Наша дума, наша пісня · “Цей колектив був неповторним у минулому і залишається таким до тепер”. · с. 14сторінка оригіналу ↗
Ті пісні вигойдує земля сизих буків
Слово Просвіти, №19 за 2026 рік
Далеко не кожен аматорський академічний народний хор, як, наприклад, Дністрів& ський, заснований 1866 року на преславній Буковині, може похвалитися своєю 160&літньою історією.
Розпочалося все ще давніше – з XVIII століття, коли нинішнє село Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області (на той час село Рестео-Атаки Хотинського повіту Бессарабської губернії) було засноване 1756 року княгинею Марією Гікою, котра походила зі знатної грецької родини. Тож “...її батько купив у турків землі навколо Липкан й Одинець, що в околицях сучасної Дністрівки, і подарував її Марії. А коли молода княгиня досягла повноліття і вийшла заміж, то вирішила оглянути свої володіння й, виїхавши на берег Дністра, побачила неймовірну красу місцевих краєвидів. Милуючись чудовими пейзажами, Марія вирішила заснувати тут село. Згодом сюди було перевезено близько 40 сімей кріпаків із села Христинівка, що на теперішній Черкащині. Ті переселенці й стали засновниками села, якому дали назву Ростяне (Рестео). А коли село перейшло у володіння губернатора Костянтина Лішина (1884 р.), то за його проєктом, на його кошти, а також кошти громади села було зведено дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, котра й нині діє у Дністрівці. Натомість Костянтин Лішин задумав відкрити у селі церковно-приходську школу для місцевих дітей, а згодом створив ще й церковний хор із школярів, котрі могли б співати на свята Божественну Літургію у церкві. Змішаний хор півчих попервах складався з 35 голосів і щорічно поповнювався 10-12 новачками. Співав хор під час освячення церков і в навколишніх селах та Липканах. Потому, за ініціативи К. Лішина, найздібнішого співака й музиканта Якова Гречанюка було направлено на навчання у Петербурзьку консерваторію, по завершенні якої він став першим керівником церковного хору, у якому донині змінилось кілька поколінь учасників. Перші гастролі церковного хору під орудою Якова Івановича Гречанюка, відбулися у Петербурзі 1895 року, а згодом у Кишиневі, Одесі, Харкові і Бухаресті: керував хором Я. Гречанюк аж до 1940 року, допоки не втратив слух. Опісля нього хор очолив Григорій Шевчук, згодом Федір Маланчук, який стояв за диригентським пультом близько сорока років. Проте за радянських часів на його долю випало і чимало перепон, адже до репертуару хору він включав твори переважно релігійного змісту, тому змушений був часто проводити
Диригує Володимир Василіка териній лінії) – Олександр Кушнір, віцепрезидент міського Товариства української культури в Республіці Молдова, котре активно популяризує за кордоном духовні надбання українського народу. Зосібна, минулого року кишинівське товариство, спільно із “Просвітою” ім. Т. Шевченка в Молдові, провели творчий захід “Пісня буде поміж нас”, приурочений вшануванню пам’яті видатного українського композитора Володимира Івасюка. Триває і традиція сімейного поповнення Дністрівського хорового колективу: нещодавно до хору долучилося два подружжя: Володимир та Любов Василіки та Іван і Віолетта Бинди. Уже вкотре хоровий колектив захищає звання народного. А масовий захист проводився саме у Дністрівці, коли на суд журі тодішня керівниця хору Лариса Цекало представила слухачам увесь репертуар хору, а це – майже пів сотні творів. У репертуарі хорового колективу є пісні, звучанню яких пішла друга сотня літ. Виконують вони немало класичних творів: “Молитва за Україну”, “Стелися барвінку” М. Лисенка, “Різдво Христове” і “Святий Боже” К. Стеценка. Окрім згадуваних “Гей ви, стрільці січовії”, “Зашуміла ліщинонька”, “Чогось милий затужив” М. Леонтовича, “Тече вода з-під явора”, “Утоптала стежечку” С. Воробкевича. Співають дністрівчани і “Чуєш, брате мій” Б. Лепкого, “Пісня про Дністрівку” Ф. Маланчука. А вже традиційно концертна програма завершується піснею Г. Шевчука “Веселка над Дністром”. Яка кількість творів у репертуарі 160-літнього народного хору – достеменно не скаже ніхто. Коли одного разу хористи їхали до Києва на телевізійну програму “Надвечір’я долі”, яку дивовижно вів відомий буковинець, народний артист України Мар’ян Гаденко, то як починали співати у Дністрівці, то так з піснями і до столиці доїхали, але всіх не переспівали. Сьогодні на культуру виділяються мізерні кошти, тож вижити навіть найтитулованішому хоровому колективу дуже важко. Тому ніяк не можна обійтися дністрівчанам без підтримки меценатів. І таким у минулому був генеральний директор товариства “Дністрові роси” Василь Телешман, а нині його благородну справу продовжує дружина Василя Григоровича, солістка хору Євгенія Телешман. З 2022 року хоровий колектив очолює вчитель місцевої гімназії, талановитий професійний хормейстер Володимир Василіка. За цей час хор під орудою В. Василіки став переможцем у кількох міжнародних фестивалях і конкурсах. Зокрема: “UKR- WESTARTFEST”, м. Трускавець (диплом лавреата І премії), “Дотик серця”, м. Дніпро (гран-прі), “Формула успіху”, м. Бухарест, Румунія (диплом лавреата І премії), “Сила добра”, м. Київ (гран-прі), “Весняна історія”, м. Відень, Австрія (диплом лавреата І премії), “Джерело надії”, м. Хотин (диплом лавреата ІІ премії). У минулому художній керівник і головний диригент Державного заслуженого Буковинського ансамблю пісні і танцю, народний артист України і Шевченківський лавреат Андрій Кушніренко про дністрівчан висловився так: “Дністрівський хор – це унікальне явище в аматорському хоровому мистецтві буковинсько-бессарабського краю. І не тільки тому, що успішно виступає на всіх оглядах і конкурсах народної творчості. Через цей хор пройшло декілька поколінь співаків, які своїм ентузіазмом, своїм талантом плекали пісню, збагачували традиції рідного краю. Це чудовий приклад для інших колективів області. Тож хай і далі на всі голоси звучить дністрівська пісня, примножуючи славу хорового мистецтва”. Професор Київського національного університету, заслужений працівник культури України Олег Долгий мовив наступне: “Майже щороку під час відпустки стараюся побувати у ріднім краї над Дністром. Хоч за тридцять з лишнім років Дніпро став мені таким же рідним. Дністрівський хор, який беззаперечно, є окрасою того краю, де я народився, по праву величаю академічним і горджуся не лише його самобутнім співом, а і його навдивовижу давньою і цікавою історією. Щоразу з приємністю згадую ті дні, коли влітку 1990 року у Дністрівці проводилася творча зустріч Українського народного хору “Либідь”, яким я керую, і Дністрівського народного хору (тоді керівниця Лариса Цекало. – В. К.). А згодом така ж творча зустріч цих двох колективів проводилася уже в Києві. Отже, народна пісня, що розливається між берегами Дністра і Дніпра, є своєрідним містком, який єднає людські душі. Іще й іще раз переконуюся в тому, що допоки пісня співається, допоти й пам’ять людська живе. Хай завжди буде пісня поміж нас”. Композитор і співак, народний артист України Павло Дворський засвідчив свою пошану дністрівцям словами: “Згадую свої шкільні роки. Із числа старшокласників Ленковецької школи була створена агітбригада, яка виступала у трудових колективах села. Мене, малого, завжди охоче брали з собою, бо я не лише співав, а й акомпанував на баяні. Згодом їздили з концертами ів сусідні села. На все життя запам’яталося свято у Дністрівці, коли я вперше почув, як співає справжній хор. Значення слова “народний” я розумів тоді як “професійний”. Дуже хвилювався – як же після них мені виходити на сцену? Можливо, Федір Васильович Маланчук, який тоді керував Дністрівським народним хором, відчув моє хвилювання і побатьківськи хотів підтримати, а може й справді щось таке побачив у мені, бо підійшов, поклав руку на плече і сказав так, аби всі чули: “Молодець! Колись і ти станеш народним”. Завідувач кафедри теоретичної фізики Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича, доктор фізикоматематичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Микола Ткач зауважив таке: “Ось уже 160 років лине над чарівним Дністром і по всій Україні щира українська пісня у виконанні Дністрівського хору. З покоління в покоління передають секрети пісенної майстерності співучі мешканці села Дністрівка, що на Кельменеччині. Упродовж тривалого часу Дністрівському народному хорові вдається зберігати неповторну творчу манеру виконання народної пісні, втілювати у пісенному слові красу душі кожного учасника колективу. Неоціненна заслуга народного хору й у відродженні давніх колядок, щедрівок та веснянок, у бажанні вдихнути нове життя у призабуті народні пісні. Я пишаюся тим, що мав змогу неодноразово чути, як співають мої талановиті земляки, вважаю їхнє мистецтво насправді унікальним. Цей колектив був неповторним у минулому і залишається таким до тепер”. Многая літа вам, дністрівчани! З роси і води вам, хранителям багатовікової духовної спадщини українського народу.
Підготував Володимир КОРНІЙЧУК, заслужений журналіст України, лавреат Міжнародної премії ім. С. Гулака-Артемовського, головний редактор журналу “Музика”
Хор с. Рестео-Атаки під керівництвом Я. І. Гречанюка (1884 р.) Я. І. Гречанюк
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
