16 Прем’єра · “Звучали і українська класика, і фольклорні твори, і стрілецькі пісні”. · с. 16сторінка оригіналу ↗
Перший концерт від початку війни
Слово Просвіти, №20–21 за 2022 рік
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото із соціальних мереж
Валентина ДОНЧЕНКО- БУТКОВСЬКА, ведуча концерту, народна артистка України: “Ми вирішили, що це буде не просто концерт, а концерт-вистава. У такому випадку не можна просто виходити й оголошувати назви номерів та виконавців. Натомість я написала декілька сценок, у яких у вигляді гри подавалася інформація про Україну, наші звичаї, красу рідного краю. Одна з таких сценок присвячена вінку. Я не вийшла на сцену і не стала розповідати, що в Україні є 77 видів вінків і це один із найяскравіших символів України, а написала сценку з донькою, якій пояснюю, що таке вінок і що означає кожна квіточка. Наприклад, раніше, коли дівчина виходила на вулицю у вінку, то хлопець міг прочитати за вплетеними квітами її настрій, побажання. Коли ж дівчина була на виданні, то вплітала квіти вишні та яблуні. Це означало, що вона вже цвіте, як плодове дерево, і час виходити заміж. Якщо дитина одягала вінок із маками, це означало, що вона сирота. Тому я кажу на початку сценки: “Не одягай вінок з маками, бо всі думатимуть, що ти сирота”. Вінок мав ще й лікувальні властивості, наприклад, з ромашки знімав головний біль. Ав найкращий вінок потрібно вплести 12 видів квіток, за числом 12-ти апостолів, і колоски. Тільки в Україні створюють таку красу – це наш оберіг і корона. Люблю розшифровувати символи: що таке намисто, що таке вишиванка, що таке рушник. Одну зі сценок присвятила найвідомішому нашому символу – вишиванці. Саме за вишиванками українців пізнають у світі. Це символ здоров’я, щасливої долі та родової пам’яті. Мами вишивали дітям сорочки й рушники на щасливу долю, особливо коли ті йшли на війну. То були вишиті знаки-обереги. Концерт поділили на кілька частин. Спочатку звучали твори про щасливу долю України. Лунала музика українських класиків – С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, Б. Лятошинського, Н. Андрієвської на вірші Ліни Костенко, Василя Симоненка, Дмитра Павличка. Потім прозвучала прем’єра твору “До Марії” Ганни Гаврилець, яка нещодавно пішла за межу... А ще – вірші Наталки Поклад та Володимира Арєнєва. Дуже влучні поезії про російсько-українську війну, яку так важко пережити. Мені як виконавиці було надзвичайно складно їх читати, бо знову й знову доводилося переживати ті жахливі відчуття... Ми об’єднали класику й сучасність. А червоною ниткою через увесь концерт пройшла думка, що Україна неодмінно переможе. У жодному з концертів я не відчула стільки болю, скільки в цьому. Адже треба було говорити про рашистів. Навіть оркестранти потім зізнавалися, що під час концерту сиділи й плакали. А я стояла за лаштунками і переживала за кожну пісню, як її сприйме слухач, чи зрозуміє загальну канву нашої вистави-концерту. Здається, що зрозумів”. Любов ДОБРОНОЖЕНКО, заслужена артистка України: “Цей концерт раніше вже йшов на сцені нашого театру. Але зараз змінилася його концепція. Цього разу ми виконували більше української класики, співали без мікрофонів. Репетиції проводив головний диригент нашого театру Сергій Дідок разом із режисером Максимом Добролюбовим. Можна сказати, що це була зовсім нова програма. Центральний образ концерту – Україна як мати, як берегиня нашого народу. З минулого концерту у складі тріо я виконувала пісню “Якби я вміла вишивати”. А цього разу ще й пісню на музику Олександра Білаша “Журавка”. Емоції, які переживаємо зараз, нагадують про те, що довелося пережити у 2014 році. Тоді я змушена була виїхати з Донецька. Протягом останніх трьох місяців намагаюся, як можу, підтримувати своїх близьких та рідних. Мій чоловік пішов воювати, а син став добровольцем територіальної оборони Києва. “З Україною в серці!” – це наш перший концерт від початку війни. Вважаю, що він пройшов на одному подиху”. Тетяна ДІДУХ, солістка-вокалістка театру: “Словами не описати емоцій від такої довгоочікуваної зустрічі з глядачем та ще при нинішніх умовах повномасштабної війни… Дивно навіть вимовляти слово “війна”. Але це нові страшні реалії, в яких ми живемо понад три місяці. Якою радістю було побачитися з колегами у стінах рідного театру на репетиціях, які відбувалися за тиждень до концерту! Побачити, що люди живі і з ними все гаразд. Тому перше, що всі ми робили, – зі сльозами на очах міцно і довго обіймалися. Ще не з усіма колегами побачилися, бо не всі в Києві. Але маю велику надію, що незабаром ми знову об’єднаємося в нашу велику театральну родину з її творчим життям! Відбувся надзвичайно душевний та теплий концерт. Україна зараз у серці кожного українця з її болем, стражданнями, успіхами, сльозами, досягненнями, радощами. Усе загострилося до максимального рівня, всі почуття! Так само і в нашому концерті – усі українські твори, які виконувалися, ще більше, ніж раніше, пропускалися через душу, через кожну нашу клітинку! У концерті звучали і українська класика, і фольклорні твори, і стрілецькі пісні. Я виконувала пісню Наталки-Полтавки з однойменної опери Миколи Лисенка, а також прем’єру пісні “Ау тих багачок” Бориса Лятошинського та славнозвісний твір геніального Володимира Івасюка “Я піду в далекі гори” у дуеті з Віталієм Івановим в обробці Сергія Дідка. Хотілося показати через спів, наскільки наша нація сильна, яскрава, співуча та незламна. Вона переживає біль, але рухається далі, йде до Перемоги попри всі важкі обставини – як особисті, так і країни загалом. А фіналом нашого концерту, коли глядачі разом із артистами плакали та співали, стала пісня січових стрільців “Ой у лузі червона калина”. Надзвичайно цікаве аранжування цієї пісні зробив диригент концерту Сергій Дідок. Просто мурахи по шкірі від першого ж звуку. І в кінці – як завжди, оплески, за якими і ми, артисти, і глядачі так скучили! Боже, бережи Україну, кожного нашого воїна, який боронить нашу рідну землю, та кожного, хто докладає свої зусилля задля нашої Перемоги!”
Концертом “З Україною в серці!” відновив свою роботу Київський національний академічний театр оперети. Прозвучали твори на музику українських композиторів, створені в різний час. Частина з них вже стала народними. Про те, як готувалася програма і пройшов концерт, – наша розмова з його учасницями.
П П ЕЕ Р Р ЕЕ Д Д П П Л Л А А ТТ А А — — 22 00 22 22 ВВааррттііссттьь ппееррееддппллааттии ((зз ддооссттааввккооюю іі ппоошшттооввииммии ввииттррааттааммии))::
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
