Суспільство · “Його слово не згоріло на Майдані, не зникло під вибухами на Херсонщині та Харківщині, не скорилося російській навалі”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
“У Каневі сонцем Тарас над Горою…”
Слово Просвіти, №20 за 2026 рік
Зоя РУЖИН, почесна громадянка с. Шевченкове, заслужена працівниця культури України
22 травня в Каневі вшанували 165-річчя від дня перепоховання Великого Кобзаря та 65-річчя заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка. З нагоди 65-річного ювілею Національний банк України виготовив пам’ятну монету. До цих вагомих дат на Чернечій горі відбувся форум “Мистецький канон нації: еволюція та сучасні виміри Шевченківської премії”. Заступниця генерального директора Шевченківського національного заповідника Світлана Брижицька провела цікаву екскурсію величними залами безсмертного Кобзаря. На Чернечій (Тарасовій) горі єдиною родиною зібралися шанувальники нашого Пророка. Були присутні провідні діячі національно-патріотичного осердя України зі своїми делегаціями: голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, голос “Майдану”, народний артист України Євген Нищук, легендарний Павло Мовчан, який очолює ТОВ “Просвіта” імені Тараса Шевченка, голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський та інші світочі української нації. Поклали до могили Тараса Шевченка квіти від Президента України, присутніх державних, громадських делегацій, культурних діячів, творчих колективів, патріотичних родин і окремих громадян України. До слова запросили заступника міністра культури України Євгена Лавра, який висвітлив роль постаті Тараса Шевченка для України, як в мирний час, так і в дні великої війни. Звитяжно прозвучав виступ голови Шевченківського комітету Євгена Нищука: “Сьогодні, у 165-ті роковини перепоховання Тараса Шевченка, у день 65-ліття створення Національної Шевченківської премії, ми з членами Комітету, лавреатами Премії різних років, мистецькою та науковою елітою тут – на Чернечій горі. Шлях Тараса Шевченка – це хресна дорога, це шлях пробудження української свідомості, який уже друге століття передається від покоління до покоління. Саме звідси наша стій-
Почесні гості та ініціатори дійств – ветеран російсько-української війни за Незалежність, голова Полтавської обласної організації громадської організації “Захист держави” Петро Ворона, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар та очільниця Міжнародного центру української мови при Полтавському національному педагогічному університеті, кандидатка філологічних наук Віра Мелешко поклали квіти до меморіальної дошки Володимиру Підпалому. Вона розташована на фасаді Лазірківської школи, де в 1950–1953 роках навчався майбутній поет і яка вже 16 років носить ім’я земляка. Рішенню увічнити пам’ять у назві школи передувала тривала боротьба: мешканці Лазірок домагалися права назвати заклад іменем Володимира Підпалого і зрештою перемогли навіть спротив у часи проросійського режиму Януковича, адже усвідомлювали, наскільки важливо берег-кість, наша нескореність, сила наших захисників і захисниць, якою сьогодні захоплюється світ. Шевченка боялися у російській імперії і бояться досі, бо він не про покору. Він про боротьбу, про гідність, про право бути собою. Його слово не згоріло на Майдані, не зникло під вибухами на Херсонщині та Харківщині, не скорилося російській навалі. Воно щоразу постає поруч із нами у найтемніші моменти нашої історії. Тут, на Чернечій горі, особливо гостро розумієш: усе дрібне минає, а українська справа вічна. І ми обов’язково доведемо її до кінця: будуть звільнені наш Крим, наш Маріуполь, усі наші міста й святі землі. Бо дух Шевченка з нами. І саме він веде нас до перемоги. Слава Тарасу! Слава Україні!”. У промові голови НСПУ Михайла Сидоржевського означено місію нашого генія, якого можна сміливо вважати основоположником української літератури та культури ХІХ ст. і на якого рівняються творчі особистості та державотворці у ХХІ столітті. Рівних Тарасові-державотворцю нема! Він яскраво, мудро і пророче означив місію українців, як в Україні, так і по всьому світові. Голова Ради розвитку громад Благодійного фонду “МХП-Громаді” Тетяна Волочай привітала присутніх з ювілейною датою і ознайомила з дієвою підтримкою фондом понад тринадцяти областей України фінансуванням численних проєктів з підтримкою національної ідентичності народу України, опираючись на конкретні факти у співпраці. Звучали виступи інших відомих особистостей, шанувальників Тараса Шевченка. Пісенні твори на слова Великого Кобзаря виконав Національний хор ім. Г. Верьовки. Герой України, народний артист України Анатолій Паламаренко звитяжно прочитав вірші Т. Г. Шевченка. Від Асоціації земляцтв областей України, Спілки письменників України, ТОВ “Просвіта”, Спілки офіцерів України, Національної Ради жінок України, Шевченківської ОТ громади, Спілки ветеранів м. Києва, Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою, УРК козацтва “Спас”, учасників “Мистецького спецназу”, ГО “ВО “Поступ жінок-мироносиць” та всього українського народу поставлено вінок з колосся пшениці та покладено запашний коровай з написом “165”, який Зоя Ружин після виступів передала очільнику Шевченківського комітету Євгену Нищуку для преломлення серед присутніх за світлу пам’ять Тараса Шевченка. Найпершим преломив хліб, у якому любов народу і до Великого Кобзаря, – Анатолій Паламаренко. У нашій делегації були: журналіст, член Центрального проводу СОУ Ельхан Нурієв, головна редакторка журналу-часопису “Українська державність” Світлана Чорна, яка в Донецьку понад 15 років очолювала україномовне газетне видання; архітекторка Ганна Алієва, посестра-мироносиця Алла Шаталова та Ветеранський хор “Наддніпряночка” з м. Українки на чолі з народною артисткою України Валентиною Скляр-Кондрашевською. Саме солістки цього хору в нашій делегації несли в рушникові портрет Тараса Шевченка, виконаний заслуженим художником України Олександром Охапкіним. Великою радістю було бачити багатьох знайомих серед учасників вшанування. Зокрема, депутата Верховної Ради України багатьох скликань Івана Зайця, голову Спілки народних майстрів України Євгена Шевченка, колишню генеральну директорку Шевченківського Національного музею Валентину Коваленхороні Підпалого, у якому натякав на злочин, став підставою для розпорядження першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького поширити для ознайомлення “під підпис” усім членам ЦК закриту інформаційну довідку про обставини вбивства”. До речі, за поданням Олега Пустовгара як представника УІНП та згідно з розпорядженням ОВА у липні 2024 року в межах виконання деколонізаційного закону Підпалого увічнено в назві однієї з вулиць села Лазірки. У вітальному слові селищний голова Новооржицької громади Анатолій Тітенко зауважив, що нині важливо пам’ятати тих, хто зберігав і відстоював українське слово в часи СРСР, коли це було небезпечно та переслідувалося системою. Петро Ворона розповів, як свого часу разом із дружиною поета Нілою опікувався виданням книги Володимира Підпалого. Тоді це вимагало значних ко, знаних бандуристів: Михайла Коваля, Віталія Мороза та багатьох інших. Наші незрівнянні кобзарі посіли одне з визначних місць на заході. Втретє на Чернечій горі відбувся Міжнародний музичний фестиваль “Заповіт” за участі аматорських і професійних хорових колективів та музикантів, зініційований шевченкознавицею, письменницею, креативною і чарівною Валентиною Коваленко та президенткою Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Т. Г. Шевченка Людмилою Красицькою, корені якої з родоводу Тараса Шевченка. Ведучий фестивалю – відомий бандурист Віталій Мороз, який у складі однієї з бригад ЗСУ захищає сьогодні рідну землю від орків. Багато творчих колективів приїхали на фестиваль “Заповіт” у мальовничому українському вбранні з різних міст і сіл України, з репертуаром пісенних творів на вірші Тараса Шевченка. Вдячна за підтримку поїздки координаторам діяльності Асоціації земляцтв областей України, Донецькому земляцтву “Асоціація Донеччина” на чолі з головою Володимиром Бутком та голові ГО “ВО “Земляки Придніпров’я” Леоніду Костюченку, голові Спілки офіцерів України Олександру Саську. Вдячна генеральному директору Національного Шевченківського заповідника Анатолію Кононенку за подаровані книги для переможців Всеукраїнського конкурсу ім. Тараса Шевченка, який очолює заслужена діячка мистецтв України Світлана Садовенко. Вдячність за підтримку заступниці директора з виховної роботи Київському ПК з ПВ ФП Ладі Волошковій та підполковнику Олексію Петровичу. Слова подяки колективу “Наддніпряночка”. День був наповнений потужнім духом Великого Кобзаря, який об’єднує до перемоги силою свого Слова національну еліту, увесь український народ! Слава Тарасу Шевченку! Слава Воїнам-Захисникам!
зусиль – пошуку видавця, коштів та підтримки, адже українське слово тривалий час перебувало під тиском ворожого комуністичного режиму. Ворона згадав, що Підпалий мав приязні стосунки з Ліною Костенко та іншими шістдесятниками, і саме за відданість українській культурі його переслідував комуністичний режим. Про унікальність творчості поета говорила Віра Мелешко. Подарувала школі села Лазірки примірник журналу “Рідний край”, де опубліковано літературознавчі дослідження про митця. Наголосила, що Володимира Підпалого називали “тихим” шістдесятником, однак у цій тиші звучала глибока любов до рідної землі та українського слова. Говорила про складники формування україноцентричного світогляду ювіляра й національні автентичні коди його лірики.
Представництво УІНП в Полтаві
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
