Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №21 за 1996 рік
Слово Просвіти, №21 за 1996 рік
дала матері, Гальшка
ЗІДПОВІДаВ стрий Молодих ВІДП Але гірким п
Ззщціпила ауб | 78. ЗУ9И 1 мовчала. На всі запитання священника за не!
Ли до спочивальні. иявився медовий УПСЯЦЬ
Старий вс восво | князівною. Рапт ща Зборовський збирався власного сина одружити з багатою овий напад сваві сла й ус
чатаїв люту ненависть до помститися. А поки ЩО ВІН 3|
| Сигіамунд Август схопив ! заверещав так, що шибки вигадати більшої
Дмитра Сангуштка, привселюдно поклявшись 20бив усе можливе, щоб справа дійшла до короля ся на хирляві шжки, обтягнуті шовковими панчохами, задзвеніли у Вавельському палаці Х образи нашому імені!» | | г ев аннія М о аоннеця ня ев за ни державця про захист й ЗО про кУ тав на всі ож пром олискавки Призвідців слони мання є ; Би о зарано до королівського трибуналу. ойнУмунн она ув, а обвинувачені й не подумали, а це ще більше обурило Перегодом князь Костянтин-Василь переслав королю письмову згоду Беати на | шлюб ії дочки з князем Сангушко, зміст якої мав довести, що не було вчинено нічого | протиправного.
А Дмитро Сангушко через свого представника зробив заяву, що йому взагалі | байдуже до посагу його законної дружини, яку він щиро кохає, 1 не збирається | сера із нею на потіху злим людям, бодай 1 самому королю. Для з'ясування , ВІН пОГОДЖУвався навіть на публічний допит Гальшки, але тільки за ОДНІЄЇ умови: на суді не повинна бути присутня Беата з Костельця. котра зачарувала дочку, перетворивши її на свою безвольну рабиню.
Король не бажав нічого слухати, та й сенат не хотів втрачати прекрасної нагоди покарати свавільних українських панів, що відверто зневажали не тільки польських магнатів, а й усі закони Речі Посполитої
Костянтин-Василь Острозький був позбавлений огакунських прав над своєю небогою, а на Дмитра Сангушка чекала сувора кара. Його оголосили державним злочинцем, засудивши до інфамії-позбавлення шляхетської честі і гідності та банщії, чим поставили князя 5 поза законом, і відтепер будь-хто міг позбавити пана Дмитра Ж життя, розраховуючи поживитися добром баніти
Виконати вирок над князем Дмитром викликався, звичайно і ж, Мартин Зборовський, воєвода калиський,- тепер він за все «Лі розрахується із кривдником! Веселе полювання на людину ри розпочалося. Р Коли Мартин Зборовський у супроводі двохсот озб роєних до зубів шляхтичів та татар-найманців прибув до Острога, пастка виявилася порожньою, а пташки вилетіли на волю. Ж І приснився князю Дмитру в останню ніч в Острозькому замку дивний сон.. СТР Ой, та майнула крижаними крилами зима. об і Ой, та згубила срібне пір'я. МОР о - Ой, а яка ж остудна-усю Волинь застудила!. Спалахнула рівнина аж до обрію семибарвними іскрами, самородним вогнем ясним, сніжним.
Перворідною, первозданною поновою, ранковою порошею надійшла Марія Засвіти Сніги, бо вже минули й зникли у непрониклій, незбагненній | вирві часу заступниця жінок- Покрова й суворий володар вовків Юрій Холодний.
А вовки надвечір'ям вже у хижі зграї збиваються.
І наче сіромахи, поєднані злом, кубляться хурделиці, хуги, завірюхи-віхоли, швидкі хорти мороку й морозу-хуртовини, сніговії та сніговиці..
І крячуть-плачуть круки над чиєюсь загубленою головою, призабутою могилою.. " З Сніжна, смутна, сум'ятна Русь-Україна,- спробуй!- перепиши снігами набіло, фо ЗИ начисто свою власну безвладну долю..
Ре Він стояв босий посеред мертвого поля, білого-білого поля. Хо А навколо нього, - куди не поглянь!- одна-однісінька нежива зима, вбрана у саван. рей Навіть вітру не було. ж Сніг обпікав його голі ступні. па Мов на вуглищах стояв, до огидного єретика подібний.
Сутеніло. Повітря посиніло, згустилося. Надходив місячний присмерк.
Оповив руками заклякле од холоду тіло, відчуваючи себе самотнім, усіма покинутим.
Знав, що усе те йому сниться. Що з того знаття, коли переплуталися сон і ява, минуле 1 прийдешнє?
Чекав. Сподівався на диво, впевнений, що дочекасться.
Здалеку донісся ледь чутний, схожий на давній спогад, стогін сурми.
Ї швидше відчув, аніж побачив.
Легко зашелестів сніг. Війнули незримі ризи.
Летить!
і; Лине! Білий вершник, На білому коні. й По білому світу. По білому снігу.. А таки дочекався!
З А таки уздрів провісника духовними очима!. Мч. Копита ледь торкаються високих заметів, не полишаючи ані сліду. Лише сніжний
пил куриться. Не бряжчить зброя. Безсило звисають вудила Спочивають у сагайдаку вогняні
стріли, ще не надійшов для них час. За раменами плескотить біле корано. А вітру ж немає
| Нема прітру!
З Ближче вершник. Ближче! Просто на нього мчить!
На мить непорушно застит кінь у повітрі Раптом почулося, як дихає озимина 1 доюркотить розтала вода під стпгом
Комонник попіЛЬНО ПОВернутв бліде обличчя Байдуже позирнув зверху з сідла
«Не можна було
порожніми очницями І тоді киязь Дмитро арозумів, що той погляд крижаним мечем розпанахав йому
груди, і тепер периттик бачить його оголену дупгту Помисли його бачить! Відає те, що для усіх живих» таїна!
ЮХЮЮЩЩТКЬЮЮЩЮЮБ|ЙТУ-РГ й соц но "тен
(ново ПРОСВІТИ
г диммих верхівої
А кінь Шширяв над землею, не торкаючись гострими коти гамті кучутур
Вершник одвернув непорушнєе, бліде лице 1 погнав далі, узЗбочивши євій
Зупинись!- крик обледенів у горлі
Він так хотів сказати нестримному провіснику шось надто важливе
Але що саме?
Шугануло студеним вітром, - ї верхівець зник
Безпорадний схлип сурми віддалявся й згасав у нескінченти навалі сигу
Померло старе сонце
А. де ж твій день прощенний?
Бо вже ніч
Уже далека, холодна, віща зоря Чигир, надвечірниця, супроти тебе стоїть пророчить вона
Віщує! Не ідь, необачний!
Не ідь нікуди!
Адже немає порятунку од себе самого
А шлях твій-прощальний, розстанний
Од плахи?
Як на плаху!
Од смерті?
Як на смерть!
Зваж!.
-АЗважся!
Шестеро вершників швидко перетнули кордон із Богемією. У закутаній у ведмежу повсть жінці можна було пізнати Гальшку Острозьку. Поруч із нею на могутньому огирі височів князь Дмитро. Решта були слуги. За порадою князя
Острозького комонні прямували до чеського замку Рудниця, що належав тестю Костянтина-Василявеликому коронному гетьману Тарновському. Там сподівалися вони знайти притулок і безпеку
31 січня 1552 року подорожні зупинилися у корчмі містечка Лиса До Праги залишалося не більше п'яти миль
Натомлена важкою дорогою Гальштка разом із служебницею паднялася на друтий поверх, а пан Дмитро, вже не криючись, виршлив відсвяткувати свою щасливу втечу від погоні, приєднався до гурту чехів, які веселилися у корчмі з нагоди якогось родинного свята.
А. погоня вже наблизилася впритул. До загону Мартина Зборовського приєдналися родичі Беати-шляхтичі Костелецькі і два братиграфи Лукаш 1 Анджей Гурки. Не кожного дня трапляється така чудова розвага-лови людей Ох, і весело буде, ясновельможні!
Хорти впевнено брали слід. Ранком князь Дмитро спустився до корчми в самому жупані накинутому на сорочку, гаптовану чорним 1 червоним Почуваючись у цілковитій безпеці, він полишив нагорі шаблк багатьох лицарських герцях Настрій мав, як пізніші свідки, напрочуд веселий
- Нумо, панове, почнемо знову гуляти! Музик!зі жменю червінців Заспівала скрипка. Загудів бубон. Вдарив пан Дмитро закаблуками 1 пішов колом навприсядки, високо по-козацьки підстрибуючи. Давеніми підковки
й загубленій
перевірену в
згадувалгм
жоурнув 3 ДОЛОНІ
ч-ь зі Па
Гадав князь, що бенкетує, а виявилося-поминки справляє по св
ГОЛОВІ. Навстіж розчахнулися двері, і до корчми вдерлася юрба озброєних людей Постріли впритул ошелешили присутніх Застогнали поранені Дим та ідкий запах
пороху видали очі
Пан Дмитро кинувся до дверей, намагаючись прорватися до горішнього поверху, де полишив свою зброю
Хтось навалився йому на плечі Він скинув їх 1 вибіг на двір
Закривавлений, У роздертій сорочці, князь, навіть оеззбройний мав такий страшний, такий грізний вигляд, що ніхто зі шляхти не наважився наблизитися лі нього спереду І тоді хтось меткий та хижий, підк равшись іззаду, підступно вдарив його важким келепом у спину
Сангушко заточився, але втримався на ногах, підбіг до замкнутих воріт намагався вибити дошку, щоб було чим боронитися
На нього насіли всією зграєю, збили на землю, сікти шаблями, кордами залізними шомполами. «Наче худобу ,- Сскаже один 1з свідків ШшсСІ бойні Особливо лютував гадкуплений польським золотом місцевий війт Алам Кухта
Із непритомного Дмитра Сангтушка здерли одяг; голого затягли до корчми 1 для
більшого глуму жбурнули на стіл
Жінки відверталися, а він поневіченими руками намагався прикриті наготу. А шляхта з нього знущалася, довго мордуючи
- Зраднику! - верещав старий Мартин Зборовський - Ти падло і безчесно покинув прикордонт замки, які король наказав тобі пістльнутвати Ранше ти воював ! татарами-тепер ти воюєш 13 жінками,- 1 дав боранцю ляпаса, намагаючиєс
птасі М
ь Ппредлстиа:-
вити себе не приватною, а державною особою
Жодним словом не відповідав князь на образи ії приниження, лі Кухта почав його мучити, доводячи свою особисту запопадливість Дмитро прошепотів скривавленими вустами
- Я ж тобі нічого не заподіяв
- Можеш скаржитися!» кепкував знавісюлий од гарячої крові Кухта верховенством над беззахисним пораненим
Воєвода Зборовський у супровод! сина
дівчинка влала в ноги ясновельможному панов!
піднявся ло Гальшки Перелякана
Ги Рі
Кепськісправи» г»
Лише одне запитання постапивг воєтпода займана" » Іі, по
цивУАмИика-жо нка ашарілася, люто пПпрошетив щдобич вислиаас У нього ру к оо адруження ного сина
стає майже неможлиивим
На малюнку: Беата з Костельця. Амягимя Октрозька
:(Дамх/ Оуді
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
