Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Перше, що роблять росіяни на окупованих територіях, – це заборона будь+яких національних символів України, нашої мови, Церкви”. · с. 7сторінка оригіналу ↗

Пам’яті товариша

Слово Просвіти, №21 за 2024 рік

Раптово й передчасно на 66- му році життя пішов у засвіти Петро Євгенович Гайворонський, учитель, член Національних спілок краєзнавців, письменників, журналістів України, Почесний краєзнавець Донеччини та України, голова Покровської краєзнавчої організації “Оберіг”, лавреат всеукраїнських премій імені М. Петренка, імені М. Чабанівського. Все його життя пов’язано зі сходом України: у Лисичанську народився, майже все трудове життя провів у Покровську на Донеччині. Працював у педагогічному училищі, школах, був одним із керівників громадської ра- Ярослава РІЗНИКОВА Ми знаємо, яким є важливим кожен голос адвокації України у різних куточках світу. Ще один такий потужний голос прозвучав у Римі під час 79-ї Генеральної Асамблеї Єпископської Конференції Італії, що відбулась 20-23 травня. “Україна потребує підтримки демократичного світу”, – закликав владика Михаїл Бубній – екзарх Одеський та голова Патріаршої комісії у справах монашества, який за дорученням Блаженнішого Святослава був делегатом від Української греко-католицької Церкви. У зверненні до італійського єпископату владика Михаїл подякував за “постійну підтримку України, зокрема за співпрацю з УГКЦ та сприяння у душпастирських і гуманітарних проєктах УГКЦ”, за опіку над сотнями українських біженців, та закликав “бути голосом правди про Україну”. Розповідаючи про війну в Україні, владика Михаїл зазначив: “На жаль, передбачуване швидке завершення цього жахливого повномасштабного вторгнення Росії на територію незалежної Покровськ Світлій пам’яті Петра Гайворонського Його називали всі Гришине, Потім назва мінялась не раз. Тепер є Покровськ. Хай залишиться – Славен рід козаків ще не згас. Важкою, постійною працею Створювались у місті дива. Виросла із простої станції Залізнична вузлова. А кругом піднімалися шахти, Наче сосни у давніх лісах. Підпирали копри, як Атланти, Тихі, мирні, ясні небеса. Тут Прокоф’єв і метр Леонтович Починали свій зоряний шлях. Слава їх та героїв військових Пломеніла у наших серцях. Та життя перервалось привітне, Наступила година страшна. У Покровську сади лиш розквітли, Прогриміла проклята війна. Налетіла злодійка зі сходу – П’яна, люта російська орда. Руйнувала здобутки, природу, Все, що рід козаків зберігав. Та не зможуть ракети і дрони Україну святу подолать, З нами всі волелюбні народи, З нами Бог. І ми будем стоять! Віталій Павловський

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин