Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №22 за 1996 рік
Слово Просвіти, №22 за 1996 рік
М. В По перше, «Наливайко» дуже конкретний Він весь знімальний, попніІСТюЮ Сплав уяви, фантазії реальних, земних речои
такий Фільм за п ять копійок не поставиш
Скажімо, для його постановки потрібно, щоб всі шахти Донбасу працювали тиждень, -- цей Фільм дорогий. Друге. Наливайко -- це актор Сьогодні у нас такого актора я не бачу. Міг би зіграти Наливайка один чоловік -- Микола Вінграновський, якби йому одкинути тридцять років
Л. Г. -- Це був би Орлюк...
М.В. -- Так, саме той час. Мені, коли я почав зніматися у «Повісті полум'яних літ», було 23... Наливайковіу романі 29... Мені було б легко грати--боя все знаю, відчуваю енергію образів, бо писані вони з моїх друзів... Так, Наливайко -- це актор. Потрібна людина, заряджена християнською енергією в пи мірі, як нею був заряджений Наливайко. Спосіб життя, думання, мислення -- це спосіб любові, анененависті. На любов треба більше зусиль. Ворожнеча и ненависть лежать на поверхні, любов--в глибині іще Кінематографхолодний пля цього образу. Наклеєні вуса -- дуже - приблизні для нього, ая намагався бути дуже точним, коли писав про Наливайка. От про що якажу
Українське поетичнекіно -- це така сама вигадка, як вигадка и про нас, що ми - шістдесятники. Немає шістдесятників, сімдДесяЯТни ків - Є таланти, зрілі, освічені люди, яких не можна заганяти в перелік. Українське кіно м нас асоціюється з Юрієм Ільєнком, з Леонідом Осикою, з Іваном Миколайчуком, --
- (Слецежлюдидужерізні, якщо й об'єднані, то,
врешті, колективною роботою. Все залежить ВвідІіндивідуальності
Українське поетичне кіно я розумію як прорив самовідданих людей крізь цензуру. Це Оув їхній зоряниийчас. Хлопці рвонули і почали битися об цю кам'яну стіну, - знімати кіно З нормальними кадрами, звичайниминормаль-
Слово ПРОСВІТИ
ззниьнеяани РЕ нене ВБИВ ний
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
Б РР РР - пи - щ б РЕ тт '-
Р ж но но
РЕА по А и Р РЕ - ії
ними словами, почуттями, - безідеологічних болванок Вирішує знову ж індивідуальність, художник, - час для всіх ТОЙ Самими, тожное Ввід ярлика залежить результат. А українське поетичне кіно -- це такийярлик Иого придумали не самітворці - режисери, а люди «зі стОрони» Я пам'ятаю, як на якомусь пленумі, Левчук розсмішив Маланчука, секретаря ЦК КПУ, коли сказав підшкВал аплодисмеїміттів: «Нарешті з українським поетичним кіно покінчено», і шквал аплодисментів: похоронили!
А похоронили вонисвоє живе ставлення до всього живого в мистецтві. Їхня зверхність, зневага, вищість: «ПОКІінчилЛи!» Слово яке -- покінчили!
Цей вираз «поетичнекіно» зародився тоді, коли Довженка в 30-ті роки побачили на Заході -- СВІТ потрясла «Земля». ІЧарлі Чаплін сказав: слов'янство дгло поета-мислителя, Гомера КІНО»...
«Мислителя» і «Гомера» благополучно викинули, а «поета» лишили: поет це щось несериозне, шалапутне; «поет!. »
Л. г. - Стосовно вас це слово вимовляли з іншим емоційним наповненням: із захопленням, Із закоханістю, з обожнюванням... Доля щасливо поєднала у вашому образі і зовнішність, і поетичний дар, і регйність, тобто, я хочу сказати: доля дала людям ваш зримий образ -- Орлюк, ваш словесний, мовний образ - ваші вірші - несподівані, темпераментні; як ви це співвідносите -- ваш образ, дійсний і уявний?
М В.--Меніневажко. Ялюблю, колимене люблять. Коли мене вгадують. Люди з відкритими очима мене вгадують і люблять. До цієї любовія ставлюсь спокійно, бо втому, що я пишу-- я впевнений.
Останніми рокамия перестав цікавитися тим, хто що про мене скаже. Ранішея ревно ставився докритики. Хоч мене, якправило не критикували, а ненавиділи ідеологічні роти..
ж о зи ПЕ РЕ а зба ПЕР РАЕС Ра пре
р р
п кн нен
Любові було більше. А заразя заспокоївся до тихітих Єдине що, - мені небайдуже, щоб я невтративтоївіри, якав мене була в молодості, яка висловлювалась одним-Єдиним словом народ. Тоді в мені сумнівів не було, зараз вони в мене почали з являтися, викликані національним становищем. Що з нами зробили? І революція 17 року, іголодомори, грепресії. Ніщо такне може переламати хребет нації якголод. Нашнарод витримав. Укоаїна, перенісши всі випробування, своїм ім'ям дала людству надію, щоб воно не мало сумніву у своїм існуванні, терплячості І силі.
Ісаме заразчивитримаємо ми, український народ, останнє випробування - - п'ятдесят років. Як з'явиться третє покоління -- витримали, коли ні -- погиб народ! «Погинеш, згинеш Україно--нестане знакуназемлі!» Осьпрощо я кажу, Зараз, через 150 років, я зновуу цих сумнівах, Але я не кажу так: «Починеш!» -- Шевченко не знав 21 серпня 1991 року, вінне знав трьох воєн, голодоморів -- Україна їх витримала.
Л. г. -- То чому ж ви сумніваєтесь?
М. В.--Кого любиш -- боїшся...
Л. Г. - Кілька раз ви засвічувалися в небі слави як комета, -- хочеться сказати ось так от, красиво. Тепер же видно, що ви не комета -- ви планета. Земля Микола Вінграновський, що нагадує мені степ - цілинський, розораний, родючий, спустошений, зимовий, укритий снігами і квітуючий весною, степ, у якому живуть цвіркуни і жайвори... Самотній степ...
М. В. -- Ні, зовсім... Якщо й далі продовжувать мою нескромність, то я скажу, щоя від- Довженка Ланцюг поколінь проходить черезстоліття. Ї коли його засвічує навіть одна людина, то цезначить, що покоління не пропало безслідно: а тут -- Григір Тютюнник, Ліна Костенко. Смертінема і самотності нема.
Без самотності письменник не може жити, Алето інша самотність. Талант, який є--довгий
час живе. Людське життя більше як вічність!
Осьскажімо, Довженко Його пора наступає лише тепер Це досвіток Довженка
Україна лише ставить свій голос як держава | ми ще почуємо, як у ній зазвучить голос
Довженка-митця, автора світового кіно, яке не вміщало мого, ажтріщало.. Світ ще взнає, що таке Довженко!
Л.Г.-- Ви хочете порадити політикам читати Довженка? |
М.В --НІ, не ім, вчорашнім комуністам. Яким чужа нова Україна, її мистецтво, її слово - хіба можна чекати від них допомоги?! Логічно? Логічно! .
Л. Г. - Все ви сказали, тільки не сказали про жінку - загадкову і незбагненну...
М.В. --Ви потрапили в саму точку -оце перед вами мій новий роман; він у мене постійнона столі. Він про жінку, про взаємну любов... Ось я його напишу -- цей роман «Манюня» називається. Я його напишу і поїду на Рось, ловитирибу. ..
Л. Г. -- Манюня - це кличка кобили. Завжди біля вас, Миколо Степановичу, наче біля козака Мамая, кінь пасеться: це і Куріпка з «Наливайка», і кінь з «Козака- Мамариги», ї в інших творах -- всюди коні...
М.В. -- Люба, вменеєкінь, в мене є віз на гумових колесах, і їздимо ми 3 ними по Миколаївщині...
Жінокя писати невмію, ія їх боюсь. Але. .. Язнаю, про що писати, аленезнаю щеяк. На цьому возі -- моя любов, навколо -- степ, хмари, зорі, цвіркуни... Жінка, якій 125, іп'ять тисяч років... Мій віз --це жіночий корабель, корабельжінок. ..
Мені б хотілося, аби з вами і з читачами вашої газети ми зустрілися восени - -мені буде 50, а роман «Манюня» -- дай Боже, - налишеться. .
Л. Г. -- Дай Вам Боже!
ДО 125-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Початок ХХ ст. Волинське Полісся
Початок ХХст. «Шапка-рогатка»
Й - ме
Р Ж й Я зво Ра «межи и дру кж я со У РР 1 нот ож
Одяг згадується в «Лісовій пісні»
Поліщук Волинське Полісся
чо.
Ж чи
МЕ че ни ку б о
по іл Гу о пи з сю Ж «коречомо С ЛИ м З -. 7 іт на б З Лак кб ах 5 ох Р 1 піни при хів а ній З з б. чий з но пл НАВ чі . і я о - ьо тео, 5 Чу по о ьо нат РРО, р о КИ
зі М Ге - соде Пе 5. - чай ч и ЧУ чо чи 5 че гади то - х - за
о пн УНН - ; п ЧА РУ ім - за кл нні : я - -
ін
" х
4 З З зі . кет є З бань в
ч -
ьо і ь
Волинське Полісся. Середина ХХ ст.
Вбрання «Серпанок» Волинське Полісся, 70-ті рр
Світлини з кол екції еть зографа ЛХдії ОРЕЛ
он
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
