Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Україна має знати своїх героїв. І має говорити про них”. · с. 5сторінка оригіналу ↗

Огляд медіа та соціальних мереж

Слово Просвіти, №21 за 2025 рік

Колишній народний депутат України Борислав Береза в дописі на Фейсбуці запитує у Президента України Володимира Зеленського: “Чому ми не били по Москві на 9 травня, а рашисти б’ють по Києву в День міста? А по інших об’єктах чому не били 9 травня? До речі, зараз вже ж не 9 травня? То, може, віддасте наказ нанести удар по Москві ракетами, які вже виготовлені з обіцяних вами 3000 ракет до кінця 2025 року? Якщо Україна виробляє по 250 ракет на місяць, у нас вже є 1250 ракет. Чи вони лише у ваших фантазіях, як і Татаров, що вбивав чеченців у Києві на початку повномасштабного вторгнення? Чи це інше? А може, тоді провести ще один “Саміт миру? Це точно допоможе. Чи ні? Ой, стільки всього незрозумілого...” Росія, влаштувавши масований обстріл України 25 травня, продемонструвала, що вона не зацікавлена у мирних переговорах. Потрібно відмовитися від цієї нав’язливої ідеї – вирішити щось за допомогою переговорів – а замість цього “озброїти до зубів” Збройні Сили України та ввести проти російського режиму максимально суворі санкції. Про це заявив конгресмен від Республіканської партії США Дон Бейкон. Таким чином він відреагував на новини про російські масовані атаки на Україну, зокрема ракетний удар 25 травня. “Настав час для чесності. Мирні переговори не мають жодного впливу на Путіна… Його мета — домінувати над Україною, і він не зупиниться, доки не зрозуміє, що не може перемогти”, – цитує конгресмена українське видання “Телеграф”. Відомий український журналіст Віталій Портников у своєму блозі прокоментував заяву сергія лаврова, який пообіцяв, що кремль не допустить, щоб “те, що залишиться від України” після припинення вогню, “жило за тими законами, які вони ухвалювали” й щоб в Україні й далі “забороняли людям розмовляти російською мовою”. “Ця заява вчергове нагадує, якою є справжня мета цієї війни для путіна. Хай навіть у нього не вистачає сил окупувати всю Україну, він буде докладати зусиль для того, щоб перетворити й неокуповану територію на “русскую улицу” із російською мовою, культурою, історією і церквою і із маргіналізацією та знищенням всього українського. На окупованих путіним українських землях добіжить кінця не функціонування Української державності, а існування українського народу”, – написав пан Портников. Командир 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” Національної гвардії України полковник Денис Прокопенко заявив, що серед тисячі українських військовополонених, яких повернули в межах великого обміну з Росією, не було жодного військовослужбовця його підрозділу. Про це він написав на своїй сторінці у Facebook. “Жодного азовця. Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного азовця, – наголосив він. – Це як знущання над тими, хто четвертий рік перебуває під нелюдським тиском у російському полоні, в найгірших умовах. Над їхніми рідними, близькими й побратимами”. За його словами, ці люди мають бути в пріоритеті, адже свідомо здалися в полон за наказом вищого командування під час оборони “Азовсталі”. Росіяни змогли диверсифікувати виробництво БПЛА Shahed, через що знищити весь потенціал виготовлення цих безпілотників майже неможливо. Про це в етері Еспресо розповів майор запасу НГУ, ветеран російсько-української війни Олексій Гетьман. “Зменшити виробництво БПЛА Shahed в Росії шляхом ударів по підприємствах буде вкрай складно. Річ у тому, що такі виробництва в Росії є високотехнологічними і вони диверсифіковані. Тобто росіяни можуть збирати ці БПЛА не у двох чи трьох місцях, ав понад 100 локаціях. Ми вже так робимо, наші БПЛА збираються в багатьох місцях. Фактично, місця виробництва БПЛА Shahed розкидані по всій країні. Тому стверджувати, що ми можемо якимось чином знищити повністю все виробництво цих БПЛА в Росії, не можна”, – пояснив Гетьман. Народні депутати зареєстрували проєкт постанови Верховної Ради №13309 про підтримку Всеукраїнської гри “Сокіл” (“Джура”). Народні обранці вважають, що її схвалення забезпечить національно-патріотичне виховання дітей. Про це повідомили у парламентському комітеті з питань молоді і спорту, передає “Рубрика”. Як пояснили, метою проєкту постанови є надання рекомендаранку. Ворог кинув у бій усе: мотоцикли, квадроцикли, дрони-камікадзе та коригувальники. Ситуація загострювалась щогодини, однак захисники тримали оборону до вечора. У цей час, за погодженням із вищим командуванням, бійці виконали тактичний маневр – відступили на попередні позиції та спробували зайти з флангу. цій уряду, іншим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування для забезпечення оптимального функціонування Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”). Вказується, що 32 автори цього документа наголошують: гра об’єднує 150 тисяч учасників, однак потерпає від кадрового дефіциту, відсутності фінансування та координації. Насправді твердження про те, що наразі столиці України близько 1500 років, – це міф, який був поширений ще за часів Радянського Союзу. Про це розповіла наукова співробітниця “Музею історії Києва” Наталія Пінчук в інтерв’ю “РБК-Україна”. Вона зазначила, що Київ не старший за Париж і Лондон. “Наша столиця сформувалася в останній чверті IX століття. А Париж був закладений ще до нашої ери, Лондон — у першому столітті нашої ери”, – наголосила вона. Водночас, як зауважила експерт, вік у 1500 років був приписаний Києву ще за часів СРСР, адже тодішня влада хотіла дати місту визначну дату заснування. Для цього з бюджету виділили мільйон рублів, а рішення про “1500-й вік” Києва ухвалили на рівні ЮНЕСКО. Проте таке рішення було виключно політичним. Письменник і просвітянин зі Слов’янська Валерій Романько написав у своєму блозі, що військові подають надію мешканцям його рідного міста уже тим, що на місцевих ринках купляють розсаду помідорів, перцю… “Бабусі радіють: значить, Слов’янськ будуть тримати! Весна пробуджує в українця, де б він не був, бажання щось посадити, виростити. Любов до землі – в наших генах, то закодовано. Є клаптик землі – чи це на блокпосту, чи в приватному секторі, де зупинилися військові, чому б не виростити петрушку чи помідора, а там ще й бурячок посіяти. Хазяйновиті у нас воїни – колишні робітники, інженери, трактористи, а сьогоднішні захисники України. Гарних вам врожаїв! А все-таки головне – миру, перемоги, живими та здоровими повернутися до родин”, – написав пан Романько з Донеччини. За кордоном виявили невідомий раніше власноручний Шевченків автограф вірша “Мені однаково, чи буду…” – відповідну експертизу провели в Інституті літератури імені Тараса Т. Г. Шевченка. Про це йдеться в академічному журналі “Слово і Час” №2 (740) 2025 року. Заступник директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Боронь отримав світлини рукопису ще у 2022 році. До інституту звернувся закордонний букініст із проханням на основі фотографій оглянути видання “Кобзаря” 1860 р. зі вклеєними до нього рукописними матеріалами. Знайдений окремий аркуш-автограф вірша “Мені однаково, чи буду…” датований 22 січня 1858 року, Нижній Новгород. Він повністю написаний рукою Шевченка та раніше не був відомий у шевченкознавстві — згадки про нього дослідникам також не траплялися. Російськомовна літераторка українського походження Марія Ґаліна відмовилася від літературної премії “Дар”, яку їй присудили за книжку “Возле войны. Одесса. Февраль 2022 – лютый Ми теж застосовували все, що було: автомати, кулемети, гранатомети. На той момент медична машина вже була розбита ворогом, тож довелось викликати авто евакуації безпосередньо по радіостанції. “Нас засікли дрони, почали активно “засипати” скидами. У бліндажі залишатися було неможливо. Ми рухались далі, прикриваючи один одного. Хто виходив з укриття – ризикував життям, або бути пораненим”, – згадує “Бандер”. Для евакуації використовували дві машини “Міцубісі L-200”. Всього на той момент було близько 35 поранених. За три рейси вдалося вивезти більше 15 бійців. Частину – своїми силами. Ключову роль зіграв потужний комплекс РЕБ (радіоелектронної боротьби), встановлений на одному з авто: він частково “глушив” ворожі дрони, дозволяючи прори- 2023”. Про це повідомляє Радіо Свобода. Премію створив російський письменник Міхаїл Шишкін, який понад 30 років живе у Швейцарії, з метою “підтримки російськомовної літератури – незалежно від країни, в якій вона твориться”. Марія Ґаліна, членкиня українського ПЕН, назвала причиною відмови як політичні обставини, так і принципову незгоду з ідеєю підтримки російськомовної культури в умовах війни. У заяві про відмову вона написала: “Я, звісно, вагалася, чи варто мені взагалі давати згоду на участь в русофонній (російськомовній) премії, навіть якщо вона спонсорується Швейцарськими фондами. Кінець кінцем все ж таки дала згоду, і мотивація тут дуже проста. Я хочу, щоб щоденник першого року вторгнення, написаний свідком подій, які зламали життя безлічі народу, прочитало якомога більше людей – зокрема тих, хто не читає українською; в різних країнах, різними мовами. (…) Тобто, якщо книга, що проклинає російську агресію і росію взагалі, отримує певну увагу медіа завдяки премії, яка має підтримувати російськомовну літературу, хоча б і діаспори, це звісно, гірка іронія, але що є, те є. Бо якраз я не вважаю, що російськомовна література потребує підтримки. Окремі літератори, мабуть, так. Але, ще починаючи з радянських часів, російська література, як і мова, була тим інструментом м’якої сили, що сформувала в певних колах привабливий образ росії – і це мабуть вплинуло на мотивацію світової спільноти, коли вирішувалася доля України. Взагалі я гадаю, що світова роль російської літератури трошки перебільшена”. До Дня Києва в Національному музеї історії України відбулося відкриття унікальної виставки – Китаївського скарбу з Мишаловки. 7 червня 1896 року він був знайдений Єфремом Терновим в історичній місцевості Мишаловка – частині Китаївського археологічного комплексу, площею 75 гектарів, що складається з укріпленого городища, поселення, курганів. Про це пише “Рубрика”, посилаючись на Міністерство культури та стратегічних комунікацій. Ця пам’ятка X–XII ст., ймовірно, є літописним давньоруським містом Пересічин – єдиним збереженим містом в Середньому Подніпров’ї, яке досі не знищили під багатоповерхівками. Підготував Ігор ЗОЦ ватися під вогнем. “Машина залітала просто в пекло. По нас били, по медиках били. Ворожі сили вже заходили з іншого боку. Ми відстрілювались з усього, що було. Поповнювали боєкомплект із позицій наших 300-х. Це був справжній бій на виживання”, – розповідає боєць. З настанням темряви українські сили відійшли, облаштували запасну позицію на висоті. Звідти відкривалась видимість на балку, яку до того контролював ворог. Ця перевага дала змогу стабілізувати оборону та перейти до нової фази тактичної боротьби. Україна має знати своїх героїв. І має говорити про них, адже цей епізод – лише одна з історій де в умовах постійної загрози, нестачі ресурсів і високих ризиків наші захисники не просто ведуть бій, а рятують життя своїх побратимів, повідомляє медіа з Тернополя “Наш день”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин