Слово многоцінне · “Українська освіта – це територія спротиву, де гартується нація, здатна зупинити будь-який лінгвоцид”. · с. 5сторінка оригіналу ↗
Тріумф української мови над “духовним Чорнобилем” Від “забороненого діалекту” до мови – переможниці лінгвоциду та істинного символу свободи
Слово Просвіти, №19 за 2026 рік
Микола МАТІЮК, перший директор ЗОШ №1 ім. Олега Ольжича, переможець загальноміського конкурсу “Городянин року – 2014”, просвітянин
Бад-Емс, Німеччина. 30 травня 1876 року в цьому затишному німецькому містечку була підписана спроба вбити цілий народ. Емський указ російського імператора став “мовним Чорнобилем”, що мав на десятиліття отруїти коріння української нації. Сьогодні, через 150 років, Україна знову стоїть перед обличчям тієї ж орди, що прагне лінгвоциду та повного знищення нашої ідентичності. Але цього разу ми не чекаємо дозволів.
Сила громади проти тиші кабінетів Ініціатива широкомасштабного вшанування 150-річчя боротьби з Емським указом, що зародилася в регіоні Саарланд, Німеччина, належить миколаївцю, який свого часу виборов для своєї школи ім’я Олега Ольжича. Він активно проштовхував її для згуртованої роботи, що виходить за межі однієї федеральної землі. Сьогодні ця ініціатива набуває реальних рис і стає частиною великої роботи українських громадських організацій, створених у багатьох землях Німеччини небайдужими українцями. Так у межах культурно-пам’ятних ініціатив, присвячених українській історичній спадщині, команда із федеральної землі Саарланд від громадської організації “Uk- raineFreundeSaar” готує проведення відкритого культурно-громадського заходу “Erinnerung-Kultur-Picknick” – історикокультурного пікніка пам’яті. Цей захід, що відбудеться 30 травня, покликаний стати простором для єднання, збереження і тріумфу української мови та історичної пам’яті в рамках загальноєвропейських подій на підтримку національної ідентичності України. Саме така низова активність, що згуртувала українців та щирих німецьких друзів, бере на себе місію, яка часто виявляється “не на часі” для багатьох владних кабінетів. Поки офіційні структури зайняті “важливішими справами”, звичайні люди – волонтери та патріоти – доводять: справжня єдність народжується не в наказах “згори”, а в спільній праці. “Разом ми сила!” – це не просто гасло, а щоденна робота українських громад, яка допомагає відстояти Батьківщину й захистити честь нашої мови та стати символічним актом історичної справедливості в Європі.
Освіта як бастіон. Досвід Миколаєва Для ініціатора акції боротьба за мову розпочалася не в Німеччині, а в класах миколаївської школи №1. Виборюючи для закладу ім’я видатного поета, вченого та воїна, тодішній директор наголошував: “Освіта – це не просто надання знань, це наш ідеологічний бастіон. Якщо школа не стане фортецею духу, жодні мури не захистять нас від орди”.
Сьогодні ці слова, сказані на півдні України, стали пророчими. Кожен виборений український клас, кожне ім’я національного героя на фронтоні школи стало цеглиною утому мурі, об який сьогодні розбиваються імперські зазіхання. Школа Ольжича стала символом того, що українська освіта – це територія спротиву, де гартується нація, здатна зупинити будь-який лінгвоцид.
Тяглість незламних Ми знову згадуємо Юрія Бойка- Блохина. П’ятдесят років тому цей достойний українець, справжній лицар-козак із полтавським корінням та миколаївським духом, самотужки кинув виклик системі в Бад- Емсі. Він не чекав вказівки згори. Саме тут, на “будинку з чотирма вежами”, завдяки його неймовірній українській наполегливості було встановлено пам’ятну дошку, що нагадала світові про столітню ганьбу імперського указу. Видатний вчений, справжній “батько” україністики в німецьких університетах, він не лише досліджував мову, а й став її безкомпромісним захисником. Його науковий авторитет визнали далеко за межами Європи: саме Юрій Гаврилович Бойко- Блохин був серед п’яти обраних вчених, чиї свідчення в Конгресі США стали вирішальними для встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні. Постать вченого-патріота світового масштабу, для якого національна честь була вищою за будь-які кордони, сьогодні знаходить своє продовження. Тепер його справу продовжує земляк, нагадуючи світу: у перемоги справді багато батьків, але вона народжується лише там, де панує незламна особиста воля. Слова ініціатора сучасної акції звучать як маніфест: “Бад-Емс колись був місцем підписання вироку нашій мові. 30 травня тут відбудеться акт історичної справедливості. Ми закриваємо цей ганебний історичний рахунок”. Боротьба з лінгвоцидом – це не лише про минуле. Це про майбутнє розмаїтої Європи. Українська мова повертається до європейської родини не як прохач, а як загартована вогнем і заборонами мова великого народу.
Мова – це безпека, а не електоральний ресурс Ми звертаємося до міністерств, відомств, академічних установ та органів місцевого самоврядування України: захист ідентичності – це не “гуманітарний додаток”, а стратегічна складова нашої Перемоги над путлерівсько-гундяєвською ордою. Настав час для ділової, самостійної та відповідальної державницької творчості. Ми закликаємо інституції не чекати на вказівки “згори”, а діяти вже зараз: Геть “какая разніца”. Ця отруйна ідеологія має назавжди зникнути з нашого простору. Кожна державна структура повинна усвідомити: українська мова – це не засіб розмежування, а єдиний інструмент консолідації та сили нації. Єднання духовне та інституційне. Українська Церква, як і українська мова, є непохитною складовою нашої непереможності. Тільки в єдності мови, віри та освіти ми вистоїмо як цілісний і здоровий організм. Робота з людьми, а не з “електоратом”. Закликаємо всі органи влади вести живу, щиру роботу з українцями як вдома, так і під тимчасовим прихистком за кордоном. Навчати, підтримувати та надихати, а не просто сухо звітувати про проведені заходи. Досить “витворяння” формальних програм! Нам потрібне справжнє творення нової української дійсності, де мова є непорушним фундаментом національної безпеки. 30 травня в Бад-Емсі ми доведемо: українська мова вистояла в “духовному Чорнобилі” і сьогодні вона веде нас до остаточної Перемоги.
Місія в Бад+Емсі. Закриття рахунку Саме в Бад-Емсі ми не просто згадуємо історію. Ми демонструємо єдність українського серця та німецької підтримки. Ми доводимо, що українська мова вистояла в “духовному Чорнобилі” і сьогодні є мовою сили, свободи та європейського майбутнього. Це – перетворення пам’яті про трагедію на живу енергію відродження та спротиву. Мова, яку хотіли поховати, звучатиме над Рейном як гімн свободи. Тирани й укази зникають – Слово Рідної Материнсько- Державної Мови України залишається вічним! Своєю єдністю ми фіксуємо: “мовний Чорнобиль” Емського указу не зміг випалити нашу душу, а “атомний Чорнобиль” не зміг знищити нашу землю. Так само і нині: загарбницька збройна сила російської “болотяної орди” ніколи не здолає волелюбну Україну! Наша акція в Бад-Емсі наприкінці травня 2026 року стане логічним завершенням 150-річного циклу боротьби. Факти засвідчують: рідна українська мова зламала хребет лінгвоциду і нині впевнено веде нас до беззаперечної Перемоги! Переконаний, що український народ, об’єднаний навколо героїчних воїнів-захисників, наділений Богом найкращою Мовою. Вона вже дала переможну відповідь узурпаторам минулого і є запорукою нашого духовного тріумфу в єдиній сім’ї європейських мов. Ми зобов’язані вистояти у борні зі споконвічним московитським ворогом і ми переможемо! Слава нашим воїнам! Вічна пам’ять полеглим за Вітчизну! Боже, бережи Україну!
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
