Такі вони, просвітяни · “Сьогодні музика Миколи Лисенка звучить особливо сильно”. · с. 10сторінка оригіналу ↗
Осяяння: 120+річчя Київської “Просвіти”
Слово Просвіти, №21–22 за 2026 рік
Ольга ХОДАЦЬКА, заступниця голови Київської “Просвіти”
мантичну епоху, в час культурного й національного відродження України. Це були діячі нової української літератури на західноукраїнських землях, які здійснили справді рішучий і революційний переворот в ідеях та умонастроях галицьких українців, що тоді перебували під колоніальним гнітом Австрійської імперії. Емоційно підкресленим було слово голови Київської “Просвіти” про Шевченків “Кобзар” (1840 р.) та створення таємного політичного товариства Кирило- Мефодіївське братство, до складу якого увійшли українські інтелігенти-просвітителі, зокрема Тарас Шевченко, Микола Кос-
“Нам усім, як нації, ніщо не прийде задарма, нам ні від кого ніякої ласки не надіятися, тільки те, що здобудемо своєю працею, те буде справді наше придбання” (Іван Франко). Наші предки через усю історію формували дух людської і національної гідності, щоб збудувати міцні опори для національного самопізнання, щоб кожен із нас був справжнім сином свого народу і свого роду. Відомо, що для того, щоб правильно оцінити якусь добу, треба духом
Зліва направо: Л. Кадирова, С. Присухін, О. Ходацька, Є. Букет, К. Стеценко томаров, Пантелеймон Куліш. Згадав Кирило Вадимович і таємну культурно-освітню та громадсько-політичну організацію української інтелігенції “Стара громада” (М. Лисенко, Т. Рильський, М. Драгоманов та ін.), що діяла в Києві з кінця 1850-х (офіційно з 1861-1862 років) до 1876 року, лідером якої був В. Антонович. Вона і стала ядром українського національного відродження другої половини XIX століття. По-особливому говорив культуролог про створення “Просвіти” у Львові (1868 р.), яку очолив 28-річний випускник Віденського університету, композитор Анатоль Вахнянин. Во-перенестися в неї, щоб зрозуміти всі ті почування, всі ті думки, якими керувалися її керманичі. Саме про це йшлося на церемонії започаткування ювілею – літературно-музичному дійстві “Осяяння”, присвяченому 120- річчю Київської “Просвіти”, що відбулося 26 травня в Будинку-музеї Миколи Лисенка у Києві. Організаторами виступили: Київська “Просвіта” (голова КМО – Кирило Стеценко) і “Фонд Лисенка” (очільник – Микола Лисенко-молодший). Прологом до літературно-музичного дійства була музика Григорія Китастого “Гомін степів” у виконанні бандуриста, народного артиста України, професора Тараса Яницького. Урочистості відкрив голова Київської “Просвіти”, культуролог, композитор, відомий скрипаль, народний артист України та громадський діяч – Кирило Стеценко, який провів екскурс в історію становлення та розвитку Товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка, що охоплює кілька драматичних історичних етапів, які чергувалися періодами активного національно-культурного відродження та жорстоких репресій з боку тогочасних політичних режимів. Так, він згадав перше видання “Енеїди” І. Котляревського у 1798 р., яка була написана живою українською мовою, та видання першого українського фольклорно-літературного альманаху “Русалка Дністровая” у 1837 році силами членів гуртка “Руська трійця” Маркіяном Шашкевичем, Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем. Вони творили в рона виникла як противага москвофільським течіям та колонізаторській політиці і ставила за мету культурний розвиток, підвищення національної свідомості та консолідації українського народу в Галичині. З надзвичайно цікавою інформацією про “Осяяння – 1906” (мета і шлях) виступив Євген Букет – відомий український краєзнавець, історик, журналіст, письменник і громадський діяч, голова “Просвіти” Київської області, який у деталях розповів і про книжку “Київська “Просвіта”. Нариси з історії”, презентація якої відбулася 30 травня на головній сцені XIV Міжнародного фестивалю “Книжковий Арсенал 2026”. Краєзнавець достеменно дослідив і ґрунтовно висвітлив чотири періоди Київської “Просвіти”: 1. Перший (дореволюційний): Заснування та заборона (1906–1910 рр.). Цей період розпочався на хвилі лібералізації після Революції 1905–1907 років у Російській імперії: - Офіційна реєстрація: Товариство заснували 26 травня 1906 року видатні діячі культури (Б. Грінченко, М. Лисенко, М. Старицька, Леся Українка, Олена Пчілка та інші). - Напрями діяльності: Просвітяни заснували власне видавництво, відкривали публічні бібліотеки, читальні, організовували лекції, літературно-музичні вечори та популяризували творчість Т. Шевченка та вшановували пам’ять про українського пророка. - Ліквідація: У 1910 році на тлі посилення імперської столипінської реакції та боротьби з “інородчеським” рухом Київську “Просвіту” офіційно закрила царська влада. 2. Другий: Доба Української революції та відродження (1917–1920 рр.). Після Лютневої революції 1917 року організація отримала новий потужний поштовх: - Масштабне відновлення: Товариство відновило роботу вже у березні 1917 року. Воно стало фундаментом для українізації шкіл, створення мережі
Спільне фото на згадку курсів української мови для дорослих та формування національних бібліотек; - Підтримка державності: організація активно підтримувала Українську Центральну Раду та допомагала формувати державні культурні інституції; - Прихід більшовиків: з остаточним встановленням радянської влади на початку 1920-х років більшовики спершу намагалися контролювати “Просвіту”, а згодом повністю ліквідували її, замінивши радянськими політосвітніми установами (клубами, хатами-читальнями); 3. Третій період: діяльність в умовах окупації (1941–1943 рр.). Спроба відновити легальну діяльність за часів Другої світової війни: - Культурний опір: восени 1941 року під час німецько-фашистської окупації Києва представники української інтелігенції знову згуртували Київську “Просвіту”; - Діяльність та репресії: вони намагалися відновити видання книжок та підтримувати українське культурне життя, проте нацистський режим швидко розпочав репресії проти членів організації (багато з яких були членами ОУН), змусивши “Просвіту” повністю припинити роботу. 4. Четвертий (сучасний): новітнє відродження (кінець 1980- х рр. – дотепер). Етап відновлення організації на шляху до відновлення державної незалежності: - Товариство української мови: у 1989 році виникло Товариство української мови імені Тараса Шевченка, яке згодом офіційно повернуло собі історичну назву “Просвіта”. - Сучасна місія: сьогодні Київське міське та обласне об’єднання “Просвіта” працюють у незалежній Україні, зосереджуючись на утвердженні української національної ідеї, розвитку мови та культури, відродженні історичної пам’яті, піднесенні духовності, а також у формуван-
Подарунок Кирилу Стеценку від просвітянки Зої Голоти ні національної свідомості та громадянського суспільства. Музичним підсумком вищезазначеного виступу була пісня “Шалійте, шалійте, скажені кати” (муз. Н. Вахнянина, сл. О. Колесси) у виконанні українського музиканта, мультиінструменталіста, кобзаря, композитора, актора, мандрівника, засновника і лідера гурту “Sviatoslav” та учасника гурту “Хорея козацька” – Святослава Силенка (кобза), яка щемливо відгукнулася кожному просвітянину. Присутнім надовго запам’ятається урочиста мить перерізання жовто-блакитної стрічки Миколою Лисенком (праправнуком), що знаменувало відкриття “Року Київської “Просвіти””(!). Подія 26 травня започатковує низку інформаційних та мистецьких імпрез на честь 120-річного ювілею Київської “Просвіти”, засновником якої під № 1 було зареєстровано композитора Миколу Віталійовича Лисенка. Церемонія відбувалася під звуки епічного твору “Бандуристе, орле сизий” у виконанні народного артиста України Тараса Яницького. Микола Віталійович Лисенко (молодший) – відомий український диригент і музикант, прямий нащадок (праправнук) славетного композитора Миколи Віталійовича Лисенка, який достойно продовжує музичну династію, поділився щемливими спогадами про видатного українського композитора і просвітянина: “Для мене це людина, яка своїм життям довела, що любов до України може звучати в музиці сильніше за будь-які слова. Микола Лисенко став основоположником української класичної музики, виховав ціле покоління митців і створив музичну школу, яка формувала національну свідомість. Його твори – це голос нашого народу, його біль, його боротьба і його надія. Сьогодні, коли Україна знову бореться за свою свободу, музика Миколи Лисенка звучить особливо сильно. Вона нагадує нам, хто ми є, звідки наше коріння і чому варто берегти свою культуру. Я пишаюся тим, що належу до його роду, і вважаю своїм
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
