Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слово многоцінне · “Детектив є найдосконалішим літературним жанром, а поціновувачі його отримують ще й “гімнастику для мізків”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Власник “Золотого пістоля” живе в Козовій

Слово Просвіти, №21 за 2025 рік

Любов МАЛЕЦЬКА, м. Тернопіль Детективна література – це більше, ніж просто жанр. Це мистецтво заплутаних сюжетів, несподіваних розв’язок та інтелектуальних ігор між автором і читачем. Сучасний детектив змінився: від класичних історій про геніальних слідчих до психологічних трилерів, що досліджують глибини людської свідомості. Але головне залишилося незмінним – напруга, інтрига та бажання читача дізнатися правду. І поки хтось говорить про те, що в українській літературі вкрай мало талановитих авторів, які пишуть добротні гостросюжетні тексти, – прихильники жанру залюбки читають та колекціонують найкращі українські трилери нашого краянина Олексія Волкова: “Вовчий місяць”, “Виконавець”, “Подорож у безвихідь”, “День відбуття”, “Амністія для хакера”, “Переможець отримає все”, “Лікарня на відлюдді”, “Слід на воді”, “Емісар”, “Мертві квіти”… Захопливі, моторошні, містичні історії не дають занудьгувати ні на хвилину. Ці детективи давно завоювали прихильність серед книголюбителів, а кожне нове видання стає подією в літературному світі. Цьогоріч знаний письменник відзначає ювілей – гарна нагода згадати його творчий шлях, найвідоміші твори та вплив на жанр детективної літератури. Що робить книги Олексія Волкова особливими? Чим вирізняються його детективи? Як він поєднує традиції жанру з новими тенденціями? Про це та багато іншого – у цій ювілейній статті. Олексій Михайлович Волков – український лікар і письменник. Майстер детективного жанру та поет-пісняр. Член Національної спілки письменників України. Випускник Тернопільського медичного інституту. Хірург. Почав писати ще під час студентських років, друкуватися – з 2001 року. Медична кар’єра Волкова тісно переплітається з його літературною діяльністю і є яскравим прикладом того, як професійний досвід може збагачувати літературну творчість. Олексій Волков черпає сюжети для своїх детективів із власної професії та особистих спостережень, тому в його текстах так достовірно відстежено глибоке знання людської психології та медичних аспектів. У романі “Лікарня на безлюдді” правдиво показані реалії лікарень, проблеми, від яких потерпає медицина, і які рідко висвітлюють засоби масової інформації; роман “Шпиталь” розгортає події в стінах старого монастиря, переобладнаного під лікарню, де персонал закладу розкриває таємниці минулого… У багатьох творах автора наявні сцени з описами різних медичних випадків, які, ймовірно, були насправді. Попри хибні уявлення, що детективно-гостросюжетні історії народжуються переважно із фантазії, кожна книжка Олексія Волкова в тій чи іншій мірі базується на реальних праобразах, які проходять через фільтр авторської уяви. Він майстерно розкриває внутрішній світ своїх персонажів, що робить їх живими та багатогранними. Герої детективів пана Волкова – це не лише слідчі чи злочинці, а й звичайні люди з власними страхами, сумнівами та конфліктами. Їхні мотиви часто виходять за межі звичайного, демонструючи глибину людської природи та драматизм людських стосунків. Слід зазначити, що стовідсотково позитивних дійових осіб у Олексія Волкова нема, він не ідеалізує персонажів, а навпаки, через недоліки розкриває їхні типажі. Беручи до уваги складну психологію героїв, письменник будує і непрості сюжетні лінії: від цікавих заплутаних історій та неочікуваних сюжетних поворотів іще більш несподіваних розв’язок неможливо відірватися. Вже з першого речення на читача очікує напружена інтрига, яка миттєво захоплює і створює атмосферу тривоги: “Околиця невеликого містечка. Сутінки. Чоловік у пом’ятій роздертій піжамі біг, не розбираючи шляху…” (початок роману “Лікарня на відлюдді”) або “Їх було троє проти нього одного. Розташувавшись півколом, вони пружинили на напівзігнутих ногах, готові будь-якої миті кинутися вперед...” (початок роману “День відбуття”). У такому композиційно-смисловому вступі закладені стиль, тон, тематику, жанрові рамки та ефект загадковості. Розв’язка часто має філософське чи моральне підґрунтя, що змушує замислитися над природою добра і зла. Окрім захопливих пригод, любовних ліній, викриття суспільних проблем, притаманних художньому тексту, детективи Олексія Волкова побудовані на складній логічній багатогранній конструкції, де всі елементи повинні наприкінці зійтися з архітектурною точністю. На думку пана Волкова, детектив є найдосконалішим літературним жанром, а поціновувачі його, окрім банальних читацьких задоволень, отримують ще й “гімнастику для мізків”. Про такий складний та неочікуваний сюжет, якого не можна спрогнозувати, свідчить і роман “Подорож у безвихідь”, в якому випадкове знайомство Андрія та Ліни в електричці перетворюється на небезпечну пригоду, сповнену несподіваних поворотів і моральних виборів. Автор змушує замислитися над тим, наскільки тонкою є межа між професійним обов’язком та особистими почуттями. Детективам Олексія Волкова притаманні гарна, неспрощена мова, оповідна манера, тонкий авторський гумор і широка палітра художніх засобів. Аналізуючи детективні трилери письменника, варто детальніше зупинитися на такій особливості художнього почерку автора, як елементи містики. Вона у багатьох його творах стає рушійною силою, впливає на дії персонажів і розвиток подій. Автор використовує надприродні елементи, щоб підкреслити психологічні стани героїв, створити атмосферу напруги та невизначеності. Реальність і сновидіння переплітаються – іноді важко зрозуміти, де правда, а де ілюзія. Цей прийом посилює психологічну напругу й створює ефект “розмитої свідомості” – стану між двома світами. Містичні події, які не завжди мають однозначне пояснення, відображені у творах “Чужа мішень” (детективне розслідування, що протягнулось від заходу України аж до далекого Уренгою і супроводжується символічним образом чорного пса); “День відбуття” (у підземному світі, на рубежі двох тисячоліть, під час дослідження карстових печер відбуваються загадкові події, які важко пояснити з позиції реальності); “Вовчий місяць”, “Мертві квіти”, “Виконавець”, “Не проси пощади у тіні” (романи, де гостра захоплююча інтрига, карколомні пригоди, минуле переплітаються із сучасним, а містичні елементи додають глибини та напруги сюжету). Природа в романах Волкова теж нерідко набуває містичного звучання: ліс, ніч, стара будівля, туман – усе це не лише тло, а й чинники, які занурюють читача в похмуру, а іноді й гнітючу атмосферу розслідування і додають гостроти сюжету. Неодноразово в художньому творі наявні мисливські мотиви – романи “Чужа мішень”, “Сліди на воді” (очевидно, для автора мисливство не просто захоплення чи спосіб відпочинку, а розуміння законів співіснування людини з природою). Часто твори побудовані на екскурсах у минуле – романи “Шпиталь”, “Емісар”. Любовна лінія тісно переплетена з кримінальною в романі “Переможець отримає все”, де читач опиняється в атмосфері 90-х років – у часи бандитських розбірок, рекету, незаконних оборудок на кордоні, автомобілів і автомобільних перегонів. Волков інтегрує у свої твори важливі соціальні питання, такі, як корупція, несправедливість, моральний вибір і психологічний тиск у сучасному суспільстві. Завдяки цьому, його книги резонують з реальністю та стають ще більш актуальними. У Олексія Волкова читач виступає повноправним учасником дійства. Автор дає йому ті ж факти (реальні чи вигадані), що й детективу. І тепер вони удвох можуть скласти логічний ланцюжок, щоби вказати на вбивцю. Але так було б занадто просто. Тому автор часто пропонує читачеві факти, які вигідні йому і дають поціновувачу гостросюжетних трилерів можливість спробувати самому відгадати таємницю, випередити героя-детектива. Проте потім читач розуміє, що його пустили хибним шляхом, тому що все, насправді, інакше. Такі перипетії розгортаються і в гостросюжетному психологічному детективі “Амністія для хакера” (рукопис книги здобув першу премію Міжнародного літературного конкурсу “Коронація слова- 2005” у номінації “Романи”). Почерк вбивці у творі очевидний, усюди він залишає послання “Тут був Хакер”, але слідство ходить по колу, усюди спізнюючись на кілька хвилин. Майстерно закручений сюжет та напружена дія поєднались із яскравими персонажами та глибоким психологізмом. Головний герой перекваліфікувався з комп’ютерного новачка на хакера, вийшов на слід великих грошей, викрив злочинців, знайшов справжнє кохання та врешті відновив справедливість. Несподівана розв’язка непередбачувана. Ще один знаковий твір Олексія Волкова – роман “Вовчий місяць”. Сюжет, насичений різноманітними подіями, розгортається дуже стрімко. Богдан Варибрус – колишній вчитель історії, “чорний археолог”, віднайшовши унікальну знахідку в українських лісах, змушений протистояти цілому світу. Проти нього – безжальна корумпована система, готова в будь-який момент знищити непокірну людину. Опинившись на перехресті трьох інтересів, він стоїть під прицілом поліції, аргентинської мафії і давнього шкільного ворога, який теж не проти звести свої порахунки... Подібні сюжети цінні не лише тим, що невинно звинувачений тікає від погоні, а й передусім бажанням втікача самому знайти вбивцю. Персонажі в романі окреслені чітко та яскраво. Волков майстерно створює образи, що запам’ятовуються надовго: від головного героя до таємничих антагоністів. Але найцікавіше, як автор розкриває психологічні мотивації персонажів. У центрі роману – боротьба не тільки із зовнішнім ворогом, але й із власними страхами. Ця книга наштовхує задуматися над питанням: що змушує людину йти проти системи, знаючи, що шансів на перемогу майже немає? Рукопис роману “Вовчий місяць” нагороджено спецвідзнакою Міжнародного літературного конкурсу “Гранд-Коронація слова – 2015”. До слова, Олексій Волков – власник багатьох відзнак, серед яких ще не згадані: Гран-прі Всеукраїнського конкурсу “Золотий бабай” за рукопис роману “Пес”, що вийшов під назвою “Виконавець” (2000). Лавреат обласної премії імені Богдана Лепкого в номінації “Література”. За вагомий внесок у розвиток сучасного українського гостросюжетного роману у 2013 році отримав премію “Золотий пістоль”. А ще нещодавно побачив світ його новий твір – історичний роман “Відкинуті Богом”, який здобув гран-прі від “Гранд-Коронації слова-2021”. У ньому змальована історія двох викрадених татарами підлітків з подільського села. Після років поневірянь один з них опиняється у Нідерландах, що перебувають під владою імператора Карла V Габсбурга, де стверджується як мореплавець, митець та воїн. Інший високо возноситься над ватажком середземноморських піратів, котрий служить турецькому султану Сулейману І. Жорстоке протистояння двох імперій руйнує мрії земляків та спрямовує обох до найвідомішої морської битви епохи, де, втративши усе, вони отримують примарну надію повернутися додому... “Відкинуті Богом” – перша і напрочуд вдала спроба майстра детективного жанру створити справжній історичний роман, зазирнути в сиву давнину початку XVI століття і перевтілитися в людину іншої епохи. Також у творчому доробку Олексія Волкова – збірник оповідань “Останній крижень” та кіносценарій “Лікарня”, що підтверджують різножанрову багатовекторність творчості. Як стверджують літературні критики, твори нашого краянина мають яскраво виражену кінематографічність. Його описи дуже наочні: читач легко “бачить” сцени, ніби кадри у фільмі. Він майстерно використовує динамічні діалоги, точні деталі, зрозумілі для українців образи, зміни ритму оповіді, що створює ефект присутності – ніби ти опиняєшся серед героїв. Переконана, що той, хто прочитав бодай одну книгу Волкова, назавжди змінить свої уявлення про детектив, адже творчість нашого маестро інтелектуального детективу вирізняється багатогранністю та глибоким психологізмом. Його романи поєднують динамічний сюжет, містичні елементи, філософські підтексти, простір для роздумів і власних інтерпретацій та емоційну напругу, що утворює унікальний стиль автора. Герої творів – завжди неоднозначні, а добро й зло не мають чітких меж. Містика в його романах не лише атмосферна, а й філософська, часто пов’язана з темами віри, провини, вибору та внутрішніх страхів. Тож хочеться зазначити і наголосити: твори Олексія Волкова – це не просто розважальні детективи, а глибокі, багатошарові історії, які порушують вічні питання і залишають слід у свідомості читача.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин