Без мови немає нації! · с. 1сторінка оригіналу ↗
ПРИЗВИЧАЄНІСТЬ ВИРОДЖЕННЯ, або ЧОМУ ВИХІД З КРИЗИ НАМ НЕ ЗАГРОЖУЄ
Слово Просвіти, №21 за 2009 рік
Віктор БАРАНОВ, голова Київської організації НСПУ
На початку — кілька засновків. Перший. Мій приятель Михайло тривалий час, іще за радянщини, виконував якесь особливе доручення Москви у країнах Південної Америки. Після настання української незалежності він, перейнятий патріотичними почуттями, повернувся до Києва з бажанням допомогти рідній, ще геть молодій країні. А що на далекому континенті активно спілкувався з тамтешнім діловим світом, то запропонував кільком аргентинським бізнесменам зробити інвестиції в українську економіку. Ті погодилися й прибули на береги суверенного вже на той час Дніпра. Михайло повів їх до одного з заступників міністра закордонних справ — “переконаного патріота”. Дві години тривала розмова, і що довше вона тривала, то більше зводилася до одного: заступник міністра прихованіше чи відкритіше натякав — а що ж з усього того матиму особисто я?! І коли заокеанські бізнесмени те второпали, вони облишили балачку і вже за парадними дверима міністерства з гіркотою сказали Михайлові: “Ми думали, ви Європа є. А ви — дика азіатчина”. І подалися геть. Другий. Існує міжнародна літературна премія іменя Олеся Гончара. Грошову її частину забезпечує німецька сторона: наша землячка пані Тетяна вийшла заміж за німця, і щороку ця родина від своїх статків виділяє помітну суму для нагородження молодих українських літераторів. На початку цьогорічного квітня пані Тетяна знову була на черговому врученні премії, й ми з нею розговорилися. Вона, трішки начувшись про теперішні реалії в Україні, з подивом казала: “В Німеччині для буржуазії престижно давати гроші на охорону здоров’я, підтримку мистецтва, культури, створення нових робочих місць. Там уявлення не мають ви2
трачати гроші на дорогущі автомобілі, предмети розкоші, вілли, яхти й таке інше. Це вважають непристойним. Такий буржуа не посмів би носа поткнути в поважне товариство! А що в Україні? У вас — лжебуржуазія і лжекапіталізм!” Та найцікавіше в розмові з пані Тетяною було далі: виявляється, і Німеччина відчу2 ває наслідки світової кризи. Німці стали ощадливіші в їжі, одягові, закордонних по2 їздках. Але там у супермаркетах, аптеках, ресторанах не подорожчав на жодну їхню “копійку” жоден продукт чи товар! На жоден уже пошитий, але ще не проданий костюм не навішено нового цінника! Не подорожча2 ла жодна послуга! Нікому з тамтешніх, ка2 жучи по2нашому, діловарів навіть у сні не привиділося, що можна “під кризовий шу2 мок” щотижня чи навіть щодня (як у нашій благословенній стороні) підіймати ціни на продукти харчування, одяг, взуття, стрижку в перукарні, квиток у громадському тран2 спорті, ліки, відсоток банківської позики… Це називається згуртованість нації перед викликами часу, солідарна відповідальність за подолання кризи. Третій. Кілька років тому на американських заправках ціна на пальне сягнула за2 грозливого навіть для багатих янкі рівня. Конґрес Сполучених Штатів на спеціальному засіданні спеціальною постановою затвердив граничнодопустиму ціну на пальне, а також запровадив штрафні санкції для порушників у розмірі півтора мільйона доларів (!). У нас же вартість пального на заправках може сягати хоч і захмарних висот, і все це списується на “закони” ринкової економіки, за якими ціноутворення, мовляв, держав2 ному регулюванню не підлягає. Але хіба в США економіка не ринкова? То чому ж там регулювати можна, а в нашому економічно2 му просторі — зась?! До речі, про пальне. Раніше зростання цін на товари і продукти нам пояснювали здорожчанням нафти на світовому ринку. Та ось уже добрих півроку вартість нафти в усьому світі впала майже утричі. Чому ж то2 ді упродовж цього півроку в Україні спожив2 чий кошик дорожчає практично від тижня до тижня? Чому окремі різновиди ліків та ме2 дикаментів у наших аптеках порівняно ще з минулою осінню стали коштувати у 2—2,5 раза більше? Де ж наша солідарна відпові2 дальність перед загрозами кризи? Чому влада вдає, ніби все те відповідає законам “перехідного періоду”? Четвертий. Пригадую сюжет американського кінофільму “Кокони”. Колись на Землі побували представники котроїсь далекої зірки чи планети. А коли настав час покидати Землю, частині прибульців за браком пального довелося залишитися тут. Їх було вкладено на збереження у великі, зовні схожі на волоські горіхи, контейнери й опущено на дно океану. Минув час, і по них прилетіли “гості з космосу”. Щоб не привертати уваги властей, вони вирішили найняти хлопця — власника невеликої шхуни, аби той допоміг дістати кокони з океанського дна. І перше, про що стривожено спитав у “гостей” молодий американець (увага!), — це: “А чи не буде від цього якої2небудь шкоди Америці?” Якої вищої морально2патріотичної позиції вам треба?! А тепер порівняйте четвертий засновок зрештою — і вам стане зрозуміло, що україн2 ське суспільство — гниле, бо аморальне. І процвітання нашої доморощеної “еліти” — то цвіль, пліснява, духовна гангрена, що перек2 реслює історичну перспективу України в її претензіях на входження до світової спільно2 ти. Та найголовніше — про це всі на всіх рів2 нях влади знають, про це втомилися говори2 ти засоби масової інформації й хрещений та нехрещений люд, але ніхто не робить жодно2 го поруху, щоб знешкодити цвіль і плісняву.
Закінчення на стор. 2
НОВИЙ ПОСТУП МОЛОДОЇ ПОЕЗІЇ
12–13 АРТ*КАЛЕЙДОСКОП
14–15
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
