Культура незламного міста “Вистоїть Київ – вистоїть вся Україна”. · с. 12сторінка оригіналу ↗
Колискова для воїнів
Слово Просвіти, №21–22 за 2026 рік
Галина ДАЦЮК, журналістка
У Всесвітній день вишиванки в Київській організації Національної спілки журналістів України мамі воїнів Данила і Дмитра, які загинули в новітній російсько-українській війні, захищаючи Україну, пані Марії Гармаш заступниця голови КО НСЖУ Алла Малієнко вручила “Орден Матері полеглого бійця”. Оголосили про нагороду пані Марії ще 8 травня, у День матері, в “Софії Київській”. Але в той день вона не змогла приїхати на церемонію вручення. (Про цю подію я розповідала у “Слові Просвіти”). Сьогодні пані Марія прийшла до Спілки разом із невісткою Оленкою та внучкою Соломійкою. Вручення було хвилюючим. Орден на вишитій маминій сорочці пломенів, як гаряче серце. І після двох годин, які ми прожили у спілкуванні, склалося враження, що для цієї зустрічі був обраний найкращий із днів. Може, то сини вділили його Мамі, щоб вийшла поміж люди. Може, Небо в день Вознесіння. Але зустріч видалася яскравою. Вона дихала життям. Барвіла нашими вишитими візерунками. Сяяла любов’ю і святом. Мама згадувала воїнів-синів і наспівувала вголос колискових пісень, яких сама наскладала своїм дітям. Її колискові – про український світ, добро, красу, як і вірші, що їх ми теж слухали. Пані Марія розповідала, як мандрувала з дітьми, коли вони були ще малими, до місць нашої сили і звитяги. Дала їм музичну освіту. Навчала правдивої української історії, наказувала жити по правді і бу-
Галина ДАЦЮК, журналістка
Найкращі враження та емоції переповнюють серце від творчої літературно-мистецької зустрічі в Київській бібліотеці імені Миколи Гоголя, організованої письменником, журналістом, поетом-піснярем, заслуженим діячем естрадного мистецтва України Олександром Балабком і присвяченої Миколі Гоголю, книжку про якого він пише. Тож переповнена зала бібліотеки першою слухала сторінки майбутнього роману. І сприйняла озвучені історії книжки, яка лише народжується, щирими аплодисментами. А це свідчить, що книжка буде прецікавою. Як кожна зі створеного на сьогодні одинадцятикнижжя Олександра Балабка. Як прецікаве усе, що він пише про видатних українців, шукаючи їхні сліди в Україні і далеких світах. Сьогоднішнє дійство вкотре довело, що до титулу “письменник-мандрівник” Олександру Васильовичу давно пора присвоїти ще один – письменник-режисер, що я урочисто й роблю. Нинішній творчий бенефіс, як десятки його зусти патріотами рідної землі. Сказала, що сини її виростали на передачах Радіо Культура, і почути ці слова – для мене найвища нагорода. “Мені важко було відпускати своїх дітей”, – призналась мама. Коли котромусь не вдавалося приїхати додому на свято, вона писала сумовиті рядки: “Ой діти мої, соколята, широкий для вас білий світ...”. А сама думала: “старіє моє материнство, а я ще не встигла всього сказати своїм дітям”... І трьом вже не встигне ніколи... А проте сьогодні своїм полеглим синам-воїнам Данилові і Дмитру вона сказала багато світлого і сильного. З самого початку нашої зустрічі пані Марія так і сказала: “Я хочу їх тут пом’янути”... І дістала свої надруковані книжки, написаний від руки
Зліва направо: Алла Малієнко, Марія Гармаш з онучкою Соломійкою, невісткою Оленою та Галина Дацюк найновіший вірш, а з глибини маминого серця випустила білою голубкою любов... І птаха молитовно вуркотала понад нашим притишеним світом. І ми її відчули. А Соломійка тихенько сказала своїй мамі Оленці, що дуже любить перепічку. І скоро на столі з’явилися запашні гарячі українські перепічки і ромашковий чай. Наш білий хліб, наш білий цвіт... Наша святочна тризна, повна болю і життя... Пані Марія подарувала нам свої книжки. А одну, підписану давно, з колисковими, попросила подарувати при нагоді улюбленій співачці Руслані Лоцман. Нехай би співала дітям зі сцени, бо голос і серце має золоті. Дякуємо, дорога пані Маріє, за Вашу невичерпну силу добра. Дякуємо, що приїхали нині до Києва з Сумщини, з рідного і милого Білоярського, де тепер господарюєте на вітцівській землі. З Вами треба зустрічатися, бо Ваш досвід – матері, вчительки, письменниці – скарб для молоді. Приклад, як треба служити Україні. Ми вже щось хороше задумали. Дай, Боже! Світлого Неба, вдячність і честь славним синам-воїнам Данилові і Дмитру. Радості, любові, Божого захисту і щасливої долі родині і Перемоги Україні.
*** Марія Гармаш Києве мій Мабуть, багато людей, чия молодість і навчання проходили в нашій прекрасній столиці, так само відчува-
Марія Гармаш з “Орденом Матері полеглого бійця”
ють певну ностальгію не тільки за минулими своїми роками, а й за тим Києвом, який був тоді. Я вже давно боляче сприйняла руйнацію історичної частини міста, спотворення загального його вигляду бетонно-скляними висотками, знищення скверів і природних куточків, тому не так часто, як хотілося, буваю там. Моя теперішня подорож зовсім не стала схожою на мандрівку в молодість не тільки з названих причин (бо насправді ж є і хороші враження від того розмаїття квітів у різних варіаціях, від тих по-справжньому щирих патріотичних заходів у святих для мене місцях), а й від жахливого видовища понівеченої Лук’янівки та інших місць, де люди жили, трудилися, наповнювали Київ теплом своїх сердець. А переживши отой шалений обстріл не в самому місті, а недалеко від нього, побачивши, як моя доня цілу ніч трусилася над моїми двома дівчатками-онучатками в коридорі між двома несучими стінами подалі од вікон, я відчула якусь особливу любов до нашої столиці, до киян, з якими була на Майданах, і ще гостріше
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
