Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Рідний край · “Прекрасний за величністю і новизною”. · с. 16сторінка оригіналу ↗

ПІД ОДНІЄЮ БАНЕЮ — ДВІ ЦЕРКВИ І ЗАПОВІТНА МРІЯ МИКОЛИ ЖУЛИНСЬКОГО

Слово Просвіти, №21 за 2009 рік

У селі Набережне Демидівського району, на батьківщині Миколи Жулинського, людини зі світовим іменем, академіка, письменника, політика, державного та громадського діяча, з’явилась духовна святиня — двоярусний храм, верхню частину якого освятять на честь Святої Трійці, а нижню — на честь Святого Миколая. У його підвалини заклали цеглини Президент України Віктор Ющенко, письменники Ліна Костенко, Оксана Пахльовська, Іван Драч, Володимир Дрозд, Ірина Жиленко, артисти Ніна Матвієнко, Анатолій Паламаренко, Дмитро Гнатюк, Богдан Ступка. Будівництво храмової споруди зініціював Микола Жулинський. Він вклав у нього свій талант, кошти і частинку серця. Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. — Заповітна мрія збудувати у рідному селі православний храм — ще з дитинства, — зізнається Ми2 кола Григорович. — Адже у Набе2 режному, яке раніше називалося Новосілками, церкви не було. Лю2 ди ходили на молитву до сусідніх сіл, насамперед у Боремель, де церковним старостою був мій дядько, мамин брат Клим Волянюк. Саме його бачення значимості ду2 ховності й материнські почуття Климихи, велич її молитви за дітей одного разу настільки пройняли моє серце, що написалася новела. Мене завжди неприємно вра2 жала другорядність Новосілок — від того, що першого дня Трійці ба2 тюшка правив Службу Божу в Бо2 ремлі, а лише потім, наступного дня, приїздив до нашого села, щоб тут відправити літургію. Дитяча ревнивість, яка з рока2 Настоятель храму о. Іван благословляє парафіян ми не вивітрилася з душі, а най2 більше, звичайно, прагнення долу2 читися до того, аби рідні терени мали своє духовне осердя для згуртування і молитви, підштовхну2 ли мене до задуму звести у селі церкву. Задум почав втілюватися у реальність на початку дев’яностих років минулого століття. Тоді я з другом, людиною високих духов2 них та патріотичних покликань Ле2 онідом Піддубним умисно поїхав до села, щоб вибрати місце для храму. Хотілося, щоб бані майбутньої церкви було видно зі знаменитих Козацьких могил, із села Товпи2 жин, звідкіля родом мій батько, із далеких далей. І таке місце знай2 шлося на високому березі річки Стир. Воно овіяне славою, адже неподалік — захоронення козаків та селян, які брали участь у виз2 вольній боротьбі українського на2 роду під проводом Богдана Хмель2 ницького. Більш того, саме у цю могилу вже набагато пізніше захо2 ронили загиблих воїнів УПА. Тож на знак пам’яті про оборонців України над курганом з’явився високий хрест, який, до речі, уночі яскраво світиться. Щодо архітектурних особли2 востей церкви, то мені хотілося, щоб вона відзначалася модерном. Я навіть привозив у село архітекто2 ра з Канади Радислава Жука. На моє прохання він виготовив проект — прекрасний за величністю і но2 визною, але водночас мені здало2 ся, що земляки як представники селянського роду такий модерн не вельми сприймуть. Тож довелося вдаватися до усталених норм, вра2 ховувати ландшафт, земляцькі за2 пити і пропозиції. Тепер, коли храм постав у своїй красі, я задоволений від спільної праці. До будівництва долучалися земляки, друзі, пара2 фіяни і благодійники, які хотіли за2 лишатися невідомими. Низький ук2 лін усім! Ікона — у дарунок (владика Євсевій, ректор Національного університету “Острозька академія” Ігор Пасічник, академік Микола Жулинський)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин