покликаний від початку ствердження національної журналістики бездержавної нації (наприклад ХІХ ст.) бути її живосилом і захисником від різного штибу грошовитих і владних мародерів. 5. Цього, на жаль, не скажеш про більшість із 80-ти факультетів та відділень журналістики, що діють натепер при українських університетах, де направду-таки в дикунський, далекий від інтелігентности й елементарної людської порядности, розпалилася справжня боротьба. Не за якісне викладання, не за навчання студентів реальним професійним навичкам, а за... “хлібне” крісло ректора, де можна, як з’ясовується, отримувати мільйонні зарплати. У знекровленій війною країні, де майже половина потенційних абітурієнтів уже виїхала. Туди, на Захід, де королюють не “понятія” нерідко некомпетентних міністерських чиновників чи ректорів-проректорів-плагіаторів, а свята-святих для всіх – стандарти, наукова доброчесність, де дають знання, а не штампують не підтверджені ні знаннями, ні навичками дипломи. 6. Вразило те, як сприймали серцем викладачі юнкорівських шкіл, які приїхали до Києва з Дніпра, Кривого Рога, Харкова, Краматорська, Бердянська, Івано-Франківська, мою формулу буття в професії в контексті Формули “Чотирьох П”: Порядности, Професіоналізму, Патріотизму і Прямостояння. 7. І, насамкінець, ще одне одкровення. Про нього скажу словами слухачки майстер-класу, киянки Ірини Головай, які вона залишила на своїй сторінці ФБ: “На моє особисте здивування попри війну, стреси, недоспані ночі, викладачі із Дніпра, Запоріжжя, Кривого Рогу, Краматорська, Бердянська та інших міст України з великим пієтетом і жагою розкуповували посібники і авторські книги професора М. Тимошика. А це говорить про те, що ми – нація духовна та інтелектуальна, прагнемо до Світла. Світла Слова і Світла Людини”. 8. Книжки, за якими відтепер навчатимуться в школах юнкорів: “Основи журналістики”, “Тоталітарна журналістика”, “Основи редагування”. Також Огієнкова “Наша літературна мова”, яку цей невтомний борець за українську журналістику з людським обличчям і національним стрижнем писав на чужині “для працівників пера”. Не всім вистачило з привезеного на майстер-клас. Тож залишили замовлення через “Нову пошту”.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
