“Умийтеся, образ Божий Багном не скверніте...” · с. 9сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ШЕВЧЕНКІАНА», с. 7
ШЕВЧЕНКІАНА
Слово Просвіти, №20 за 2007 рік
Юлії Тимошенко, Володими* ра Литвина та Ігоря Ліхового. Продовжимо тему Тарасової церкви? — Ідеальний був би варіант, якби Ви всі свої запитання, які у Вас є, виклали на папері, і я дав би Вам офіційну відповідь. — Скільки Ви директором працюєте? — Півтора року. — Який творчий і службовий шлях вів Вас до цієї посади? — Працював у Каневі, в Івано- Франківську… До речі, журналістом… — Але нині Ви державний службовець, генеральний ди* ректор Заповідника. У мене склалося таке вра* ження, — і Ви його можете спро* стувати зараз, негайно, — що працівникам Заповідника пос* тавлене завдання: будь за що відбитися від Тарасової церкви, бо це ідея національних сил. На* че тоді, за Кучми і за Медведчу* ка, коли хотіли не допустити на* ціональні сили до Канева і до Чернечої гори. В Україні нині Президент Ющенко, який робить надзвичайно багато для збере* ження історичних місць і пам’ят* ників України, дорожить ім’ям Шевченка… А Ви — все ще на то* му, старому завданні… — Я б не сказав, що на старому завданні, — сама ідея встановлення Тарасової церкви була висунута “Просвітою”. Ми, з свого боку, підтримуємо… — А хіба “Просвіта” не по* в’язана з іменем Шевченка? — Так, абсолютно. — Підтримала цю ідею вся Україна? — Так, абсолютно. Ніхто не виступає проти ідеї церкви. Сьогодні кожен має право на власну думку. — Так, моя думка, що це має бути споруда братолюбія і єд* нання: легка, летюча, зоряна. Згадайте: “Зоря летить, як мо* лодий Шевченко!” Бо Шевченко безсмертний для України. Скіль* ки будуть українці, стільки він і житиме. І такою має бути йому пам’ятка, а не темний глухий мо* настир XVII сторіччя… — Я думаю, що Ви зі мною погодитеся: коли були оці старі церкви, то віри в душі людей було набагато більше, ніж зараз, не дивлячись на те, що ми будуємо більш сучасні церкви. — Намоленість залежить від тих людей, які моляться. Поки що бажаючих молитися в Тара* совій церкві стільки, скільки жертводавців. — Ми з Вами відійшли трішки від теми. З самого початку, і я вважаю, що якби це було підтримано, можна було б робити каплицю. Позаду пам’ятника Івану Підкові. — Але ж тодішній гендирек* тор, згодом — міністр культури і туризму Ліховий І. Д. вказав са*
ме це місце, пославшись на те, що в урочищі Монастирок — пла* вуни. — Ви посилаєтеся на попередника, а я не можу підтвердити його слів. Давайте його запросимо, сядемо за “круглий стіл”, посадимо за нього представників релігійних конфесій, фахівців, щоб кожен висловив свою думку, і прийдемо до єдиної думки.
СХОДАМИ ДО ШЕВЧЕНКА — Близько шістнадцятої го* дини 11 травня. Солов’ї співа* ють. І нікого сьогодні нема біля Шевченка, на його могилі… Двоє охоронців обходять навколо приміщення музею. Ро* бітників — ні з “Укрреставрації”, яка має вести роботи, ні інших не спостерігається. В приміщення музею потрапити не вдається. Тож розкажіть, Мар’яне Володи* мировичу, що вже там зробле* но? Які успіхи, починаючи з січня 2004 року? У грудні 2008 року ремонт і реконструкцію мали б закінчити… — Я далеко не впевнений, що ця дата не буде переноситися. Все залежить від того, наскільки регулярно йтиме фінансування. Виконавчі директори у нас, на місці, періодично міняються, бо виникає потреба зробити перестановку. Ось і недавно групу забрали на Одеський оперний театр, там об’єкт більш “здаточний”, як вони кажуть. Зараз музеєм займаються інші спеціалісти з “Укрреставрації”. — Скільки будівельників пра* цює на об’єкті? — Кількість будівельників на об’єкті завжди різна, це залежить від того, яке фінансування — вони відповідно до коштів присилають техніку і спеціалістів, визначають календарний графік робіт, вкладаються у визначені терміни. — Що робиться в приміщенні музею? — Роблять штукатурні роботи всередині приміщення, — всього в музеї вісім залів, вестибюль, — приблизно 50 відсотків штукатурних робіт виконано. Зараз ідуть роботи з вентиляції і кондиціонування приміщення. — Опалення? — Опалення поки що ні, бо щоб розпочати будівництво теплогенераторної, потрібні певні кошти, аби ми знову не зупинилися на незакінченому об’єкті. Теплогенераторна буде розташована в східному крилі музею. — Я бачу, що вже перекрили дах… — Це зробили в два попередні роки, дерев’яний дах замінили на металоконструкції, підсилили стіни, перестінки, — бо навантаження на стіни збільшилося. Зробили так, як було заплановано в проекті. — А фрески на фасаді бу* дуть?
— У проекті Кричевського це передбачалося, але в 1939 році вони не були зроблені. Висувалася та сама причина: брак коштів, а можливо, тому, що усувалося все, що підкреслювало українськість, належність до України, її традицій і орнаментів. Нині все це закладено в проекті, і ми зможемо побачити на відновленому фасаді майолікові розписи, робитимуть їх на заключному етапі. — З існуючими темпами ро* біт, коли буде завершено ре* конструкцію музею? — У нас до 2014 року є ще сім років. Але за тих сім років ми повинні не лише здати музей як будівельний об’єкт в експлуатацію, а й оновлення верхнього і нижнього парків. — Поки що жодного посадже* ного дерева я не бачу… — Пропозиція національного парку лише обговорювалася, поки що вона не прийнята. — Тим часом, доки триває ре* конструкція, над чим працює творчий колектив музею? Як бу* дуть використані архіви, нові по* шуки в шевченкознавстві, хто працює над експозицією із ху* дожників і науковців? — Ми працюємо і у нас майже готова концепція експозиції: її бачення працівниками Заповідника. Буде хтось із художників, який внесе свої корективи. Очолює цю роботу мій заступник із наукової роботи. — Якими оригіналами буде збагачено експозицію? В чому полягатиме обнова? — Ми не копіюватимемо інших музеїв, ми будемо більше зорієнтовані на вшанування пам’яті Тараса Шевченка, у нас достатньо матеріалів. Крім того, хочемо застосувати технічні засоби, показати приїзд відомих діячів, гостей із діаспори, колективів. На екрані будуть демонструватися найяскравіші приїзди, вшанування пам’яті Тараса Шевченка. — Зараз кількість екскурсій зменшилась? — У ті роки, коли музей Шевченка працював на повну потужність, були відкриті всі зали, у нас приблизно було 100 тисяч відвідувачів. Зараз їхнє число зменшилося до 30—40 тисяч. Циклічність така, що найбільше їх приїздить перед початком і наприкінці навчального року. Липень-серпень — майже мертвий сезон.
* * * Тут, насамкінець, звертаємося зі сторінок газети до міністра культури і туризму Богуцького Ю. П.
Шановний Юрію Петровичу! Просимо відповісти читачам нашої газети, чи продовжено ре* конструкцію Національного за* повідника “Тарасова гора” до 2014 року офіційно! Всеукраїнська акція “Збудуй* мо Тарасову церкву!” триває з 2003 року. Зібрано 811 тисяч гри* вень, збір коштів триває, є поста* нова Комітету з питань культури і духовності ВР минулого скликан* ня про включення будови “Тара* сової церкви” в план реконструк* ції заповідника. Директор, а зго* дом — міністр І. Д. Ліховий двічі вказував місце під церкву — в урочищі Монастирок, згодом — біля підніжжя Чернечої гори, але в план реконструкції будову все ще не включено. Дуже просимо Вас підтрима* ти будівництво всенародної Тара* сової церкви єднання і підтрима* ти жертводавців з усієї України та закордону: Провести конкурс проектів і закріпити наказом мі* ністра майданчик для зведення Тарасової церкви (каплиці).
З повагою головний редак* тор газети “Слово Просвіти” Любов ГОЛОТА
Фоторепортаж Олександра ЛИТВИНЕНКА
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
