Письменники і час · “Азербайджан є братньою для України країною, а подібні заходи в Києві є проявом поваги до азербайджанської культури”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
Вшанували Аббаса Абдуллу – поета і дипломата
Слово Просвіти, №21 за 2025 рік
заходи в Києві є проявом поваги до азербайджанської культури, мови та традицій. Київський адвокат Шамсі Магеррамов, за підтримки якого відбувся захід, зазначив: “Аббас Абдулла був одним із тих, хто поєднав Україну та Азербайджан міцною культурною ниткою. Він будував мости між нашими народами через слово, через повагу та глибоке розуміння обох культур. Я як український азербайджанець вважаю своїм обов’язком бути частиною тих ініціатив, які ще більше зближують Україну та Азербайджан, і пам’ятати тих, хто присвятив своє життя цій великій справі”. В рамках заходу виступили українські колективи, які виконали азербайджанські танці та пісні. Київська школа українського танцю “Барвіночок” виконала азербайджанський танець з гавалами і танець “Аг чічек”, а вокальний ансамбль народної пісні “Веселад” – пісню “Sen gelmez oldun” та композицію Самі Юсуфа на основі газелі Насімі. Також на бандурі прозвучали гімн Азербайджану та азербайджанські мелодії у виконанні Марини Вишневської. Прозвучали вірші Аббаса Абдулли у виконанні активістки Поліни П’ятниці, яка вивчає азербайджанську мову на факультативі Українсько-Тюркського центру (факультатив діє за підтримки Шамсі Магеррамова). Кураторка заходу, співзасновниця Українсько-Тюркського Центру Марина Гончарук розповіла, що за високохудожні переклади української літератури азербайджанською мовою Аббас став лавреатом Літературної премії імені М. Т. Рильського у 1984 році. “Аббас полюбив українську культуру, і хоча згодом його кар’єра стрімко розвивалася, він став не лише одним з найвидатніших поетів, перекладачів, літературознавців Азербайджану, але й впливовим громадським, політичним діячем, проте справою його життя все ж залишилася Україна. Він став автором понад 200 робіт і кількох монографій про азербайджансько-українські літературні зв’язки протягом 1840- 1940 років, написав розвідки про азербайджанську “Шевченкіану” та про діяльність дореволюційного українського товариства “Просвіта” в Баку. У його творчому доробку кілька збірок авторських поезій, зокрема “Отчий поріг” (1970), “Чорно-білий світ” (1980), “Обличчям до світанку” (1984) та “Караван, що йде у вічність” (1987). У цих книжках також можна знайти цикли “Українські візерунки” – вірші, присвячені українській тематиці або натхненні Україною. Як перекладач і упорядник Аббас доклав значних творчих зусиль до створення двох антологій української поезії – “Знамено і сонце” (1978), “Мости”, а також до збірок поезій Тараса Шевченка “Думи мої, думи мої” та збірки української прози “Золота пшениця” (усі – 1979). У Аббасовому перекладі вийшли “Наталка Полтавка” Івана Котляревського, збірки “Русалка” Лесі Українки, “Жага” Максима Рильського, “Протуберанці серця” та “Вірші й поеми” Івана Драча. Українською мовою окремі твори Аббаса переклали Микола Мірошниченко, Павло Мовчан, Дмитро Павличко, Петро Перебийніс та інші”, – розповіла Марина Гончарук. За її словами, в Баку зберігся особистий робочий кабінет Аббаса Абдулли з унікальною українсько-азербайджанською бібліотекою, рукописами і дослідженням поета, тож важливо створити дім-музей Аббаса Абдулли в Баку. Це дасть можливість широкій аудиторії ознайомитися з інформацією про унікальні сторінки відносин між на-
У Києві в Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ відбувся літературно-мистецький вечір, приурочений до 85- річчя з дня народження азербайджанського поета, перекладача української літератури, дипломата Аббаса Абдулли (1940–2019). Організаторами виступили Посольство Азербайджану в Україні, Українсько-Тюркський центр за підтримки адвоката Шамсі Магеррамова. Кураторка заходу – співзасновниця Українсько-Тюркського Центру Марина Гончарук. Як зазначають організатори, Аббас Абдулла був найвидатнішим та найбільш плідним азербайджанським перекладачем і дослідником української літератури, досконало володів українською мовою на високохудожньому рівні, перекладав українську літературу з оригіналу, знав українську культуру, історію, ментальність і традиції. На початку заходу було зачитано лист від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України до організаторів і учасників події, в якому відзначено вагомий внесок Аббаса Абдулли у розвиток українсько-азербайджанських зв’язків, цінність його перекладацької спадщини та важливість вшанування пам’яті митця. З вітальним словом виступив Надзвичайний і Повноважний Посол Азербайджану в Україні Сеймур Мардалієв. Він наголосив на значенні розвитку культурного діалогу між Україною та Азербайджаном, актуалізації сторінок історії двосторонніх відносин, вивчення літературної спадщини видатних особистостей, які присвятили себе культурній дипломатії між нашими країнами, зокрема Аббаса Абдулли. Народний депутат України, член міжпарламентської групи дружби з Азербайджаном Сергій Нагорняк висловив вдячність азербайджанському народу та президенту Ільхаму Алієву за послідовну підтримку територіальної цілісності та всебічну допомогу Україні. Він зазначив, що Азербайджан є братньою для України країною, а подібні
Українські письменники зустрічають азербайджанського поета на київській землі
Павло Загребельний та Аббас Абдулла шими народами, між нашими літераторами. Також гості заходу ознайомилися з фотовиставкою, на якій було представлено світлини яскравих сторінок життя Аббаса Абдулли, пов’язаних з Україною. Учасників літературно-мистецького вечора пригощали азербайджанським чаєм та солодощами. На заході були присутні представники Міністерства закордонних справ України, посольств інших держав, друг Аббаса Абдулли – український перекладач, поет, Надзвичайний і Повноважний Посол Сергій Борщевський, викладачі та студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного лінгвістичного університету, Державного університету “Київський авіаційний інститут” та інших вишів.
З віршів Аббаса Абдулли
Лист батькові Планета Земля, до запитання Це світ: одне лице ясне, а друге – чорне. Не зупинить мені ходу його тверду. За караванами, що їхній слід загорне Піском, я не біжу. Я вічно батька жду.
Я жду. Але – хто був, той більше не приходить, Мов треба за життя життям платити подать; І наш маленький сад від горя смуток родить, – Печальна вістка нам здаля несла біду.
Моя душа – твій гріб. Там пломінь палахкоче. Твоєї смерті я ровесник, рідний отче, Ми – смертю і життям поєднані в роду.
Я цілий вік плекав несамовиту мрію – Тебе побачити! І досі ще лелію Ту думку; світові на вірю – батька жду. Переклав Дмитро Павличко
Гіркотний світ Валерію Марченку І гуляти не гуляв я у днях пречудовних, І блукати не блукав я у ночах предовгих, І в морозах та спекотах я не був бездомним – О бездушний, о бездашний, світе бідолашний, де ти?!
Обтужила б мене, мамо, – заявись до мене! Зворожила б мене, мила, – обізвись до мене! Збережи-но мене, Боже, – схили вись до мене! О бездушний, о бездашний, світе бідолашний, де ти?!
Золотавою жорствою став би я для тебе, Сновидінням, сон-травою став би я для тебе Чи водою річковою став би я для тебе, О бездушний, о бездашний, світе бідолашний, де ти?!
Ти є море – через тебе не перебрести нам. Ти є човен… А де весла? Не переплисти нам. Ти будівля, чиї стіни вщент не рознести нам. О бездушний, о бездашний, світе бідолашний, де ти?! Переклав Микола Мірошниченко
*** Пам’яті А. Кримського Далекі стали близькими, Чужі – крівними. Але якщо крівні стають чужими – Що цьому горю дорівнює?! Переклав Микола Мірошниченко
Підготувала Галина ДАЦЮК
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
