Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №21 за 1996 рік
Слово Просвіти, №21 за 1996 рік
її
О
у 1 о
г)
уритна ДАНИЙ ТІК КОС ДІРА ЗЕ 1М1Ь1! інст оран
асякОо! ПАШІМИЦІ, маленькі діншуУуВання на здоров М тем з Австралії упверсите ту нагородженого в той день Мпренародною премією Пилипа Ор тика, 1 ще багатьох-багатьох друзів - ПОСТИНИХ ВІДВІДУВАаЧІВ наших обрядових вечорів
можливо, це не найдосконаліша форма відродження І розвитку обрядотворчос г1) у центрі Києва -- в переповнених залах МІСЬКОГО Будинку ВЧИТеЛЯ І концертнити лалі зуючи а0у ті 1 малорвідомі звичаї, свята, обряди, ми досягаємо ВваЖрісливої мети -бебсч руйнування тих штампів 1 стереотипів, які формувалися десятиліть прадавньої культури українців щї зараз ще не повністю канули у небуття. Подібні акції стверджують, що традиційна культура вІДДРОДИМ НЯ, а Всеу країнське Товариство «Просвіта
центр культурних ініціатив, ЯК ІіХ організатори, стоять на правильному шляху - вІДНОВЛенняй 1 розвитку духов-
ЦО! самобу ТНОСТІ
час ються до свого коріння -- добатьківських звичатв, ритуалів, нарешті -- до Своє! міфології там, В Г тибині ти( ЯЧчЧОЛІТЬ, ба -
читься гармонія СсвІТОГЛЯДУ, ЧИСТОТА стіТтоОСприймання, там -- справжнє свято душі Але чому, розуміючи значення
звичаєвої культури, яка є основою духовності кОЖжНОГО Народу, так складноїде процес СТІЛЬКИ шкодять? Як нам вижити у цій кризовій ситуації, не втратити ті паростки духовного зростання, які можуть всохнути на «орені"
науковцями, просвітянами полягає в тому, щоб повернути 1з забуття реліктові фольклорні : обрядові пласти, які ще десь побутують. Треба шукати їх коріння, поновити християнські ЛЮДИ І цих збережених у їх пам'яті ритуалів 1 звичаїв. Ми не маємо права сказати, що культура українського народу розпочиалася з прийняттям християнства. Україна | на том час, ще до княжої доби, мала свої пісні ї обрядові дійства, в яких збереглося чимало
паніше були знищені
бути спаплюжена шаленим валом псевдокультури,
кине народне мистецтво Ї цьому натиску -лід протиставити не лише слова, а й
конкретні дії Тому навіть невеликі! мистецьк!
серио зну "пдтримки і заохочення. І відзначати УСІ свята треба так ЗІД діда-прадіда велося, як давній звичай велить, як за тисячі років буття
нашого чароду склалося идосінНневмерло
родом
тям, здоров'ям.
- Слово ПРОСВІТИ
уаахопоиених глидаеачіии, коли ім покоала їі)
іплугом,вишанутмі ння ЗАС пи гуідОомих
МУ
никіВй, Ффольклори дія" письмеї ПРИМ Ї «пПОрИСТІіІМ дійчію культури, посипинмни їх черном, амоло
| чемним з Дідуха) Керівники говаристпа | |
«Нертеп нлк
1 ро Піимко І Гар ї Гр бе
української пшениці мета і
зо ПЕСРАРА) пкими щедро ПОС маЛли присутніх, їх
ІЩОсСтТя на
ХЛОПЧИКИ УСІХ добро, 1141 игрівали г наших дорогих гос- Гоянів аз
подрумжоки далекої
профі сора Гарвардської (
| СПА Тараса Гунчака.
Проводячи народознавчі заходи | хоча
Золоті ворота», широко ШшоПпуляри-
останніх ставлення до
апродовис негативного
хоч Іі поволі, але виходить нашлях
: Український державний
В історії кожної країни настає такий
коли уся нація, усі народи зверта-
відродження в Україні, чому пюдем гальмують Ииого 1 навіть
Сьогодні важливе завдання перед
описати ці прадавні, ще До- Відійдуть старі
ми втратимо останні краплини
дійства
дажбозьких» елементів Іі які
Ку льтурана роду з убома па, вона може
псевдофольклору, тією | малоростищиною», яка підміняє справ-
зіорання, що переслідують
мету, заслуговують всілякої
як душа просить, як
живе в обрядових дійствах і піснях А за цим словом будьте здорові, Самі з собою та й із газдою, га и з У СІМ
домом га и усім
Віншуємо Вас щас-
Ольга РУГКІВСЬКА, провідним фахівець Україського державного | центру
культурних Ініціатив |
- М нн що п У чн ЕР -
ни
ЕН
РЕШЕРРРАЕРЕ анна окон лини 50 жо
М РР РР Б ОАЕ А ні шо | 8 00 о сво лююниини 0 пижиюнчванннихо ч-
ВЧИТЕЛЕВІ УКОДІНСЬКОЇ МОВИ
РР и.
ЕР |
ні ож С я-
жи о ці
Я |
| | СМожне наступне покоління успадковує | мозу тд осовоїх попереднитав Дитина ще Б | колиєці чує роамопи старших і намагається | точно відтворити спочатку звуки й слова, | а потім | граматику Внаслідок цього В 1ї мозку утворюються за допомогою нервопих відростків стики ап язки між нейронами |" міже нейронами та м'язовими клітинами мовних органів, що забезти «чує автоматиам у відтворенні мови з усіма 'т особливостями мозок дитини найкраще настроєний на мову рідного народу). Це повторюється з поколіния в покоління Таким чином мова протягом багатьох століть залишається майже незмінною і передаає | від батьків до дітей віковий досвід предків. Змінюється тільки лексика, то далеко не вся Різко змінити мову и перервати спадкоємність поколінь може лише втор- | гнення ззовні, тиск чужої мови
Що на територи України з давніх-давен панувала слов'янська мова, ні в кого сумитвів нема. «Те, що слов'янська прабатьківщина була між Карпатами, Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) І Панськими болотами, на території, де з найдавншших часів панує чисто слов'янська топоніміка, є в наш час загальновизнаним», -- Стверджує в «Сборнике ответов на вопрось по язькознанию |к (ІМ Международному сьезду славистов)» ростіиський мовознавець В. Кипарський. Постає тільки питання! якою в своїй основі була та слов'янська мова?
Вона не могла бути білоруською, бо білоруська утворилася внслідок змішування принесеної сюди слов'янської з тутешньою б6алтійською: віД ЛИТОВСЬКОЇ В НІЙ І ДОСІ збереглися дзекання, цекання, акання, м'яка вимова, давня топонімтка в Білорусії балтійська. Не була й російською, бо в російській змішалися церковнослов'янська, угро-Фінська, тюркська (топоніміка на територи Росії переважно угро-фінська й тюркська). А церковнослов'янська (чи старослов'янська) -- це мова давніх болгар, а не наших предків: вона прийшла в Київську Русі із богослужбовими книгами після прийняття християнства 988 року
Слов'янську мову, яка була споконвіку на території України, не могли різко змінити и мови чужинців, що господарювали тут, -- принаймні останню тисячу років ні татаро-монгольська, ні литовська, ні польська, ні російська Зокрема Польща панувала не на всіх українських землях І не настільки довго, щоб суттєво вплинути на тутешню мову, як твердить дехто Ідо речі, більше подібностей можна знайти упж польською и російською мовами, ніж між польською й українською чи українською !ї російською)
Спробуємо простежити на фактах, якою яс усе-таки мовою розмовляли наші ближчі и далекі предки
Тарас Шевченко 1841) року видав «Кобзар», 1841 -- «Гайдамаки». Від того часу минуло понад 1250 років, а українська мова не змінилася або майже не змінилася. Хіба що збагатилася лексично Скоро будемо відзначати 200-річчя «Енеїди» Івна Котляревського -- а мова в ній сучасна українська (з домшиками діалектиамів). Понад 350 років гому легендарна Маруся Чурай створила загальновідомі пісні «За світ встали козаченьки Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» та іхня мова нічИиМ не відрізняється від сучасної Майже 400 років тому (1619) у Львові було опубліковано дві | інтермеди до драми Якуба Гаватовича -- 1 | обидві вони написані українською мовою з
галицькими дічалектичмами, наприклад | Що тут ти | пороб пяєш | |
(звичайно,
МИ121
ІНШИЙ, «а
побратиме, собі
Кажи мені -- як живеш та 1 як ся маєш"
Але ж так) зизначні давньо укратиські | гворим, як «Слозо о полку Ігоревім», «Повість Повчання» Володимира | Мономаха та шші, написано мовою, дале-
| врем'яних літ
кої від української Річ у ТІМ, що, КОЛИ бу по прийнято християнство, Володимир Великий, як записано в літописі,
не ча
Розділ веде професор Іван ЮЩУК
ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
маді ДІТИ науку
пої мати У нарочи Пе
ученіє книзеної гобто на
оболгарською мовою, якою були написані привеаєні а Болгари книги. Саме ця мова старослов'янська, церковнослов янська) стала тут на довгий час книжною, літературною Нею навчалися, нето писали, нею розмовляли письменні люди (як пан возний у «Наталці Полтавці: МОВОг роаповідали казки, легенди, творили пісні, вона то тут, то там у книгах пробивалася
(ще інакие
Котляревського) Народною
крізь церковнослов'янщину
Наприклад, щедрівка, що її співають з 13 на 14 січня, и досі закликає сіяти яру пшеницю на Повий рік, хоч святкування йиого ще Володимир Великий переніс із кінця березня на вересень (пізніше його
було перенесено на перше січня) Чи спиш, чи чуєш, господаречку, У своїм домочку На Новий рік, на Новий рік? Пдем орати, підем сіяти Яру пшеницю На Новий рік, на Новий рік
Такою ж давньою, дохристиянською є й ця купальська пісня, записана на Івано- Франківщині й відома в інших краях
України: Гей, око Лада, Леле Ладове, Гей, око Ладове, ніч пропадає, Бо око Лада з води виходить. Ладове свято нам приносить. Гей, Ладо! А ти, Перуне, Дай дочекати Ладі Купала.
Пісні дохристиянські А мова їхня -- природна українська, багата, жива, ніби постали вони сьогодні, а не понад тисячу років тому. До речі, народні пісні не пере-
кладаються, і ці не перекладені.
1073 року київський переписувач робив копію з болгарського оригіналу (ця копія збереглася дотепер під назвою Ізборник Святослава). Тож помилки, які тут допустив переписувач, зроблено безсумнівно під впливом української вимови: нимая, симя, видома, пламениє (и замість ять), Илля, помагає, пьємо, простьв, давь тощо. А в подібному збірнику 1076 року, складеному в Києві за болгарським зразком, його автор українські, не церковнослов янські слова ворогь, норов»,
вжив уже явно
'! Даяти на
дайнь-о
мороюь, ПОЛОНЬьЬ, ПОЛОНЬНИКЬЇ. свита, гьрнець, в'ьчинити, сваритися, дивися,
лишися тощо
Під час ремонту Софії Київської в наш час на п стінах було виявлено близько 400) зроблені церковнослов'янською мовою в ХІ - ХІМ століттях Алетотут, тотам впадають вочі
видряпаних написів. Усі вони
українські форми й українські слова
грорма давального відмінка Петрови, Павьлови, Дмитрови, Фролови, Василеви,
Борисови, Иванови, попови Йвану, імена
Марко, Гаврило, Дмитро, Михалько, слова трясця.
Хрест, не хотячи, геть, порося, форми имямь, помилуй мене тощо
Ще більше українізмів бачимо в новгородських берестяних грамотах ХІ - ХУ століть (Новгород, як відомо, довгий час входив до складу Київської Русі) Тут і написання и замість ятя тоби, соби, клить, дижя, помитка, дидь, михь, сино, на рици-
ци, не смиєм'ь, диялося, приийхавь, ихаль, це надимйся, ото всихь селянь 1 вживання закінчення -у замість -а: пудь меду, горолу, ВОСьЬку, горсти лену, шолку, дару, лову; і Закінчення -ого п прикметниках добр ОГО, Зеликого, яелтого, не церковнос пов'ЯяНнСЬКІ
срорми дієслів: буде война, хьтимо, моло-
Гимо, сьщлемо, написав'ь, українські імена: Олекса, Олексим, Олек сайдрь, Онисимь, Олена, Микьфор. Микита, Михайло. Марко, Василь, Васил ко, К урко, Иванко, Панько Радько і слова
ГОСПОдДЬнНЯя, господар, оатко, п и бокь, паймить, година, кодеухь, свита, глекь,
соромь, кудь, хто тощо
На зжаль, такі видатні твори, яко полку Ігоревім ГОЩО, ДІЙШЛИ до нас не п орипналі, а в копіях АТУ - ХУІ століть і при перепису-
Ф побо , "Повість врем'яних ліл
рн с Р
пришлить, 1
ваний бу їИ, бе штеречно, пиправлені Бо як
шаюмие пояснити те, що, наприклад, у
Слові о полку Ігоревім» послідовно |
п;сивається церковнослов янська форма
імені Владимир», п'ять разів слова а, дьвиця написано через ять, ана шостий -- через и: красною дивицею, дев'ятнадцять разі ужито заюмтичення -аго (стараго, ведикаго), а на двадцятий -- -ого: поганого Кощея, у всьому тексті лише форма храбрьш, але один раз прохоплюється хороброє гньадо тощо" А ж ніяк не церковнослов янські (1, до речі, не російські)
вислови й слова на зразок дисици бреуже княже туга умь полонила, заступивь королеви путь, загородите полю ворота, кожухь, СТЯГ І под.
Деякі, хоч 1 дуже скупі відомості про мову Київської Русі є в іноземних авторів Єврейський теолог Соломон хакі (1040) - 1105) у коментарі до П'ятикнижжя так пояснює значення запозиченого слова шнір: «Шнір означає сніг мовою ашкеназі (євреїв, що жили в Київській Русі - | Ю) і мовою руською». Коли вимовити це слово з гаркавимр, то воно звучатиме майже так само, як і сучасне українське сніг Інший єврейський теолог Ісаак бен-Моїсей (писав у 1240 - 1260 роках) у коментарі до Талмуду дає таке пояснення: «дерева (або колоди), зв'язані у великій кількості, що в Бібли називається рафсодот. а руською мовою підт». Тут переписувачі переставили місцями букви -- має бути пліт,
Про те, що основні риси української мови склалися ще до утворення Київської
Русі, свідчить сербсько-хорватська мовне реа
Предки сучасних сербів 1 хорватів у МІ -
УП століттях переселилися з України на Ї
Балкани. І хоч від того часу минуло понад тринадцять століть і мова переселенців зазнала значного впливу автохтонного балканського населення, проте в ній збереглося чимало рис, спільних з українською мовою У сербсько-хорватській мові так само твориться кличний відмінок: сестро, лекару, орачу, )уначе, друже, відбуваються чергування г, к, Х, із З, ц, с, нога - - Нози,
| | | | | |
рука "- руци, муха -- муси, дієслова в |
першій особі множини мають такі самп закінчення: осимо |емо; подібні форми наказового способу: чекаі!, чека)мо, чека|те; збереглося чимало слів. які, здавалося б, є специфічно українськими: снага, поглед, крок, кут, китица, кожух, кальужа, крхки, мршав, вабити, куньати, треба тощо.
448 року візантійський мандрівник 1 дипломат Пріск Панійський записав на території України три слова: мед, страва :' квас Ці слова й понині живуть в українській мові |
Отже, принаймні в середині першого тисячоліття нашо! ери на цій землі, де ми живемо, була слов'янська мова І була вона протоукраїнською. Але коріння її сягає щє глиоше
Коли зіставляти українську мову з ла- ТИНСЬКОЮ, особливо з найдавнішою архаїчною, тою, яку вживали в МІ - П століттях до нашої ери, то впадає в око чимало спільного в них. Ї ці збіги - - це не запозичення, вони успадковані від якоїсь ще давнішої, ніж латинська, мови. Дуже близька фонетика обох мов
зокрема в патинській є також звук г бо5рез «гостодар ПОГіЩщ5 город). В обох мовах є кличний відмінок | твориться так само Вгиіе «Бруте» Одна- КОВІ Деякі ВІДМІНКОВІ форми ІМЄеННИКІВ та
займенників. пшиг «мури», пзаге море», паца «моря», Цю «тобі», 51Б; «собі» Так
Р -ії
сад» (споріднене з нашим |
само твориться вищии стутинь порівняння прикметників ПпоОУ105 новим - В обох мовах збігаються Особові |
деЕСслІВв. архаїчне латинське | зедетов і наше ( идимо, 5едеїе5 |: наше | |
|
1П1ОХП15
НОпІ МИ
закінчення
сидите ї т п Українська
мова формувалася гисичолІТТЯяМИ 1 основнІ елементи започатковані ще в
ЧАСИ, СПІВВІДНОСНІ
виникненням латинської мови. За цей чаг вона виробила чіткі, добре відш пфовані фонетичну й граматичну
і,
ч--
системи, має ! падавичайно багатий Сслопник, розвинену
СИНОНІМ ИСУу (Ге одна і напбагатших
нДамроапвиненинш ханайдавишиих мов с ВИІТУ
и они
п я А
СЕР С ТИ п 2 й
данні?
"о з
--
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
