Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Постать · “Культурна постать її скрізь вносила облагороджуючого сенсу в громадсько9культурні справи”. · с. 11сторінка оригіналу ↗

Повернення Людмили Старицької+Черняхівської

Слово Просвіти, №21–22 за 2026 рік

Надія ЛЕВЧИК0КАМІНЧУК Нещодавно в Національному музеї літератури України відбулася презентація колективної монографії Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка “Людмила Старицька-Черняхівська на тлі епохи: трагічна і героїчна постать нашої історії, грані таланту, родинне коло” (Київ: видавництво “Фоліант”). Таким чином було вшановано творчість і громадянський подвиг мисткині, доньки, громадянки. Презентація відбувалася в затишній залі Музею, прикрашеній квітами і світлиною родини Л. Старицької-Черняхівської. Символічно, що в цій кімнаті зберігається бібліотека Івана Франка, який одним із перших високо оцінив творчість письменниці. У статті “З останніх десятиліть XIX століття” він писав: “Силою слова, гарячим настроєм і гарною формою визначаються поезії Людмили Старицької, особливо її лірична драма “Сафо”, одна з перлин нашої літератури”. Модераторка заходу Надія Левчик-Камінчук у вступному слові нагадала присутнім, що книжка постала на матеріалі проведеної в Інституті літератури 26 вересня 2023 року Всеукраїнської наукової конференції до 155-річчя Л. Старицької-Черняхівської “Трагічна постать нашої історії, грані таланту, родинне коло”. Промоутером і куратором конференції виступив один із перших в Україні дослідників і популяризаторів творчості талановитої письменниці, перекладачки, літературознавиці, театрознавиці, мемуаристки, а також відомої громадсько-культурної й політичної діячки – директор Інституту літератури, академік Микола Жулинський. Рекомендована до друку у грудні 2024 року, книжка, попри вкрай несприятливі умови повномасштабної війни росії проти України, все ж вийшла друком у 2025 році – до 125-річчя доньки Людмили Старицької-Черняхівської, Вероніки Черняхівської, безневинно розстріляної у Києві 21 вересня 1938 року за постановою “трійки” НКВС і повністю реабілітованої у 1989 році. Заступник директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, член-кореспондент НАНУ Олександр Боронь підкреслив важливе значення для розвитку вітчизняної наукової думки саме таких видань, як колективна монографія про Л. Старицьку-Черняхівську – не лише талановиту українську письменницю, а й активну громадсько-культурну і політичну діячку кінця XIX – першої половини XX століття – складного періоду у державо-і націєтворчому житті України. На думку О. Бороня, велику роботу, щоб ця книжка в умовах війни і хронічного недофінансування науки вийшла у світ, провела наукова редакторка і спонсорка видання Надія Левчик- Камінчук. Цінно також те, що монографії першій в Інституті літератури присвоєно цифровий ідентифікатор DOI, отже, вона є фаховим ґрунтовним виданням. Академік НАН України Ростислав Радишевський, відзначивши велику подвижницьку роботу наукової редакторки, упорядниці та спонсорки колективної монографії Надії Левчик-Камінчук, звернув також увагу на характеристику, високу оцінку діяльності Л. Старицької-Черняхівської ще її сучасниками. Схвальними оплесками зустріли присутні зацитовані Р. Радишевським рядки одного з документів ЦДАВО України: “Пішла по шляху батьківської (Михайла Старицького. – Н. Л.) праці й науки: стала великою українською патріоткою, видатним драматургом, і талановитим поетом, і тонким літературним критиком… Культурна постать її скрізь вносила облагороджуючого сенсу в громадсько-культурні справи… На голову цієї видатної жінки впав тяжкий хрест стати серед обжалованих проти совіт- Надія Левчик9Камінчук і Олександр Боронь ської влади, але разом з тим і велика заслужена честь піти в ряди борців за визволення Українського народу. Коли і цій твердій духом українці судилося стати мученицею за волю свого народу і за боротьбу з неправдою, то хай прекрасна постать цієї видатної української громадянки послужить прикладом іншим українським жінкам, як треба вмирати за найсвятіше діло – за волю українського народу, за честь української нації і за самостійну українську державу в умовах тяжкого лихоліття ворожого замаху…”. Завідувач відділу класичної української літератури Микола Бондар висловив суголосні думці Р. Радишевського оцінки щодо постаті Людмили Старицької- Черняхівської й успішної роботи Надії Левчик-Камінчук як упорядниці й наукової редакторки. Він зауважив, що робота виконувалась у межах п’ятирічної науково-дослідної теми відділу “Розвиток української літератури XIX – початку XX ст.: формування національної самосвідомості, культурний контекст” і суттєво доповнила та конкретизувала її. Головна наукова співробітниця відділу Лариса Мороз зосередила свій виступ на питанні спадкоємності, її ролі у збереженні творчого потенціалу роду, родини, поколінь. На переконання Л. Мороз, саме родина, родинне коло відіграють важливу роль у формуванні світоглядних переконань особистості, її уподобань для майбутньої діяльності. Вона зауважила, що колективна монографія засвідчила два приклади такої взаємодії “батьки – діти”: творчий тандем письменника-класика Михайла Старицького і його доньки Людмили Старицької-Черняхівської, а також позитивний вплив родини Надії Левчик-Камінчук на формування творчого потенціалу і мотивації стати науковицею докторки філологічних наук Інституту літератури НАНУ Ольги Камінчук, пам’яті якої присвячена книжка. Л. Мороз високо оцінила новизну і концептуальність бачення талановитою молодою дослідницею еволюції і становлення літературних художніх систем другої половини XIX – початку XX ст., що послужило їй як науковій редакторці 7-го тому “Історії української літератури у 12 томах” канвою для організації матеріалу тому. До презентації онлайн доєдналася декан філології Бердянського державного педагогічного університету Марина Богданова разом зі своїми студентами, які за умов окупації Бердянська росією змушені працювати в Запоріжжі. Вона наголосила, що презентація колективної монографії про Л. Старицьку-Черняхівську є важливою, знаковою подією не лише для неї як співавторки видання, а й для багатьох студентів вишу. На її думку, монографія є не лише вагомим внеском у розвиток українського літературознавства. Вона зміцнює віру молоді в нашу Перемогу над силами зла і темряви, які принесла повномасштабна війна росії проти України. Громадянський пафос виступу Марини Богданової підтримала завідувачка відділу зарубіжної україністики Інституту літератури Світлана Лущій, яка свого часу сприяла науковцям Бердянського державного педагогічного університету доєднатися до конференції 2023 року й авторського колективу монографії, що презентується. Вона наголосила, що колективна монографія, до видання якої так багато доклалася Надія Левчик-Камінчук як наукова редакторка, упорядниця і спонсорка, об’єднала творчі зусилля не лише науковців академічного Інституту літератури, а й, що особливо важливо, науковців вищих навчальних закладів України, що сприяє залученню до наукової роботи студентської молоді – майбутніх аспірантів. Модераторка заходу Надія Левчик-Камінчук у завершальному слові підсумувала, що презентована книжка стала третьою колективною монографією Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, які вона уклала, підготувала до друку й опублікувала. На її думку, своєму успіху у світі науки колективна монографія найперше завдячує творчій потузі високопрофесійного авторського колективу, а також усім небайдужим, хто долучився до її створення. Окрема вдячність за допомогу в організації презентації книжки належить співробітникам Національного музею літератури України, повсякчасну увагу і доброзичливість яких уособлює заступниця генеральної директорки з наукової роботи НМЛУ, пані Наталія Бондар, донька колишнього співробітника Інституту літератури Івана Зуба. Символічно, що презентація колективної монографії відбулася 7 квітня, за тиждень до Великодня з його, за християнським віровченням, відкритим небом для молитовних звернень і побажань тим, кого поряд, на жаль, уже немає. Але їхня позитивна енергетика і творча спадщина з нами, в активі нашого сьогодення. Адже пам’ять – обов’язок нації.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин