Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Незабутні · “Дар – знайомство з людиною, яка жила за Божою заповіддю – люби ближнього”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Прощальний спогад

Слово Просвіти, №21 за 2025 рік

Анна СТОЛЯРОВА, почесна членкиня Національної спілки краєзнавців України і ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка Валерій Шевчук – один із найцікавіших українських письменників сучасності, працював у різних жанрах – романи, повісті, оповідання, історичні та літературознавчі наукові розвідки, статті, переклади стародавньої поезії, прози та літописів. З цих характеристик видно, що він талановитий письменник, але складно уявити, якою він був людиною. У радянські часи доволі часто передавали радіопостановку “У зеленім світі” за оповіданням Валерія Шевчука. Мені вона подобалась, я стала шукати його книги, невдовзі знала, що це класик сучасної української літератури. Була ниточка, яка об’єднувала нас цікавістю до життя і творчості Г. Сковороди. У м. Ровеньках Луганської області в газеті “Вперед” була надрукована моя стаття “Григорій Сковорода в Ровеньках”. У мене був сумнів щодо вислову Г. Сковороди “мій жребій з голяками”. Вирішила послати статтю В. Шевчуку і попросила пояснити цей вислів. Це був мій перший лист від 28 липня 1998 р. Мало сподівалась на відповідь, розуміла, що класик української літератури і якась Анна з Харкова, яка щось написала і просить роз’яснити та прислати відгук, – це різні величини. О, як я помилялась! Прийшов лист і подарунок – монографія “Ідея прос- Члени Чернівецького обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка з глибоким сумом сприйняли звістку про те, що на 72-му році життя відійшов у вічність Юрій Дмитрович Фантух – активний просвітянин, патріот-лицар України, талановитий режисер, який понад 40 років пропрацював у Чернівецькій обласній телерадіокомпанії. Юрій Дмитрович залишив яскравий слід у серцях тих, хто мав честь знати його та насолоджуватися його творчістю. Його телевізійний просвітницький проєкт “Сільські вечори” став джерелом мудрості, культури та глибокої любові до рідного краю. Він дарував людям не лише свій режисерський талант, а й душевне тепло, відкриваючи красу української традиції. Ми, просвітяни Буковини, зі смутком схиляємо голову перед пам’яттю митця, який прожив життя з любов’ю до людей та своєї телевізійної справи. Нехай його спадщина продовжує жити в серцях поколінь, а пам’ять про нього буде світлою і вічною. Висловлюємо щирі співчуття членкині нашого Товариства, заслуженій діячці мистецтв України, дружині Антоніні Павлівні, синові Андрію Юрійовичу та всім, хто знав і любив Юрія Дмитровича. Царство небесне! Світла пам’ять Юрію Дмитровичу Фантуху! Нехай його душа знайде вічний спокій, а його добрі справи залишаться в серцях людей назавжди. Поділяємо скорботу з усією телевізійною родиною й молимося за упокій його душі. Іван ДЕРДА, голова ЧОО “Просвіта”, народний артист України, професор ЧНУ імені Юрія Федьковича тоти в елітарному світогляді Г. Сковороди”, де було все пояснено. Почалось довголітнє листування. Ми не зустрічались жодного разу, спілкувались листовно. Пізніше пан Валерій напише мені: “Гарна Ваша думка, що минає епоха культурного листування. Що б ми знали про Г. Сковороду, коли б не було його листування?”. Ми були з Валерієм Олександровичем майже однолітки, тому зверталися одне до одного по імені. Листування було не часте, але плідне. Надсилала йому рукописи своїх книжок, і він давав благословення до друку, дав “добро” на книжку “Харківська весна Лесі Українки”, сказав: “Це у вас розлоге дослідження”. Книга надрукована, отримала премію Імені Дмитра Багалія за краще краєзнавче дослідження. Невдовзі отримала листівку від пана Валерія: “Щиро вітаю Вас з Різдвом Христовим! Добра Вам і щастя, і того ж запалу в праці задля української національної ідеї, яка Вас завжди зігрівала і надихала. Вітаю з відзначенням Вашої праці про Лесю Українку”. А я відповідала пану Валерію, що щиро вдячна і за моральну підтримку, і за критичні зауваження щодо краєзнавчих досліджень, і за твори. “Я прочитала “Срібне молоко” – це музика слів, поезія життя, краса природи, дивовижні людські душі, я сміялась і плакала водночас”. На що пан Валерій відповів: “Приємно мені, що моє “Срібне молоко” прийшло Вам до смаку. Ця книжка в критиці здобула діаметрально різку оцінку: від захоплення до цілковитої негації. Один критик написав, що це “Скисле молоко” і фальшиве срібло, чим мене розсмішив”. Мені пощастило: придбала фактично енциклопедію української літератури XVI–XVIII ст. – “Муза Роксоланська” удвох книгах В. Шевчука. Написала пану Валерію, що ми з моїм дружиною увесь час думали: невже, крім “Повісті минулих літ” і “Слова о полку Ігоревім”, в українській літературі нічого не було? На що пан Валерій пише в листі: “Приємно, що до Вас дійшли томи “Музи Роксоланської”. Це моя багаторічна праця, яка по-своєму підсумувала мої розмисли про українські Ренесанс і Бароко, і додаток до неї — чотири томи “Слово многоцінне”. Тут безліч текстів маловідомих чи й невідомих, найновіше подано образ літератури тих епох”. Багато листовних розмов було про творчість Г. Сковороди. Знаючи, що я родом з Ровеньок, пан Валерій запитував, чи є якісь сліди в місті про перебування філософа. Відповідала, що, на жаль, зберігся тільки пейзаж – Гримучий дубовий ліс, Гримуча балка, понад якою жили ті ровенники, про яких згадує Г. Сковорода у притчі “Убогий жайворонок”, я, представниця одного з ровенників; існує садиба на вулиці понад балкою, яку заснував наш предок, запорозький козак Наумець, на якій живе восьме його покоління, і Монашкина криниця. Надсилала пану Валерію світлини. Мене цікавило ставлення Г. Сковороди до жінок, навіть написала дослідження. Цій праці пан Валерій дав таку оцінку: “Дякую Вам за брошуру “Асхань Григорія Сковороди”. Я її прочитав, Ви на правильному шляху. Сковорода був одружений, але його жінка була не матеріальною епостасею, а духовною. Сковорода був духовного, а не плотського Чину. Через це дочки його – його твори”. Моя розвідка про життя Г. Сковороди на Слобожанщині отримала таку оцінку пана Валерія: “Дякую Вам за надіслану книжечку “Пильнувати я буду дороги свої”. Ідея книжки видалась мені дуже цікавою, бо, наскільки знаю, коло знайомих Г. Сковороди ніхто спеціально не розглядав, а воно визначає, значною мірою, і скерування розмислів філософа! Гратулюю за таке дослідження!”. В нагороду я отримала від найкращого дослідника-сковородознавця Валерія Шевчука працю всього його життя – “Пізнаний і непізнаний сфінкс Григорій Сковорода сучасними очима” з дарчим написом: “Вельмишановній п. Ганні Столяровій для популяризування пам’яті Г. Сковороди в місцях його діянь”. До 70-ліття класика сучасної української літератури я організувала літературно-музичний вечір, який відбувся в серпні 2009 р. в приміщенні Українського культурного центру у Харкові. Попри канікули, прийшло багато студентів харківських

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин