Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Театр · “Автор сам стає частиною тих, чий голос залишився не почутим”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

Переосмислення міфу

Слово Просвіти, №19 за 2026 рік

У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави “Троянство” за текстом Максима Курочкіна. Вистава досліджує проблематичність героїзації та надлишкової патетики, напруження між реальністю й міфом. Дія п’єси відбувається до повномасштабного вторгнення. Сценаристу замовляють адаптацію відомої “Енеїди”. Автор починає переосмислювати міф, роблячи головним не Енея, якого в його історії немає, але надаючи голос тим, хто залишився поза увагою і не потрапив на сторінки відомих поем Вергілія і Котляревського. Однак подібний погляд на відому історію викликає пересторогу творчої команди, і вони поступово обертають історію на звичний для них формат народного бурлеску. Автор балансує між бажанням догодити та залишитись при своєму, однак дописати історію йому так і не вдається. Настає день, який змінив життя багатьох, і автор сам стає частиною тих, чий голос залишився не почутим. Нова вистава за текстом Максима Курочкіна – це спроба чесної розмови про те, що сьогодні здається незаперечним. Це сучасне дослідження проблематичності героїзації та надмірної патетики. У центрі – напруження між реальністю й міфом. Відсутність культурного коду, який міг би аналізувати досвід одночасності та співіснування реальної близької війни, мирного життя та овіяного міфом народно-популярного уявлення про героїв як персонажів з епосу про давніх греків та козаків доби Запорізької Січі. – Я закоханий в “Енеїду” Котляревського, – зізнався автор п’єси Максим Курочкін. – Видання 1968 року з ілюстраціями Базилевича стало моєю першою українською книгою. Я пам’ятаю, як мріяв розуміти значення унікальних слів, розсипаних по тексту поеми. Чудово, що зараз ці слова повертаються до активного вжитку. Протягом життя я неодноразово звертався до сюжету поеми, в кількох моїх п’єсах присутні мотиви з “Енеїди”. Тому пропозиція Давида Петросяна попрацювати з текстом Котляревського мене глибоко схвилювала й позбавила спокою. Це той шанс, який не можна згаяти. Давид належить до того типу режисерів, які помічають сучасну п’єсу, не бояться з нею працювати, відкривають її приховані можливості. Головне – для нього важливе слово. Це наш перший спільний проєкт. Рік тому один із моїх текстів зацікавив Давида, і це стало щасливим квитком в історію з “Троянством”. Ми спробували різні підходи. Можна сказати, що написали чотири п’єси. І четверта, остаточна версія створювалася частково вже під час репетицій. Це був нервовий, але чесний процес пошуку, і він пішов на користь “Троянству”. У виставу вкладали душу всі учасники команди. Там багато вдалих імпровізацій, чого тільки вартує іронічний вислів “переписувати Котляревського сучасним автором”. Давид створив творчий простір взаємної поваги, де думка кожного могла бути почута. Це такий театр, про який мріє, мабуть, кожен драматург. Кілька разів мені пощастило бути присутнім на репетиціях, я скористався можливістю акцентувати на словах і сенсах, важливих для мене. Я дуже задоволений результатом роботи всієї команди. Неабияка радість і велика честь бути причетним до такої вистави. Сподіваюсь, що від неї буде користь. Гадаю, вона стане приводом для важливих дискусій, які допоможуть нам змінитися на краще. – На початку року Максим Курочкін познайомив мене з режисером Давидом Петросяном, – пригадав Артур Артіменьєв, учасник бойових дій російсько-української війни, заслужений артист України, виконавець ролі козака Каші. – Ми цікаво поспілкувалися. Через кілька днів Давид запропонував участь у виставі “Троянство”. За професією я режисер і майже не маю акторського досвіду, про що одразу попередив. Але у виставі був більше потрібен мій військовий досвід. Ідея, задум постановки, сама п’єса були настільки цікавими, що я захопився. І як би важко не було в процесі роботи, не шкодую, що погодився. Давид Петросян – один із найкращих режисерів сучасності. Те, що і як він створює на сцені, – окремий, неповторний, переконливий і захопливий Всесвіт. Якщо ж говорити про виставу “Троянство”, то це, як на мене, спроба чесно і відверто подивитися на сьогодення, на роль мистецтва під час війни, на все, що відбувається з нами. На те, хто ми є… Ця вистава – справжній вибух, провокація, виклик пристосуванству та байдужості. Вона як контрастний душ. І, звичайно, велика честь працювати в такій виставі, на сцені Театру Франка, з такою чудовою і професійною командою. І це не тільки акторський склад. Адже вистава надзвичайно складна – паралельна робота з камерами, відеоряд, унікальний звуковий супровід, мікрофони, світло. Все це робота потужної команди, яка не просто виконувала режисерські задачі, а вкладалась творчо, з душею. Атмосфера довіри й підтримки відчувалась у всьому. Щодо мого персонажа: він максимально співзвучний зі мною, моїм досвідом. Справді, багато що сьогодні перегукується з добою козацтва. Майже нічого не змінилося, бо залишається така сама людська природа. Хтось кладе життя, а хтось у цей самий

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин