Пошта “СП” · “Слава кожному Янголу Перемоги, хто виборов і виборює наше життя і Україну!” · с. 7сторінка оригіналу ↗
Пам’ятаймо про наших новітніх Героїв
Слово Просвіти, №21 за 2025 рік
СГ, а також Хліборобські вишко( ли молоді. Навчаючи молодь ве( денню сільського господарства, була можливість розвивати мо( лодь в політичному і військовому напрямках. Я виступав з допові( дями перед селянами в селах нав( коло Стрия: Дуліби, Гірське, Ко( нюхів, Комарів, на з’їзді філій то( вариства СГ в м. Ходорів. При кожному виступі я підкреслював необхідність підготовки до бо( ротьби з російським ворогом – Червоною армією. В січні 1944 року разом з Григо( рієм Дуліним, референтом при Стрийському окружному товарис( тві СГ, виїздили в села Журавне і Яйківці, де базувалася сотня під командуванням сотенного “Черем( шини”. В Яйківцях протягом двох ночей відбувалися збори команди( рів і членів УПА, на яких ми з Ду( ліним виступали з доповідями про боротьбу з російським ворогом. Мої поїздки Стрийським округом і участь в офіційних нарадах, які відбувалися з дозволу німецької адміністрації, я використовував для того, щоб знайомитися з діяльністю УПА. У лютому 1944 р. я виїздив в м. Долину Станіславівської області, звідки разом з директором філії СГ Микитиним виїздили в с. Перегинське, Калуського району, де в горах зустрічалися з сотнею УПА “Павлюка”. В березні 1944 р. разом з Дулі( ним виїздили в район Болехова біля Гошівського монастиря, де була розташована сотня сотенно( го “Гонти”, а в травні 1944 року на запрошення директора школи на прізвище Щур я виїздив в с. Гре( бенів, де розташовувалася чота УПА. 20 квітня 1944 року разом з членом Проводу ОУН Миросла( вом Прокопом відвідав з інспек( торською метою старшинський вишкіл “Олені” в урочищі “Під Магурою” в Карпатах на Станіславівщині. 11–15 липня біля села Сприня Самбірського повіту під охоро( ною 4-х сотень УПА відбувся Ве( ликий збір УГВР, який обрав Ук( раїнську Головну Визвольну Раду (УГВР), підпільний парламент і підпільний уряд воюючої Украї( ни. Головою президії – президен( том був обраний Кирило Осьмак, головою Генерального Секретарі( ату – Роман Шухевич. Відтепер всією національно-визвольною боротьбою керувала УГВР. Роман Шухевич. Врочиста ти( ша запанувала на залі нарад, коли голова Президії УГВР станув пе( ред головою Великого Збору УГВР, поклав руку на україн( ський державний герб та почав повторяти слова присяги… То присягав президент України пе( ред усім українським народом…”
Ми, Українська Головна Визвольна Рада, присягаємо Тобі, Ук( раїнський Народе: Наша мета – Українська Са( мостійна Соборна Держава на ук( раїнських етнографічних землях. Наш шлях – революційно(виз(
Конверт і марка “Кирило Осьмак”
23 травня Україна вшановувала День Героїв – день пам’яті та пошани до всіх, хто боровся і бореться за нашу Україну та свободу. Це свято бере свій початок щез 40-х років ХХ століття, коли українське підпілля вирішило вшановувати провідників визвольної боротьби – Євгена Коновальця, Симона Петлюру, які загинули у травні. Та сьогодні значення цього дня набуло нової, ще глибшої суті – ми вшановуємо всіх, хто став на захист України від російської агресії. Ми живемо в час новітніх Героїв. Про них ще напишуть книги і знімуть фільми, а сьогодні Українські Герої виборюють Україну на політичній карті світу. 23 травня ми вшановували Захисників, які не допустили ворога до столиці, які заплатили власним життям, щоб плани ворожої росії не втілилися в життя, щоби українці вистояли і жили. На території об’єкту культурної спадщини “Поле бою: Битва за Мощун” Національного музеюзаповідника української військо-
Євген БУКЕТ
У День Героїв вп’яте було оголошено імена лавреатів відзнаки “Вікімеч” імені Олега “Raider” Ковалишина, що вручається за внесок у Перемогу України в інформаційній війні. Засновниками нагороди є ГО “Інститут Національного Розвитку” та Київське обласне об’єднання “Просвіта” імені Тараса Шевченка. Відзнаку отримали найдостойніші, на думку журі, редактори української Вікіпедії: Дмитро Карпій та Користувач:TR101. Дмитро Карпій – український журналіст і активіст громадського руху “Відсіч”, військовослужбовець ЗСУ. Член “топонімічної” комісії Броварської міської ради, активний редактор української Вікіпедії з 2008 року. А користувач:TR101, справжнє ім’я якого не оголошується, написав пової звитяги відбувся особливий захід. Тут, на землі, яка стала символом незламності під час оборони Києва у лютому-березні 2022 року, ми вшанували пам’ять про новітніх Героїв. Разом із родинами, військовими та волонтерами до вшанування долучилися і представники державних та місцевих органів влади – заступники голови Київської ОДА Руслан Олійник та Жанна Осипенко, заступник міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов, заступник міністра молоді та спорту України Віталій Лавров. Родинам загиблих воїнів були вручені символічні знаки пам’яті – невеликі металеві пластини, кожна з яких містить QR-код, що веде на сторінку з історією конкретного Героя. Це не просто знак, це – місце зустрічі з пам’яттю, спосіб передати історію далі, зберегти її живою. Сюди приїхали рідні захисників з усієї України, адже в обороні Києва брали участь сміливі воїни, добровольці з різних регіонів України. Виборювали Київ такі військові формування й частини: 112 окрема бригада територіальної оборони, 72 ОМБр імені Чорних Запорожців, ГУР МО, курсанти Житомирського військового інституту, спецпідрозділ “Омега”, батальйон Сергія Кульчицького, батальйон “Азов”, а також “Рубіж”, “Буревій”. Коли земля під ногами волає, ти стоїш в колі родин, які одна за одного горою, а з неба ллються краплини сліз, все стає іншим, особливішим, інтимнішим. Так пройшла наша зустріч в Мощуні. Сльози від втрат, щирі усмішки від радості зустрічі та надії на краще майбутнє, тихі голоси від розуміння святості події. Завдяки спільним старанням сім’ї героїв, що тримали Мощун та Київ, отримали цифрові коди пам’яті про своїх близьких, що стало початком довгої та тернистої, але необхідної дороги зі збереження історії. А пам’ять – це не момент, а вічність, яку потрібно підтримувати. По закінченню всього дійства, що було оповито смутком та надією, – вся велика родина Мощуна мала змогу “сісти за один стіл”, пом’янути рідних Героїв та спробувати кашу з найсмачнішої польової кухні, яку тільки готують в цьому світі. Слава Героям! Слава кожному Янголу Перемоги, хто виборов і виборює наше життя і Україну!
Підготували Ірина ГОЛОВАЙ, викладачка Коледжу, наставниця ІТА ЮНПРЕС КПДЮ, Олександр ШИНКАРЕНКО, студент Коледжу, юнкор
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
