Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №21 за 1996 рік
Слово Просвіти, №21 за 1996 рік
- лин злим з РР
- 0 їі
ВРАЖЕННЯ ВІД ПРОЧИТАНОГО
ост - чт ю-єеб - бі ль
роакжинн - РЕ р р и ее
вано РННЕРНН лики Р тн а анна --ь
о ижнвнаннннии зт танк ог
КНИГА ЗДІЙСНЕНИХ ПЕРЕДБАЧЕНЬ?
Дивовижна річ:
здатністю проявлятися
дедалі більше, оскільки все
сустальству випало тпережива завуальований
Витодить, що
к? | 1 ига Тараса Кінька «Після дощику в четивер» наділена незвичайною немов фотознімок,
занурений у проявник. Вона бентежить з часом
, про що в нац пшлося, втерто матеріалізувалося в події, які нашому
ти аж до останнього часу. Отже, політичний трогноз, 1 : Р -'у притчу, виявився непомильним? І т1д подій було вгадано правильно?
так. Видана 1988 року видавництвом дитячої літератури «Веселка», а
з панлоий вРу бана заслуговує на особливу увагу не тільки своїми своїми художньостверд і п ап; а ц виразним футурологічним компонентом, що можна
жувати через десять років, що минули. Казковий камуфляж давав змогу увиразнювати речі неоднозначні, про які здебільшого можна було говорити лише езотівською мовою. Але
сказано у творі багато що. Ї про таке, що
Повість-казка порушує чимало глибинних проблем - | усталилися в дитячій | Юнацькій літературі. Ні багато ні мало у творі художньо досліджується філософська проблема пошуку втраченої світової і духовної злагоди, гармонії внутрішньої і вселюдської. Сповнена філософських символів і алюзій, за якими вгадується дзвінкий сплав мудрості Сходу й Заходу, казкова повість доносить напругу емоційну ий інтелектуальну саме нашої доби, саме нашого болючого злободення. Здається, в нашому літературному обігу зявився твір, який в однаковій мірі належить ! літературі, | філософії. Полишу філософам та літературознавцям аналізувати високі дет та тропи, а зосереджуся на тому, що вражає більше за самобутність твору. Адже все, про що в ньому йдеться, матеріалізується в реаліях планетарного політичного буття Квітень 1986 року підніс нам Чорнобиль. Але у суперсучасній повіСсті-казці Один з основних героїв оселяється в такому ж спорожнілому місті, якими на сьогодні стали Прип'ять Чорнобиль. Сам про те не здогадуючись, він стає справжнісіньким сталкером: «Здавалося, мешканці не встигли нічого забрати г дременули, хто в чому був. У водогонах текла вода, працювали телефони, та дзвонити було нікому... Лише одна будівля лежала в руїнах серед голого пустирища» /с. 36/.І далі: «Рзкрилася і таємниця спорожнілого міста, поблизу якого оселилися циркач і його друзі, а також незвичайної дороги, що проходила повз Іхній будиночок. За сто років до описаних подій через незлагоду в діях персоналу лабораторії тут сталася аварія. Усі городяни розбіглися хто куди, рятуючись від її згубних наслідків. Усі, крім рослин І слимаків. Поки слимаки тікали, вони, під впливом отруєного повітря, переродилися і стали велетнями. Те саме стало й з усіма рослинами...» | ще трохи далі: «Дехто вважає, що дивовижний дощик у четвер/ дощ перемін-авт./ - це теж далеке відлуння тієї аварії. А втім, це ще потребує додаткових досліджень». /с. 115-116/. Коментарі, гадаю, зайві. Відлуння реальної, а не казкової аварії - це значною мірою ті переміни, які ми звемо, чи, принаймні, звали, перебудовою». Звідки таке точне прогнозування невідворотності техногенних катастроф за втрати злагоди у суспільстві і особі?! У повісті-казці після диво-дощику втрачена світом злагода віднаходиться. Та не назавжди. Сумний і двозначний фінал повісті полишає це питання відкритим. Втілення всесвітнього зла у повісті - Чорна людина. Жадоба влади - єдиний мотив її дій» А от іще один промовистий збіг папа Ісанн-Павло І у 1987 році звертається до світу з енциклікою, в якій джерелом усіх нещасть роду людського називає саме сатанинську жадобу влади. Натяжки в цьому немає: Чорна людина у творі, крім усього іншого володар мух, а відтак - Вельзевул /дослівно в перекладі «володар мух», або «вічний пошукувач влади»/. Це так само очевидно для посвяченого як і те, що за лаштунками утаємниченої гірської долини, де наука розвивається безвідносно до політики г влади, проступають риси Шамбали, нібито заснованої у Гімалаях легендарним індуським принцем Ашокою. Казка наскрізь пронизана дорогоцінними пошуками
філософського осмислення феномена злагоди як всезагального
стрижня, на якому тримається світ душі, природи, соціуму. 1 от дійсність підносить чергову несподіванку: 1987 року свпова громадськість збирається в Болгарії на перший незвичайний конгрес. На порядку денному одне питання - про... світову злагоду, про пошук реальних шляхів до неї заради порятунку планети людей. Більш того, резолюція кангресу містить звернення до всіх народів | урядів, прохання виділити територію для спорудження першої столиці світу, яку конгрес ухвалив наректи. . Конкордією - Злагодою! Це сталося тоді, коли твір уже давно полишив стіни видавництва і перебував на виробництві в друкарні Прикметно, що прихильники цього глобального проекту мріють спорудити місто злагоди на Землі України, де з явилася І ця книга Осібне місце в повісті посідає наука. Персонаж, який поєднує науковий пошук з осмисленням феномена людини - вчена жінка - переживає тріумф. А професор, п наставник, знехтувавши проблемою людини, заходить |у глухим кут! змушений через своє відчуження шукати собі місце в машинному світ далеко за межами Землі. А от хроніка реальних, а не казкових подій: у 1988 році у Москві відбувається знов-таки перша конференція, яка за півроку завершується заснуванням | інституту людини. Гадаю, факт передбачення /чи передчуття/ засвідчено тут у чистому ВИГЛЯД), ОСКІЛЬКИ книга на томи час уже вийшла 1! в ній неможливо було змінити бодай кому Задум ! написання книги збіглися з роками найбільшої стагнації, коли й гадки ще ніхто не мав про такі слова як «застій» чи «рух» у їх сучасному політизованому значенні. А в повіс п. казці позатим уже виразно сформульоване ро зуміння ГОЛ! | «Наука від питань добра ий зла вади тодішнього суспільства зу | і твердила, що непорушніс ть це різднодоид далека, Фізика завжди твер
и
актуамзується день від дня.
руху. А тут, з огляду на дощик у четвер, вчені додали ще и таке: «Щодо суспільства, то в ньому всякий рух може породжувати як добро, так і зло. А непорушність - тільки зло» /с. 113/
У наш час, коли ми стаємо свідками страшного товарного голоду, особливо вражають гротескні картини загального зубожіння, коли через відсутність суспільної злагоди енічого нового не виробляють, а тільки старе іще старішим латають», коли на магазинах красуються вивіски «Лахи й латки». Жахливі и картини війни усіх проти всіх, «коли ніхто ні за Кого І навіть не за себе самого, а так», коли «усі проти всіх і проти кожного», наВіть проти себе, коли зіткнення провокує страшна Чорна людина, прикриваючи лицемірним добрим словом свою боротьбу за минущу владу... Час увиразнює і Чорну людину - підмайстра науки й гуманізму, яка багато чого перейнявши вних і запозичивши практично, позатим не збагнула ні їхнього справжнього призначення, ні сутності. | лише спритно обіцяє всім - усе... Саме обіцянки г стають каїновими зернами незлагоди
Особливо актуально звучать слова автора, звернені до читача у передмові, в наші дні: «Можна вивчити мови ВСіх народів, усіх тварин і птахів і нікого не розуміти при цьому. А можна й навпаки.Бачте, говорити однією мовою | ДОХОДИТИ спільної мови - це, либонь, далеко не одне й те саме... Виходить, обмінюватися словами мало. У слова, крім смислу, треба вкладати іще щось. Але що? Цього я не зможу сказати одним словом. Бо ніяке слово того не вбере. Про це идеться в ЦІЛІЙ ОПОВІДІ...»
Сюжетні оповіді, в яких простежуються долі трьох основних героїв - це три універсальні способи існування в сучасному світі: конфліктний, стресовий і руцеральний /від лат. «сміття»/. Чорна людина, «великий порушник злагоди», вступає в конфлікт з усім світом заради власного самоутвердження. Колишній циркач, «великий подвижник злагоди», під ударами долі тимчасово шукає «незайнятої ніші». Та віднайшовши її, і втративши, він знову поспішає на виручку світу, утверджуючи злагоду. А філософ-бородань, «великий не-порушник і не-подвижник», почувається щасливим лише ставши частиною грандіозного звалиська, де серед покидьків і озлоблених невдах свідомо стає покидьком. Аби не пробуджувати ні в кому ніяких почуттів і не привертати нічієї уваги, він прикидається... несправжнім.. Не менш парадоксальний і його спосіб експериментального доведення відсутності різниці між добром і злом з допомогою стрічки Мообіуса і мухи з одірваними крильцями, а також «заслужений спочинок»... між стелею ресторануй підлогою наступного поверху, де здерев'янівши, може живитися пахощами з ресторанної КУХНІ.
Не тільки проблеми, а й окремі типові долі сучасників втілені у казці напрочуд точно. Так поверхах викликала внутрішнє заперечення лінія покоївки, яка виставила напризволяще з дому власну доньку. Адже в казках заводили дітей в ліс, як сиріток Гензеля й Грету, за встановленою традицією лише мачухи. Але коли стала відома сумна статистика не тільки подібних випадків, а й убивств матерями власних дітей, не лишається нічого, як віддати належне проникливості автора. Зрештою, ніби проявився в житті і перший двійник «не-порушника» - мешканця ! філософа звалиська, про феномен якого 1990 року широко писалося в пресі. А скільки їх насправді, відкинутих життям! А СКільки ще буде - здеградованих самотніх філософів смітників І звалиськ
У книзі безліч натяків, підтекстів. Деякі з них досвідчений читач збагне легко. Так, країна міст - це буквальний переклад Гардаріки: «країною міст» нормани називали Русь, Себто нас Із вами. Інші алюзії розраховані виключно на ерудита. Скажімо, в мешканцях дому, під дахом якого збереглася світова злагода, персоніфіковані основні складові людсько! особистості, від місця яких | співвідношення існує або зникає насамперед внутрішня злагода. Скажімо, довірлива, цікава, дурненька мишка, яка и пускає в дім нічного гостя - Чорну пюдину, не випадково поселена коло порогу Символічно! моделі пюдини так само проникають чорні люди і нам у душу обманувши наші почуття Втілені образи-категорії й ряд інших суто функціональних героїв філософської притчі кіт при грубі - наше «его», «самість»; курка
буденна СВІДОМІСТЬ, собака - набуті властивості, звички, знання, повсякденний наживним розум, людина - вищими розум Відповідні у них г улюблені місця в змодельованому світі злагоди якщо почуття, себто мишка, живуть при порозі, то вищий розум, людина, - у єдиній Горішній КІМНАТІ промовисті И МІСЦЯ, облюбовані іншими персонажами Можна спитати, чи розрахований такий смисловим пласт на юного читача" У даному разі віІДПОВІДЬ СТОЄеРДНО ВІН виписаний такими художніми засобами і так розгортається в сюжеті, що осягається не Тільки розумом, а й чуттєво. Твір, у якому шифрується певна культура, не новина, скажімо, в мистецтві Заходу. У нас в силу історичних причин це явище непоширене, І твори подібного типу позбавлені а україністиці аналогій Однак це не означає, що вони їй не властиві. Подібні твори - це код сучасної атмосфери, в якій ми існуємо. Щодо утопічної форми мислення, В якій усе це
занеіее пееее АН нн
рон ей Є КЕНН со
ЕЕ зажити
реалізувалося, То вона виникає саме у переламні, кризові епохи історії - У цій незвичайній КНИЗІ передбачень розказується багато про що, зокрема и про те, як неможливе ще напередодні, стає єдино можливим наступного дня, коли ЛЮДИ ВІД боротьби за кращу долю далекі, стають в колоні, не питаючи, куди ті прямують-бо звідкись береться знаття того, що вс! ВОНИ заоднеє, чуття спільності. | ведуть їх лише серця, у лад яким аздригалася земля». Хіба не так вийшли студенти у Празі г у нас у Києві? Хіба не так починалося у Тімішоаре? Хіба не так почалося руинувння бетонної Берлінської стіни, яка для багаатьох шукачів свободи стала могилою? Так, усе так. Але є вкнизИ пророцтва, здійсненню аких нам усім слід стати на заваді, хоч би які близькі ми були до цього, що не крок, То ближчі «Коли розум нє дає поради - опинившись В боротьбі за владу у скруті міркує Чорна людина, -- слово бере сила...» (с. 95) Усі МИ НИНІ наблизились до цієї! грані. Мінором віє від епілогу. Коли я писав цю казку, мені було радісно. 1 я думав, що залишуся в ній, Та коли поставив останню крапку, казка зажила сама по собі, ая-- сам ПО собі. Шкода. Я виявився не її героєм», - свідчить автор (С. | 16) Отже, у казці Чорну людину знешкодили, повернувши в дитиннимй стан після великого суду народів (асоціація з Німеччиною ! Нюрнберзьким процесом), а в нас, виходить, це ще попереду | злагоди ми не знайшли. Ми в пошуку: «Переді мною була дорога. -- так звучать майже заключні слова книги. -- Вона вела одразу В два боки (у контексті - до добра г до зла - авт.). Та хоч куди 6 я ишов, я однаково шукав би злагоди» (с. 11/)
Це дослідження дивовижних Збігів читач ПОВІСТІ МОЖЕ продовжити й сам. Можливо, з часом проявляться Й ІНШІ Хотілося б зосередити увагу громадськості на далеко суттєвішому для кожного, кого цікавить доля української культури" існує ТВІР який за всіма параметрами виходить за межі узвичаєної для нас літератури. | цим ми завдячуємо всім, хто створив І! -- ЩО немаловажливо-- видавкнигу, Яка пройшла настільки незвичайну перевірку часом
Про видавців мова зайшла не для годитться. Знайомство з художніми роботами цього втора, які мають чіткий прогностичний характер, засвідчують актуальність проблеми Саме видавцям
ям ч о уч У ьо - п
- - - чи чу чу " -
не вистачає політичної сміливості видати чергову роботу Т Кінька «Попугайская сказка, или Краткий курс новеишеи историй Странь Дураков». Написана російською мовою спеціально для російськомовних опонентів Української ідеї у першому варіанті ще 1989 року, вона присвячена тому, що ми маємо тепер ! ще довго матимемо у майбутньому, Якщо не очистимо собі шлях до кращого життя від стереотипів імперського мислення. Вона присвячена національним взаєминам. Все, про що писав автор 1989 року, знову підтверджується самим плином життя Підтверджується, але не розв'язується. Замовчується Затирається. Заганяється всередину. А саме чесна розмова про ці непрості питання і є кроком до нормалізації. Тим більше якщо це зроблено так, як у книзі «Попугайская сказка, или Краткий курс новейшей историй Странь Дураков». Жанр казково-пригодницького сатиричного роману з елементами пародії та наукової популяризації, власне, памфлет, дозволяє про складне 1 болюче в реальній політичній дійСНОСТіІ Вести МОБУ переконливо, просто, дохідливо, правдиво г: не 0е2 гумору Більш того -- впізнавано, хоча на момент написання основи твору ще не бу лоні СЬОГОДЕенННИХ ПОЛІТИЧНИХ СИТУАЦІЙ, Ні ПОЛІТИЧНИХ ДіЯчІВ, Які позатим уже яскраво виведені у самому творі Видавців можна зрозуміти -- Видання подібних речей - це бомба Це скандал. Це те, після чого усім пегшає на душі, хоч до цього не знали як до справи приступитися Фактично вже маємо оезпрецедентний нетрадиційний Підручник з живо! етики МіЖНаціОнНальних ВІДНОСИН 8 умовах нових національних держав Маємо -- гне маємо водночас. Відомий художмик-мультиплікатор Радна Сахалтуєв виступив кудожником іЛлЮюстратором
Чому варт торкатися подібної теми? Це пов'язано з духом часу, коли руйнується одна парадигма (культурна, наукова, політична) 1! натомість створюється нова. Коли йдеться про те що нове віІДКРрИВає шлях до нового
ІЛІШЕНКО каіплорожитсср Ілюстрація Радни САХАЛІТУЄВА до
нпеопублікованої книжки Т.Кінькоа
Орій
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
