Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Шевченкіана · “Вершинна парость родового дерева, виразник і хранитель народного духу”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

СТОРОЖОВИЙ ВОГОНЬ ТАРАСОВОГО СЛОВА Міжнародне Шевченківське літературно:мистецьке свято “В сім’ї вольній, новій” відбулося на Буковині, землі Юрія Федьковича й Ольги Кобилянської. Естафету перейняв Житомир

Слово Просвіти, №21 за 2009 рік

Учасники і гості Шевченківського свята зустрілися з керівниками області й міста, побували на відкритті Всеукраїнської художньої виставки “Мальовнича Україна” у виставковому залі центру культури “Вернісаж”, ознайомилися з експозиціями літературно-меморіальних музеїв Юрія Федьковича, Ольги Кобилянської, Міхая Емінеску, Володимира Івасюка, обласного музею народної архітектури і побуту. У залі органної та камерної музики відбувся концерт артистів обласної філармонії “Т. Г. Шевченко в музиці, пісні й слові”. Ніна ГНАТЮК Фото автора Під час урочистого відкриття Міжнародного Шевченківського свята та покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку на Центральній площі голова Черні2 вецької облдержадміністрації Воло2 димир Куліш прочитав привітання Президента України Віктора Ющен2 ка гостям і учасникам Шевченків2 ського свята, всім буковинцям, а та2 кож відзначив ту велику роль, яку ві2 діграє у відродженні величі націо2 нальної культури, державності укра2 їнської мови, вихованні свідомих будівничих Української держави творча спадщина духовного батька нації Тараса Шевченка. Маючи такого велета духу як Шевченко, ми не можемо бути дру2 горядною, колоніальною нацією. Тому відроджуємося завдяки Тара2 совому слову, захищаємо себе цим словом, вивищуємося у ньому. Ми не відкупимося від Тараса ні пам’ятниками, ні піснями: маємо витримати його суворий батьків2 ський погляд, маємо здійснити Шевченкові заповіти, серед яких чи не найголовніша заповідь: “В своїй хаті — своя правда, і сила, і воля”. Саме у цьому крилатому вислові Шевченка закодовано ук2 раїнську національну ідею. Про Шевченка й Міцкевича — двох вершинних слов’янських пое2 тів, просвітителів натхненно гово2 рив відомий польський поет, пе2 рекладач, голова Спілки польських письменників Марек Вавжкевич. Він не вперше на українській землі: торік був учасником літературного свята “Слово без кордонів”, перек2 лав чимало класичної й сучасної української поезії, зокрема, Івана Драча, Дмитра Павличка. А видав2 ництво “Фенікс” видрукувало збір2 ку вибраних віршів нашого побра2 тима “Світелко” у перекладах Ро2 мана Лубківського. Російський прозаїк Віктор Єро2 фєєв, романи якого перекладено багатьма мовами, захоплено заз2 начив: цей край належить світовій історії. А ще письменник в ці дні одяг вишиванку не випадково, ад2 же вважає Чернівці рідними: тут на2 родилася його дружина. Поетові з Болгарії Захарі Івано2 ву однаково близькі й Христо Бо2 тєв, і Тарас Шевченко, чиї твори геніально перекладав Димитр Мє2 тодієв. “Я жив в Україні десять ро2 ків, трохи знаю українську мову й українську душу. Українська мова поєднала звучність і красу всіх слов’янських мов, вона багата і прекрасна. Нема сили, що могла б знищити таку мову. А тому й україн2 ський народ безсмертний”, — стверджує Захарі Іванов. 20092й на Буковині оголошено роком Володимира Івасюка. Лау2 реат Національної премії України, автор багатьох популярних пісень Степан Пушик зазначив, що Воло2 димир Івасюк — квітуча гілка мо2 гутнього Шевченкового дерева по2 езії, прочитав вірш пам’яті компо2 зитора, — 22 травня саме виповни2 лося 30 років з часу насильницької смерті поета, композитора і співа2 ка, чию творчість посмертно від2 значено Шевченківською премією. Так, дорогою ціною заплачено за право на власний голос, слово і пісню, можливість не пошепки го2 ворити про наші радощі й печалі, втрати і надії. Поет з Харкова Сте2 пан Сапеляк належить до когорти поетів2політв’язнів, разом з Васи2 лем Стусом, Василем Овсієнком, Левком Лук’яненком, Тарасом Мельничуком потрапив у каземати за відданість українській ідеї й ук2 раїнському слову. Письменники з різних областей України та АР Крим, зарубіжні гості побували в усіх районах, зустріли2 ся зі студентами Буковинського державного медичного універси2 тету, державної фінансової акаде2 мії, обласного училища мистецтв імені Сидора Воробкевича. Одним з головних заходів Між2 народного Шевченківського свята на Буковині стала науково2практич2 на конференція “Роль творчості Та2 раса Шевченка у формуванні прос2 вітницького руху та громадсько2по2 літичного життя буковинців”, прове2 дена з ініціативи просвітян у Черво2 ній залі університету. Відкрив кон2 ференцію голова обласного об’єд2 нання ВУТ “Просвіта”, заслужений діяч мистецтв України Остап Савчук. Він наголосив, що Міжнародне Шев2 ченківське свято — то не лише літе2 ратурно2мистецький захід, а й прос2 вітницька акція найбільшої ваги. Ад2 же Тарас Шевченко не лише геніаль2 ний поет і художник, а й видатний мислитель і просвітитель. У його вір2 шах і поемах, листах і щоденникових записах закодовано найсокровенні2 ші думи і стремління багатьох поко2 лінь, гіркий досвід боротьби за во2 лю, весь духовний потенціал народу. З вітальним словом виступив ректор Чернівецького національно2 го університету імені Юрія Федько2 вича, професор, голова універси2 тетського осередку “Просвіти” Сте2 пан Мельничук. Він зазначив, що Чернівецький університет — один із найстаріших класичних університе2 тів України: наступного року йому виповниться 135. І в третьому тися2 чолітті він залишається одним із найпотужніших центрів наукових, культурних і громадських сил не ли2 ше Буковини, а й усієї Західної Ук2 раїни. На початку 502х років ХХ ст. університетові передано архітек2 турний ансамбль колишньої Рези2 денції Буковинських митрополитів. Розвиваються міжнародні зв’язки: нині їх налагоджено з 31 навчальним закладом у 17 краї2 нах світу та більш як 20 міжнарод2 ними фондами. Зважаючи на високі наукові до2 сягнення, Указом Президента Укра2 їни 11 вересня 2000 року універси2 тетові надано статус національного. На конференції прозвучало шість доповідей. Про зародження просвітянського руху на Буковині розповів Георгій Кожолянко, док2 тор історичних наук, професор ка2 федри етнології, античної та се2 редньовічної історії. Хоч Тарас Шевченко не бував на Буковині, але він, безперечно, міг бачити Хо2 тин, бо в 1845—46 рр. був упро2 довж трьох місяців у Кам’янці2По2 дільському, що за 10 кілометрів від цього міста. Тож, очевидно, автор “Гайдамаків” не міг оминути цю твердиню українського духу. Зародження просвітницького руху на Буковині пов’язане з націо2 нальним рухом, з діяльністю Ю. Федьковича і С. Воробкевича. Значну просвітницьку роль відігра2 ло товариство “Руська бесіда”. Як пише у газеті “Буковина” доктор філології, професор універ2 ситету, письменник Богдан Мель2 ничук, могутнє Шевченкове слово разом із буковинським фолькло2 ром здетонувало яскраву пісню Юрія Федьковича. Особливо у творчості буковинського Соловія виокремлюються вірші “Тарасові Шевченку на вічную пам’ять!”, на2 писані 1868 року. Ці рядки створе2 но наче сьогодні: Спом’янімо ж, пани-браття, Святого ми нині! Не вмерлого, а живого, Бо слово не гине. Цікаво, що з цією думкою поб2 ратима згоден Сидір Воробкевич, який у листі за 16 лютого 1867 року писав: “Величаймо його не лише споминками та панахидами, вели2 чаймо його, яко його щирі діти і вір2 ні наслідники, такими ділами, щоб наша мова, наша дума2пісня чим далі розвивалась…” Буковинці пишаються, що 130 років тому на їхніх землях зароди2 лися перші просвітянські організа2 ції. Ці осередки боролися за україн2 ську мову на своїх землях, створен2 ня шкіл і бібліотек, видання книжок, пробудження у людських душах по2 чуття гордості за свою батьківщину і здатності боротися за величне наймення “Україна” на карті світу. Почесний голова Чернівецько2 го обласного об’єднання ВУТ “Просвіта”, письменник Віктор Ко2 сяченко присвятив свою доповідь основоположній ролі ідей і запові2 тів Тараса Шевченка в діяльності крайової “Просвіти”. У Чернівцях споруджено прек2 расний монумент Тарасу Шевчен2 кові, пам’ятники йому височать у багатьох містах і селах. Тим, що Шевченко відомий і дорогий кож2 ному краянинові, треба завдячува2 ти, насамперед, тим тисячам прос2 вітян, які не лише на відзначення березневих і травневих Тарасових днів, а постійно проводять творчі вечори, зустрічі з відомими митця2 ми, діячами науки, освіти, культу2 ри, художні й книжкові виставки, лекції, змалечку прищеплюють ді2 тям любов до Тарасового слова. Тим, що Шевченко постійно йде буковинським краєм, завдячу2 ємо і Чернівецькому музично2дра2 матичному театрові, в репертуарі якого “Назар Стодоля”, “Титарів2 на”, “Мати2наймичка”, “Марина” та інші вистави за творами Т. Шевчен2 ка; обласній філармонії — за чис2 ленні Шевченківські концерти. Пишаємося Шевченківськими лауреатами, вихідцями з Буковини — Іваном Миколайчуком, Володи2 миром Івасюком, Назарієм Ярем2 чуком, Антоном Комарницьким, Федором Погребенником, Михай2 лом Ткачем, нині сущими Дмитром Гнатюком, Андрієм Шкурганом, Андрієм Кушніренком, Марією Ма2 тіос. За її романом “Солодка Дару2 ся” ми мали змогу побачити цікаву, багатопланову, гостру виставу на сцені Чернівецького обласного академічного музично2драматич2 ного театру ім. О. Кобилянської. Зґвалтований загарбниками народ німіє, лише любов і віра здатні по2 вернути йому мову серця, мову по2 чуттів, мову пам’яті — саме така ідея цього сценічного дійства. Дя2 куючи акторам за талановите про2 читання роману їхньої землячки, а не просто відтворення його на сце2 ні, Степан Сапеляк запропонував висунути творців вистави на здо2 буття Державної премії України імені О. Довженка. Доктор філологічних наук, про2 фесор, завідувач кафедри україн2 ської мови Ніна Гуйванюк свою до2 повідь присвятила проблемам дос2 лідження мовотворчості Т. Шевчен2 ка. “Уміти читати — велика штука. А особливо ж тоді, коли кожен рядок, кожне слово сповнені символічної сили, особливої магії. Мабуть, ніхто з українських митців не зумів з та2 кою силою пізнати і відтворити гли2 бини соборної української душі”. На конференції виступили Во2 лодимир Яворівський, Марек Вав2 жкевич, Василь Шкляр, Марина Павленко, Леся Степовичка, Петро Засенко, Ніна Горик, Анатолій Глу2 щак, Людмила Ромен, Марія Яку2 бовська, Петро Перебийніс, Ми2 хайло Пасічник, Василь Лопата, кандидат історичних наук, доцент Ігор Буркут, письменник, заступник голови ВУТ “Просвіта” Василь Фольварочний, авторка цих рядків. Було презентовано також книжку відомого письменника і громадського діяча Сильвестра Кричевського (1871—1918) “Поет любові і протесту”, видану німець2 кою мовою 1914 року, присвячену життєвому і творчому шляху Т. Шевченка. У перекладі україн2 ською й румунською мовами дос2 лідження побачило світ уперше. Зроблено це у видавництві “Рута” Чернівецького університету. Під час закриття Міжнародного Шевченківського свята “В сім’ї вольній, новій” у Чернівецькому об2 ласному академічному музично2 драматичному театрі імені Ольги Кобилянської виступили заступник міністра культури і туризму Ольга Бенч, перший заступник голови облдержадміністрації Віктор Пав2 люк, письменники, провідні митці Прикарпаття. Було передано еста2 фету Шевченківського свята Жито2 мирській області: символічну вазу прийняв голова обласної організа2 ції НСПУ поет Михайло Пасічник. У свіжому числі літературно2 мистецького педагогічно2просвіт2 ницького часопису “Українська ластівка”, який видає ВУТ “Просві2 та” у Чернівцях, вміщено чимало матеріалів на шевченківську тема2 тику. Запам’яталися рядки Воло2 димира Базилевського: “Просторо в цьому імені. В ньому вся історія наша, все буття, ява і найпотаємні2 ші сили. Нас просто не існує без нього. Кому не відомо: Україна — це Шевченко, Шевченко — це Ук2 раїна. Не знайти такого анатоміч2 ного скальпеля, який міг би відді2 лити одне від одного. Уявити себе без Шевченка — все одно, що без неба над голо2 вою. Він — вершинна парость ро2 дового дерева, виразник і храни2 тель народного духу. Навіть плоть його вознесена на вершину. Іншої такої могили на планеті немає. Во2 на — немов козацька вежа, де при наближенні небезпеки запалювали сторожовий вогонь. Вогонь на сто2 рожовій вежі Шевченка не згасає ніколи”. До цих проникливих слів важко щось додати. Хіба що тепло цього вогню у власній душі. Учасники Шевченківського свята на Буковині. Фото на згадку

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин