Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №22 за 1996 рік
Слово Просвіти, №22 за 1996 рік
А-РОЕ Ітаде То Р Оу
-
Й тб
ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
БЕРЕЗЕНЬ, Ч.3 (22) 1996 РОКУ
ЛЮДИНА-СТЕП МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ
11)
11-13/ ПРОКЛЯТТЯ ЧОРНОЇ
КНЯГИНІ
КОЛОНКА РЕДАКТОРА
15 ВЕСНА ПРИЙШЛА...
ХТО Б МИ БУЛИ БЕЗ «КОБЗАРЯ»?
Шевченківські дні. Коли вони закінчуються і коли розпочинаються в Україні? У першій декаді березня, в останній
травнячи споконвіку, відколи Бог та Шевченко?! Чи й варто говорити, що у кожного з нас є свій Кобзаревий день, день
осягнення його долі, його Слова, його України. У «Просвіту» завітав /6-літній інвалід Великої Вітчизняної
війни Тимофій Йосипович Осадчий. Колись давно потрапила йому до рук книжка без початку і кінця. Сільський учитель
впізнав у ній «Кобзаря», розповів семиліткові про Тараса Шевченка. «І відтоді, - говорить Тимофій Иосипович -- без «Кобзаря» яне жив». Чимало всякого траплялося йомуна віку.
Працював донедавна маляром, тепер на пенсії. Їзавжди мав
задушею Шевченка. Малював його портрети длясвоїх дітей і внуків. Виготовляв альбоми, присвячені життю і творчості поета і художника 1 дарував їх школам. Врешті, сам намагався написати віршовану «Тарасову долю»... | Тимофій Йосипович вважає, що «Кобзар» робить людину
доброю, співчутливою, мудрою. Що без Шевченка невідомо як склалося б його життя і стосунки з людьми...
«,..И сохранить полеторла
и сердце чистой голубиць!"» --
скільки разів 'я чула цю шевченківську фразу від
дніпропетровчаниу на, - -але- -завжди!--січеславця Олександра Кузьменка! Нею він «усмиряв» найзапекліших українофобів, починав просвітницькі розмови з людьми, навертав до
«Кобзаря» зрусифікованих земляків. Кажуть, що колисьнавіть
один кагебіст не втримався від компліменту:
-- Аби мої колеги знали «Кобзаря» так, якзнаєте його ви, простий шофер...
«Простий шофер» вважає «Кобзар» своїм університетом. Здобути вищу освіту йому не вдалося -- 17-літнього «націоналіста» запроторили в табір, потім-- заслання, потім безкінечні переслідування, суди над «українофілом та націоналістом» Олексачдром Кузьменком. У ньому владу дратувало все-вишукана українська мова, добірна бібліотека, любов його дочок до бандури і вміння співати, дружба з письменниками... «Простому шоферуу країні простих людей» це усе було «не положено»: ні Шевченковий портрет, ні прибрана рушни амисвітлиця, ні «Кобзар» настолі, ні бандура напокуті. Анайбільше «не положені» були рядки, які так любив
Кузьменко цитувати: «Свою Україну любіть...» тайого любов донеї...
Востаннє зп. Олександром Кузьменком ми бачилисьна Рухівських зборах. Захотілося мені познайомити Олександра Олександровича із поетом - земляком Миколою Самійленком, а вони, виявляється, давно знайомі, - обидва політичними в'язнями були, обидва знають ціну чорної пайкит «Кобзаря» заколючим дротом. Цього року книга поезій Миколи Самійленка «Яса» висуваласьна здобуття Державної премії Т.Г. Шевченка Мені здається, що настав час одну із позицій цієї премії назвати «творчість-доля». Аджечимало хто з лауреатів нових часів--О Заливаха, Є. Сверстюк, Т. Мельничук, -- є уособленням не лише високих творчих здобутків, але й тих життєвих і моральних засад, які ми теж пов'язуємо з ім'ям Кобзаря -- жертовності для волі України. Микола Самійленко - -3 їхньої ксгорти. Його поетична «Шевченкіана» - чиста й трепетна, прийшла як осяяння словом Першопоета нації, народу, як одкровення дитині, людині, ВІЧНОСТІ...
О, ях би хотілось прочитати дивовижну книжку, кожна сторінкеякої містила б оповідь проте, як одного разу прийшов у життя до тої чи іншої людини «Кобзар». Впевнена, що то були б дивовижні оповіді, фантастичні СЮЖети, незвичайні слова про шевченківські дні -- невід'ємні від днів життя кожного українця.
Аще, коли проходиш мимо постаменту, на якому зовсім недавно муляли очі бетонні ленінські чоботи, думаєш: ачому б ось тут, нацьому самому місці, не поставити пам ятник книжці?! Книзі, яку не раз називали Біблією українського народу. Книзі, заякою вчилися просто грамоті! українській грамоті. Книзі, якою вінчали, возвеличували, прощали, яку люблятьяк батька і матір, як рідсвій і землю свою. Книгу -- вчительку нашого народу, карту його душі, кардіограму мого серця, Уцій книзі, начеудзеркалі, відбився майдан Незалежності і постаті наші на цьому майдані. Тож хай постане над цим майданом, над Києвом, над Україною, над кожниміз нас книга, чия назва єдина із народним ім'ям автора- -«Кобзар» І кожен із нас побожно схилятиме передцим пам'ятним -.н ГОЛОВУ, 00 ні страх, ні сила, ні розчаруванчя не гнітятьнас перед ним, а
лишлюбовішанавиповнюютьсерце. Любов ГОЛОТА
Як свідчать повідомлення з Донецької, Дніпропетровської, Київської, Миколаївської, Одеської та Ззагатьох інших областей, в державі чиниться антиукраїнська акція. Ігноруючи попередження Міністерства остиції України, порушуючи її Закони і «Кримінальний содекс» (ст. 62, 198), використовуючи виконавчі струкгури, що всвоїй безкарності вже перестали приховувати прокомуністичні настрої, і чинять тиск на громадян, антидержавні сили збирають підписи під вимогою провести Всеукраїнський референдум з принципових положень проекту Конституції України, ставлячи собі за мету ліквідувати державну самостійність 1 незалежність українського народу
ТІ, хто протягом десятиріч вів ліодей до нинішнього соціального становища, бажають скористатися їхньою
роггублениїстю, аби знищити українську державність Чи не час нам, шановна громадо, сказати рішуче «ПП!» «товаришочкам» усіх червоно-рожевих відтінків, які вже не раз провокували народ на біди і страждання, громадянську війну | соціальні потрясіння" Чи не настала пора довести їм, що український народ ніколи
РР о
не був безсловесною масою, а в кожному з нас живе людська гідність, яка вища від будь-яких політичних спекуляцій, що ніякий тиск, обіцянки чи погрози непримусять вписати українця своє ім'я під відозвами тих, хто щедро гнав нас на Соловки і ГУЛАГИ, гноїв у таборах і тюрмах, косив голодоморами, щедро засівав нашими дітьми «будови комутізму» по всьому Союзу, заплановано зриваючи їх з рідних гнізд, а тепер волає про наші нещастя, списуючи свої багаторічні гріхи на нас самих.. Ні, ми не «народні маси», як полюбляють називати нас ії нині комуністи та соціалісти, ми народ, 1 кожен з нас - - представник цього народу щире серце, висока гідність, чиста совість. Саме ці якості КОЖНОЇ людини закликають нас вимагати від влади зупийкти тих, хто посягає на нашту иезаленаспеть
Звертаймося кожен до Президента Україи Л. Куч-
ми, до Генеральної прокуратури з вимогою припинити апйптидержавтни акції комуністів І сошалістів! "Ше будьмо
з Ж. г з "І байдумсеими 1 не даймо збайдужіти тим, хто нами керує
Україна в пебезпеці! Діймо!
ДО УВАГИ ЧИТАЧІВ «СЛОВА ПРОСВІТИ», УСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ:
ЗАПОВНІТЬ І НАДІШЛІТЬ ЗА АДРЕСОЮ
У Київ, | | Банкієська, 1! | Президенту Україши | Кучмі Л. Д. | | | | |
Шановний Леоніде Даниловичу! | Як громадянин України, я глибоко ст урбований ан- | тидержавними діями прокомуністи тишх структур, що І загрожують суверенності нашої держави
Вимагаю від Вас негайних заходів для припинення | антидержавної акції по збору підписів про Всеукраїнський | референдум, яку ведуть прокомуністичні структури |
Настав час для рішучої заборопи діяльности неокомунистию, | якаспрямована проти державної самостишності України, | | незалежності українсвкого народу. Слово за Вал. и, лане | Президенте! |
Пдти |
Дата »
І чию зно
ть РР є глин с
чі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
