Тільки в “СП” · “Без Вас українська філологія, як без гострого леза і добірного лемеша. Рубайте і сійте далі”. · с. 7сторінка оригіналу ↗
“Ці наші люди нагадували мені птахів…” З епістолярію Ірини Фаріон
Слово Просвіти, №20 за 2025 рік
Лариса МАСЕНКО, докторка філологічних наук, професорка
У моїй бібліотеці зберігається перша книжка Ірини Фаріон “Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини кінця VІІІ – початку ХІХ століття (з етимологічним словником)” (Львів, Літопис, 2001 р.) з дарчим написом авторки та її наукового керівника професора Михайла Худаша. Книжка була написана на основі кандидатської дисертації Ірини Дмитрівни, захищеної у 1996 році. Великий обсяг опрацьованого матеріалу, що становив 5 тисяч прізвищевих назв (у сучасному розумінні – прізвищ) і ретельність його етимологічного опрацювання засвідчили, що в мовознавчу науку прийшла обдарована, залюблена у свою справу дослідниця. Відтоді я уважно стежила за всіма публікаціями Ірини Фаріон, а на її наступну книжку “Мова – краса і сила” опублікувала рецензію, фрагмент з якої хочу процитувати: “Використавши назву оповідання В. Винниченка “Краса і сила”, авторка вклала в неї свій зміст. Згідно з її визначенням, “краса” – це найвідкритіший звуковий бік мови, а “сила” – це її суспільно-креативна роль в українському націєі державотворенні. “Сила поєднання цих духовних концептів, – писала І. Фаріон, – фонетичної краси мови та її духовної сили як суспільно-національного творення – зумовила феномен непоборности народної мови. Вона стала не лише головним ідентифікатором нації, але заступила собою відсутність української держави щонайменше від другої половини ХVІ до кінця ХХ століття”. Націєтворчу роль української мови І. Фаріон дослідила в історичному аспекті у своїй докторській дисертації “Суспільний статус староукраїнської мови у ХVІ–ХVІІ століттях”, яку захистила 15 вересня 2015 р. в Інституті української мови НАН України. Я мала честь бути опонентом на захисті цієї дисертації, і маю всі підстави погодитись з оцінкою, яку дала їй сама авторка: “Надскладна тема… вартувала моїх мегазусиль для оживлення духовної сили наших предків”. “Наука завжди була для мене покликанням і першорядним завданням”, — писала Ірина Дмитрівна. Всі її праці, присвячені і актуальним питанням сучасного стану української мови, і проблемам її історичного розвитку, вирізняють ґрунтовні знання, вміння систематизувати великий і складний масив мовного матеріалу, досконалість аналізу та чіткість викладу. Можна лише подивувати обсягові її наукового доробку, що, згідно з Вікіпедією, містить вісім монографій, один посібник, дев’ять монографій у співавторстві та понад 160 наукових статей. Неймовірна працьовитість філологині виявилась і у важливій справі популяризації наукових знань про мову, культуру й історію України. Вона записала низку численних відео в просвітницьких авторських проєктах “Від книги до мети”, “Велич особистостей”, “Ген українців”. Повнота й різнобічність інформації, оприлюдненої в цих відеозаписах, цілком відповідала рекламі останнього проєкту – “про злети і падіння, перемоги і поразки, вірність і зраду”. Однією з останніх праць, над якими працювала Ірина Фаріон, був посібник для студентів “Львівської політехніки”. Як повідомляла мовознавиця в інтерв’ю, яке дала за два місяці до загибелі, – 17 травня 2024 року, вона планувала його як “винятковий посібник для студентів всіх напрямів у співавторстві з Оксаною Микитюк “Мова і мовознавці”: себто граматичні категорії крізь Долі видатних українських мовознавців, що зазвичай заплатили своїм життям за обстоювання МОВИ”. Трагічне пророцтво цих слів слід вбачати в тому, що вбивство Ірини Фаріон було скоєно в час завершення цієї останньої її праці. Адже тепер і її ім’я увійде до Пантеону загиблих за обстоювання рідної мови мовознавців. А сам факт вкрай цинічного, зухвалого вбивства у центрі Львова відомої людини свідчить про небезпечну вразливість нашої державності, справі зміцнення якої присвятила все своє життя Ірина Фаріон.
*** З Іриною Фаріон я познайомилась на Шостому Міжнародному конгресі україністів, який відбувся у Донецьку в червні-липні 2005 року. Надалі нас пов’язували суто наукові контакти: ми зустрічалися на мовознавчих конференціях у Львові й Києві, навзаєм обмінювалися рецензіями на праці, кафедра української мови НаУКМА, якою я завідувала, отримала від Ірини Дмитрівни набір політичних плакатів (детальніше про це див. у коментарі до листа 2007 р). Активніше наше спілкування відбувалось електронною поштою напередодні захисту докторської дисертації мовознавиці. Тому паперових листів від Ірини Фаріон в моєму архіві небагато, фактично їх тільки два, при цьому текст одного з них настільки вицвів, що потребує реставрації. Більшість – це поштівки з текстом на звороті світлин переважно пам’ятних місць Львова, деякі конверти до них гарної ручної роботи. Архів містить 8 поштівок від І. Фаріон, але до публікації я подала 5 з них, оскільки зміст решти обмежено привітанням зі святами без додаткової інформації.
Вельмишановна п. Ларисо! Ваші статті не відпускають мене. Мені у них – радісно (нещодавно перечитувала Ваш давніший матеріал про Гоголя в “Л(ітературній) У(країні)”* – сила. Тому Ваш лист став украй логічною крапкою приємности для мене. Ще особливо вдячна за книжку “Мовна ситуація Києва…”** (Михайло Лукич*** поділився зі мною даним примірником). Не встигла, на жаль, прочитати. У нас вирують передвиборчі пристрасті. Я спробувала себе ходаком у народ від блоку “Наша Україна”. Думала, що буде виснажувати – ну, навпаки. Ніщо не дає стільки сили, енергії і наснаги, як спілкування з людьми у маленьких містах і селах. Вони ще не втратили безпосереднього, а отже, сутнісного зв’язку з землею. Їх ще не здеморалізувала урбанізація зі всіма страшенними, передусім (нерозб. слово), наслідками. Вони, ці наші люди, нагадували мені птахів…, правда, зв’язаних. Але птахів. Працюю зараз над матеріалом “У фортеці моєї мови”. Не знаю, що з цього вийде. Але якісь “витинанки” згодом, мабуть, надішлю в “Ур(ок) укра(їнської)”, який залюбки ковтаю щомісяця. Весни Вам повне серце, повну кишеню і щоденної радости від того, що ми, українці, є. З любов’ю і повагою Ірина Фаріон 13.03.2002 р. *Лариса Масенко. Гоголь в російській літературі: пророк чи Басаврюк? // “Літературна Україна”. – 1992. – 11 червня. – С. 1, 7. **Ганна Залізняк, Лариса Масенко. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2001. ***Професор Михайло Лукич Худаш – науковий керівник Ірини Фаріон.
Дорога п. Ларисо! Сердечно вдячна Вам за привітання. Навзаєм. Нехай ця перемога додасть нам сил долати неминучі, на жаль, майбутні і вже теперішні перешкоди. Нехай з Вами завжди буде відчуття Бога – тоді абсолютно все стає змістовним. Надсилаю для “Уроку української” свій матеріал*. Можливо, він потрібний… Дякую. З любов’ю і захопленням Ірина Фаріон 3.02.2005 р. *Стаття І. Фаріон “Задля єдності – єдина” була опублікована у часописі “Урок української” у 2005 р. (Ч. 3-4. – С. 4-5)
Дорога п. Ларисо! Щиро вдячна за Вашу поштівку – за Ваше тепло і турботу. Даруйте, що не відразу відписала. Рецензію на Вашу працю опублікувала також у №1 “Української мови”*. Знаю, що відбулася презентація книжки про лінгвоцид**. Це велика справа, хоч так хочеться заглиблюватись у позитиви нашого мовоусвідомлення. З них, напевно, і набираємось рівноваги буття. Мої студенти захоплено читають Ваші матеріали у журналі “Ї”***. Дякую Вам за присутність у моєму житті. Ірина Фаріон 7.06.05 р. *Ірина Фаріон. Мова як творення суспільства (чи суспільство як убивця мови?). Рецензія на працю Лариси Масенко “Мова і суспільство. Постколоніальний вимір” — К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2004. **Українська мова у ХХ сторіччі: історія лінгвоциду / За редакцією Лариси Масенко. – К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2005. ***Лариса Масенко. Мовна поведінка особистості в ситуації білінгвізму. Питання мовної стійкості // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 2004. Ч. 35. С. 82-95. Лариса Масенко. Мовна ситуація України // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. – 2004. Ч. 35. – С. 8-9.
Дорога п. Ларисо! Щиро вдячна за Вашу рецензію на мою книжку!* Дуже містко, влучно, глибоко і вичерпно. Дякую і за те, що обрали таке широке джерело, як “Слово Просвіти”. Бажаю Вам золотого літа і світлого натхнення. Найближчим часом передам Вам на кафедру повний набір мовних плакатів**. З повагою та любов’ю Ірина Фаріон 02.07.2007 *Рецензія Л. Масенко на книжку І. Фаріон “Мова – краса і були зібрані підписи на її підтримку, свої підписи поставили всі ректори. В результаті справу не відкрили.
Дорога п. Ларисо! Сердечно вдячна за привітання. Ваше слово для мене і моєї родини особливе. Лиш зачитуємося Вашими книжками і подивляємо Вашу наукову безкомпромісність і правдивість. До слова, моя донечка майбутнє філоложеня (ІІ курс). Даруйте, що запізнилась із привітанням, але знаю, що був у Вас ювілей. Нехай Господь буде з Вами у кожному помислі і вчинкові. Нехай додає сил, натхнення і віри. Без Вас українська філологія, як без гострого леза і добірного лемеша. Рубайте і сійте далі. Від цього і нам сили додасться. P. S. Моя “Краса і сила” вже вийшла додатковим накладом. Її можна купити через видавництво “Львівська політехніка” (номери телефонів). З любов’ю і подякою за присутність у моєму житті. P. S. Сердечно вдячна за ре6 цензію у “Слові Просвіти” і в “Ур(оці) укр(аїнської). (див. по6 кликання в попередньому листі. – Л. М.). Ірина Фаріон.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
