Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Добрі події · “Література воєнного часу відіграла і відіграє величезну роль у духовній мобілізації суспільства”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Україна є, Україна буде!

Слово Просвіти, №20 за 2025 рік

Зоя РУЖИН, заслужена працівниця культури України Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА 17 травня в Каневі в Національному меморіальному заповіднику “Тарасова Гора” відбувся пошанувальний захід “Україна є, Україна буде! Наша дума, наша пісня не вмре не загине…”. Дійство було приурочене вшануванню пам’яті Тараса Шевченка з нагоди перепоховання Кобзаря в Україні 22 травня 1861 року та відзначенню Дня Музеїв. Пошанувальні урочистості відбулися спільно з Національним заповідником Тараса Шевченка (в. о. директора Анатолій Кононенко), ГО “ВО “Земляки Придніпров’я” (голова Леонід Костюченко), Київським професійним коледжем з посиленою військовою та фізичною підготовкою (директор Василь Петрович), Спілкою офіцерів України (голова Олександр Сасько) та ГО “ВО “Поступ жінок-мироносиць” (голова Зоя Ружин). З концертом-присвятою Кобзареві в Національному заповіднику Тараса Шевченка на Чернечій горі виступили учні Київської музичної школи № 23. До складу делегації увійшли: жінка-мироносиця Алла Шаповалова, літописець заходу, фотокореспондент Георгій Лук’янчук, журналістка газети “Слово Просвіти” Галина Дацюк, директорка підліткового клубу “Бджілка” Тетяна Наруцька. Під Чернечою Горою нас зустрів в. о. директора Національного меморіального заповідника Тараса Шевченка Анатолій Кононенко. Усі ми піднялися на Тарасову гору, де відбувся мітинг пам’яті. Поставлено золоті пшеничні снопи (саме ці снопи були на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку у Володарці, який відкрив героїчний Олександр Ушинський із побратимами. За узгодженням, пшеничні снопи привезено в Канів на могилу Великого Кобзаря). Поклали квіти. Навколо пам’ятника Кобзарю стали півколом діти, молодь, дорослі з давніми вишитими рушниками, які ніби огорнули нашою любов’ю це святе місце. Урочисту частину розпочала Зоя Ружин. З вітальним словом до присутніх звернувся Анатолій Кононенко. Промовці наголосили, що заповіти Тараса Шевченка актуальні завжди, бо вони про те, як потрібно любити Україну і виборювати її волю. І добре, що це усвідомлюють наші діти і молодь. Тут же, просто неба, у виконанні вокального ансамблю “Анґельорус” під керівництвом Тетяни Стефанишиної прозвучала пісня “Канів славетний” на сл. Зої Ружин, муз. В. Павліковського. Пролунала спільна молитва за світлу пам’ять Кобзаря. В. о. директора Шевченкового заповідника Анатолію Кононенку шанобливо вручили коровай. Зробили загальну світлину, яка увічнила літопис добрих справ і День, присвячений нашому Пророку. А затим у приміщенні Шевченкового музею відбувся дивовижний концерт лавреатів міжнародних і всеукраїнських конкурсів – вокального ансамблю “Анґельорус”, керівниця Тетяна Стефанишин та ансамблю народної пісні, керівниця Валентина Гаркуша. Очільниця делегації Зоя Ружин передала вітання від голови ГО “Земляки Придніпров’я” Леоніда Костюченка, голови Національної Ради жінок України Людмили Порохняк-Гановської, директора Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою Василя Петровича, голови Спілки офіцерів України Олександра Саська, голови МО “Поступ жінок мироносиць у діаспорі” Лесі Королик-Бойко, ВУТ “Просвіта” ім. Тараса Шевченка (голова Павло Мовчан), голови Спілки жінок Києва Лідії Москаленко, легендарного Олександра Ушинського, Героя України Ігоря Гордійчука, поетес Ніни Шаварської та Лариси Недін, козаків Бориса Марченка, Олександра Гаврилюка. Вокальний ансамбль “Анґельорус” виконав пісні: “Україна є, Україна буде!”, сл. Зої Ружин, муз. Ростислава Демчишина, “Думи мої”, “Садок вишневий коло хати”, сл. Т. Шевченка, муз. Я. Степового, “Якби мені черевики”, обр. Є. Козака, “Давня весна”, сл. Лесі Українки, муз. М. Довганич, “Веснянки” Ігоря Шамо, “Котилася зірка”, “Ой зза гори кам’яної” обр. М. Леонменко зазначив, що література про війну промовляє як свідок. “Є різні виміри читання і писання, як і виміри фронту, бо така література – як матерія опору; людина, яка пише, вимушена жити на війні із сірою емоцією, а не яскравою, і ця сіра емоційність по-іншому сприймає життя, тому література, створена на “нулі” – як мерехтлива зірка. Це література крайньої межі, з плином часу вона має вистоятися, кристалізуватися, стати не такою пекучою, а цей утілений у неї біль і пекучий досвід є справжньою матерією літератури, і справжня “література війни” прийде після війни, коли промовлятиме слово, яке не є “розтяжкою”; така література – це свідчення для вічності, свідчення нашої невипадковості”, – сказав він. Його підтримав Григорій Цимбалюк, який сказав, що митець, який пише про війну, повинен мати велику відповідальність перед читачем і пам’яттю. А полковник у відставці Микола Поровський зауважив, що ця література стала способом осмисленням фактів, які вже стали історією, бо книга – це зброя. До присутніх звернулися також голова НСПУ, упорядник збірки “Звитяга і мужність” Митовича. Світлана Острова заспівала “Ой по горі роман цвіте”. У програмі ансамблю народної пісні прозвучали твори “Віночок веснянок”, “Тече вода” (сл. Т. Шевченка, муз. А. Філіпенка). Соло “Утоптала стежечку” (сл. Т. Шевченка) виконала Дар’я Качалова. Пісню “І ти моя єдиная” на сл. Т. Шевченка заспівала Аліса Заїка; “У перетику ходила” (сл. Т. Шевченка, муз. П. Процька) – Єва Євтушенко; “Ой стрічечка до стрічечки” (сл. Т. Шевченка, муз. В. Конощенка) – Влада Матюха. На завершення виступу дитячих колективів ми привітали працівників Національного музею з професійним святом – Днем музеїв – і єдиною родиною проспівали “Многая літа!” Святковим запашним короваєм обдарували усіх присутніх, і всім вистачило покуштувати наше диво. Дітям і молоді було проведено цікаву та пізнавальну екскурсію. На жаль, найцінніші експонати сховані, бо йде Велика війна… Після спільного обіду поверталися до Києва, окрилені прекрасним дійством. Дощ, який ніжно дріботів весь час, додавав крапелинки сили і бадьорив. Раділи, що вдалося провести цей патріотичний захід. Дякували, що випав у нашій долі цей непроминальний день. Вдячність працівникам Національного музею Тараса Шевченка у Каневі за гостинність, високий професіоналізм і любов до спадщини Великого Кобзаря. Київ – Канів – Київ хайло Сидоржевський, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, академік Микола Жулинський, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, заступник директора з наукової та видавничої діяльності Інституту літератури Сергій Гальченко, перший заступник Голови Держкомтелерадіо, голова ОУН Богдан Червак, голова Всеукраїнського громадського об’єднання “Спілка офіцерів України”, полковник у відставці Олександр Сасько, підполковник ЗСУ Олена “Ластівка” Мокренчук, член СОУ, ексголова оборонного штабу Нагірного Карабаху Ельхан Нурієв та інші. У своїх виступах вони акцентували на тому, що на основі національної трагедії, якою стала нинішня російсько-українська війна, виник величезний літературний багатошаровий материк. Там є і поезія, і проза, і публіцистика, присутня справжня непідробна емоція. Література воєнного часу відіграла і відіграє величезну роль у духовній мобілізації суспільства. А ще вона є унікальним відбитком нашого часу, де зафіксовано дивовижний героїзм українського народу та бачення нашої неминучої Перемоги. Поставили золоті пшеничні снопи біля могили Тараса Шевченка Фото на згадку про величне пошанування Кобзаря у Каневі 17 травня 2025 р.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин