Молода країна · “Підхопивши українське поетичне знамено...” · с. 13сторінка оригіналу ↗
У ПОШУКАХ «ЛІТЕРАТУРИ СВІЖОГО ПОВІТРЯ»
Слово Просвіти, №21 за 2009 рік
Леонід КЛИМЧУК, голова Коростенського об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка
У нормальній країні все суспільно потріб2 не нове виникає спершу просто так, лише як потреба для утвердження чиєїсь особистості. Саме так в результаті демократизації україн2 ського життя і виник у місті Коростені на Жи2 томирщині літературний конкурс аматорів “Просто так” — начебто лише для їхнього ін2 телектуального самоствердження. Та вже проведенням десять років поспіль конкурс підтвердив і суспільну потребу. Зі щорічного містечкового змагання на свято Покрови вузького кола любителів художнього слова він невдовзі переріс у щовесняний Всеукра2 їнський літературний фестиваль поетів, про2 заїків, гумористів, літературних критиків, ди2 тячих письменників, шкільної молоді. Розширився формат і представницька географія учасників конкурсу, зросли вимоги до них і їхня художня майстерність, посили2 лася фінансова спонсорська та громадська підтримка. Тож цього року в оргкомітет літе2 ратурного конкурсу надійшло вже понад 500 заявок на участь майже з усіх областей Укра2 їни і навіть із сусідніх країн. Усі ці позитивні зміни відбулися завдяки земляцькій органі2 заційній діяльності заступника генерального директора УНІАН Валерія Нечипоренка, його плідній співпраці з міським головою Володи2 миром Москаленком, участі заступника го2 лови правління Національної спілки пись2 менників України Василя Шкляра. Підвищився рівень інформаційного за2 безпечення “Просто так — 2009”: долучили2 ся “5 канал”, газети “Дзеркало тижня”, “Ки2 евские ведомости”, тижневик Національної спілки письменників “Літературна Україна”. Зріс рекламний інтерес до цього фестивалю вітчизняних виробників. Увага відомих бізнесових і медіаструктур до такого, здавалося б, звичайного провін2 ційного літературного конкурсу викликана передусім певною визначеністю організато2 рів з його метою як націєтворчого проекту, коли торік напередодні фестивалю провели в його рамках художню акцію “Література свіжого повітря”. Хоч у ній має право висту2 пити з читанням власних творів кожен охо2 чий, домінують тут здебільшого юні творчі особистості зі свіжим, оригінально2образ2 ним сприйняттям дійсності. Вони самі де2 мократично визначають переможців, які, ми2 наючи попередній оргкомітетський відбір, відразу стають конкурсантами фестивалю. Так і цього року вони безпомильно визначи2 ли справді найкращих з2поміж себе в жанрі прози та поезії. Ніхто не заперечить, що нове життя ново2
го прагне слова. І це слово повинні сказати молоді, підхопивши українське поетичне знамено знищених компартійно2імперською системою провісників духовного українсько2 го відродження Василя Симоненка й Василя Стуса. Саме заради пошуків таких авторів “літератури свіжого повітря” керівники діло2 вих структур і головні редактори газет “Дзеркало тижня” Володимир Мостовий і “Літературна Україна” Михайло Сидоржев2 ський стали брати активну участь в організа2 ції й проведенні фестивалю. Адже відпові2 дальні представники української еліти вже чіткіше, ніж організатори і журі фестивалю, відчули значення для українського націо2 нального відродження такого “освіжаючого” формату заходу, який і визначає його сус2 пільний сенс. Проте це поки що, на жаль, не до кінця усвідомили самі організатори і члени журі лі2 тературного фестивалю, що засвідчено їх2 ньою недостатньою увагою до нововведеної акції. До певної міри про це свідчать і невід2 значення ними знакової новели коростен2 ської гімназистки Альони Відливанної, яку юні учасники акції визнали як справжню “лі2 тературу свіжого повітря”. Тож ученицю від2 значили лише призом міського голови. До цього докору можна додати і неспромож2 ність оргкомітету допомогти в подоланні бю2 рократичного спротиву дирекції однієї з ки2 ївських шкіл для приїзду її учениці Катерини Луганської на фестиваль, поетичний твір якої “Листи” заочно було визнано одним з найкращих. Попри все, фестиваль пройшов органі2 зовано, об’єктивно і професійно спрацюва2 ло журі, високу планку вимогливості до ху2 дожніх якостей творів постійно підтримував його голова письменник Василь Шкляр. Отож гран2прі фестивалю заслужено було присуджено молодій, але вже знаній поетесі з Теребовлі Тернопільської області Наталії Пасічник. Вона, за її словами, отримала доб2 ре профінансовану перемогу: ноутбук, 2 ти2 сячі гривень від оргкомітету фестивалю, ти2 сячу гривень від міського голови та ще й приз від компанії “Плеяди”. Серед поетів першою премією було від2 значено киянина Анатолія Мойсеєнка, дру2 гими — Дмитра Лазуткіна з Києва та Богдану Вовкодав із Коростеня. Призи від міського голови та компанії “Плеяди” за добірку поезії вручили студентці Київського інституту жур2 налістики Анні Подлужній. Серед прозаїків перші премії вибороли Раїса Плотнікова з Лубен Полтавської облас2 ті та киянка Євгенія Кононенко. Третю пре2 мію присудили прозаїкові Олегу Романенку з Боярки Київської області. Призом міського голови відзначили і коростенку Оксану Гера2 щенко. За літературно2критичні статті дру2 гою премією нагороджено киянина В’ячес2 лава Левицького, третьою — Ольгу Ляснюк з Луцька. Призом міського голови відзначено тернопільчанку Тетяну Дігай. Цього року журі вирішило не присуджу2 вати премій фестивалю жодному з гуморис2 тів. Серед них призами міського голови від2 значили Богдана Ладаная із Самбора Львів2 ської області, Олександра Хоменчука з Лю2 бомля Волинської області й Валентину Пав2 ленко з Хмільника Вінницької області. За твори для дітей третіми преміями відзначено Юлію Багінську з Коростеня та Людмилу Клименко з Луганська. Призами міського го2 лови нагородили Галину Бовсунівську з Ні2 жина Чернігівської області та киянку Аллу Дибу. За дитячі твори премії отримали киян2 ки Катерина Луганська й Інга Токарєва, а та2 кож коростенка Марина Піонтківська. Тож черговий десятий Всеукраїнський лі2 тературний фестиваль “Просто так” минув без помпезних урочистостей.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
