Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №22 за 1996 рік

Слово Просвіти, №22 за 1996 рік

у, ге ь МІЙ шли! дл. 2 1 сені. з Й ОН би: есн''нР'Ви зо"ливие ди ни. |! (ЗАПРОШУЄМО ЛО РОЗМОВИ я ОСОБЛИВА ДУМКА - 1 рана хідної де мокра » є потуилрсна т звредувенимо ро зиаопую ро ум ПАР РАРЮУРТХ керувати своєю країною » на орудний 4- ; 2 ків тій ум пиши е чиць та націон пл ізн лким них РР рурнео спрчу рр це одне ц те ж саме) інтересів практично не існує Україна довгий час була колонією Московської імперії. Внаслідок антиукраїнського комуністичного терору протягом майже трьох поколінь українська інтелігенція послідовно фізично знищувалась або доводилась до стану духовного виродження, тому на сьогоднішній день є малочисельно і слабкою. На виборах в Україні боротьба йде між цією недодушеною українською елітою та колоніяльною адміністрацією, яка має певну перевагу у кадрах, кош - а тах, засобах інформації, у більшости областей знаходиться при владі, безсоромно фальсифікує вибори й тероризує населення. Отже, турбота про створення провідної верстви українського народу має бути одним з найперших завдань українського уряду та українських організацій. До того часу, поки ми не створимо такої верстви, немає чого говорити про справді українську державу і перемогу на виборах, а поки не перемо- пн Й З пемо, нам не дадуть створити українську інтелігенцію відповідної сили. Парадокс, який не може бути вирішений одними демократичними методами. Система освіти і виховання, установлена окупантом в Україні, була спрямована на створення колоніяльної адміністрації, яка в переважній своїй більшості є антиукраїнською. Вона не має відчуття належности до свого народу, елементарного почуття чести та гідности, які прищеплюються лише "маціональною освітою та вихованням, безсоромно й безбожно грабує колоніяльний народ 1 намагається цей стан зберегти якнайдовше. Отже, створення національної інтелігенції водночас сприятиме економічному підйому України. Колоніальна адміністрація не зацікавлена у цьому, шалено проти- «.-виться переводу навчальних закладів на українську мову викладання, створенню українського інформаційного простору та в'дродженню української духовности, бо справедливо бачить у цьому свій кінець. Після виходу України з колоніального стан, мали б бути прииняті і якнайшвидше здійснені програми деколонізації освіти, культури, засобів інформації, армії, промисловости, енергетики тощо. Нічого цього зроблено не було. Найважливішою 1 водночас такою, що потребує найменших фінансових витраті не призводить до соціальної напрути, є деколонізація освіти. Її мета полягає втому, щоб за найближчі 3-4 роки покінчити з антиукраїнською імперською системою освіти та виховання, перевести 11 на національну основу, яка б забезпечувала підготовку українських національних кадрів. Вони мають добре знати свій фах, українську мову, історію України. Освіта в Україні може бути державною та недержавною. Але державна має пильно стежити і контроліовати недержавні освітянські установи, дбати, щоб їх випусники були патріотами України Навчальні державні установи є обов'язкові та необов'язкові. Обов'язкові -- це початкова школа (1-9 класи). Їх кількість з тією чи іншою мовою викладання має відповідати демографічному складу населення або волевиявленню батьків. Навчання в державних середніх загальноосвітніх школах (10-11 кл.), гімназіях, ліцеях, профтехучилищах, технікумах, вищих навчальних закладах має бути українська, а система виховання -- такою, щоб зо їх стін виходили патріоти України. Деколонізацію освіти має забезпечити поступове досягнення цієї кінцевої мети. У кожній складній проблемі є ключовий момент, опанування яким розв'яже або сильно сприятиме розв'язанню усієї проблеми. У культурі -- це мова, у системі освіти -- вищі навчальні заклади. Щоб перевести їх, а разом з ними і значну частину загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та технікумів на українську мову викладання, не треба багато зусилля, але треба багато бажання. Необхідно вчяти до уваги, що при вирішенні проблеми деколонізації на сьогоднішнти день зі студентами проблеми не існує. У школах вони українську мову вивчали і мають позитивну оцінку Якщо ж хтось її незнає, то має фальшивий атестат. Отже, деколонізація освіти має полягати в подоланні спротиву адміністрації, вивченню української мови тими викладачами, які нею не володіють, та в самому підході до системи освіти. Деколонізацію освіти можна здійснити не галасливими, але простими методами: 1. При вступі до вищих навчальних закладів абітурієнт в обов'язковому по- рядку складає іспит з історії України письмово українською мовою та твір з української мови та літератури. Міністерство освіти має опублікувати підготовлений фахівцями список зі 100- 200 питань з історії України та кілька десятків тем з української літератури та культури. Бажано, щоб іспит з історії України приймали не викладачі цієї установи, а спеціальго підготовлені фахівці, які мають сертифікат Міністерства освіти. До прийняття іспиту не допускаються особи, які не володіють або погано володіють українською мовою. 2. Ректори зобов'язані у певний термін (1-3 місяці) представити поетаапний плай переходу Вузу на українську мову викладанйня за 2 роки, ав Криму -- за З роки. Обов'язкове звітування за кожен етап-семестр та контроль з боку Міністерства. За невиконання одного етапу ректор отримує попередження, за невиконання двох підряд -- усунення з посади. У дворічний термін усі викладачі мають вивчити українську мову і перейти на викладання нею, переписати і представити свої конспекти, мають бути написані 1 надруковані лабораторні роботи та інші методичні матеріали, які не вимагають великих накладів. Власне, оце й усе, що має відношення до Міністерства освіти при проведенні деколонізації вищої освіти. Отоке, Міністерство має видати лише два прямих накази: про вступні іспити та про представлення ректорами планів переходу. Невиконання планів не буде або буде мало, бо всі ректори дуже цінують свої посади і міцно тримаються за них. Звичайно, до цього треба додати певну фінансову та кадрову політику, видання україномовних підручників тощо, але ці дії Міністерства менш ви- ді міі мають не пряме, а опосередковане віДНОШення до деколоніза ції освіти Пенсіонери та викладачі, які не виявляють бажання оволодіти українською могою, можуть її не вивчати. Але протягом наступних двох років вони мають бути звільнені за скороченям штатів, як професійно непридатні. 3. Програма деколонізації освіти має передбачати підготовку висококваліфікованих, ерудованих фахівців. Не секрет, що культура випусників наших Вузів сьогодні здебільшого убога 1 примітивна. Часто молодий фахівець двох слів з'язати не може. Для підняття культури фахівців, вироблення уміння логічно мислити і чітко висловлювати свої думки студенти мусять здавати семестрові та державні іспити У письмовій формі. 4. Зважаючи на те, що культурний ріве 16 та державна самосвідомість населення Західної України вища, ніж Східної, бажано вступні іспити у вузина Сході та Заході У країни проводити зі зміщенням на 2-3 тижні. Абітурієнти, які не проидутТь у себе одома, повинні мати мозаСлиВвІСтЬ Знову скласти іспити або з тими ж оцінками брати участь у конкурсі в профільних Вузах іншого регіону. 9. Окрема програма має бути для Криму. Але як і для інших областей України, треба неухильно дотримува- тись положения, що Вузи -- загальнодержавні установи, і ніякої іншої мови викладання, крім української, ніякого іншого виховання, крім українського, там бути не може. Україна не зобов'язана готувати у себе п'яту колону або фахівців для інших держав. На активний спротив адміністрації та частини викладачів, який може мати місце, необхідно застосовувати фінансові та організаційні методи: скорочувати набір студентів та фінансування, переводити факультети або Вузи в інші області України, зміщувати адміністрацію. Свобода Вузам надається лише у тій мірі, в якій вони відповідають інтересам держави. При необхідності застосовувати пряме правління з Міністерства: на 2-3 роки припиняється дія Статуту, на цей же час призначається виконуючий обов'язки ректора, проректори, декани. За вимогою б6-ти студентів потоку ім зобов'язані усі предмети викладати українською мовою. Цим студентам стипендія збільшується на 50 відсотків. Викладачі, які їм викладають, отримують доплату 20-30 відсотків до платні (За що? За важкі умови роботи та навчання). 6. Мають бути видані українські підручники, як за формою, так і за змістом. Багато з них уже створені, інші мають . бути написані на конкурсній основі. Ніякої проблеми з виданням підручників, особ- | ливо тих, що мають десятитисячні | наклади, не існує, вона штучно створена. Український ринок за кілька місяців, можливо, за рік, може бути завалений підручниками, якщо їх дозволити видавати комерційним видавництвам. 70-80 відсотків батьків такі підручники куплять, інші придбають за рахунок допомоги служби соціального захисту або за пільговими цінами від Міністерства освіти. 7. Після переведення Вузів на українську мову викладання проблеми з середніми навчальними закладами швидко зникнуть: батьки згадають, що вони українці, і будуть масово вимагати переведення шкіл на навчання рідною мовою. Деколонізація початкової та середньої школи має йти в іншому напрямку. Мають бути створені програми та підручники, які б виховували у дітей любов до рідного краю та України: діти повинні починати з вивчення історії, географії, тваринного та рослинного світу, культури, звичаїв своєї вулиці, потім села, селища, міста, области, району (Слобожанщина, Поділля тощо), України, земель в інших державах, історично заселених українцями, історію та культуру українців, розсіяних по світу, історію та культуру оточуючих нас держав -- 1 лише потім переходити до Всесвітньої історії, культури, географії, біології... Після такої грунтовної переробки системи початкової та середньої освіти необхідність завезення підручників із сусідніх держав, на що ска ржаться деякі наші освітянські чиновники, автоматично відпадає. Така система забезпечить виховання патріотами У браїни не лише українців, а всіх молодих громадян. 8. Дитячі садочки. Віддавати туди дітей не обов'ягоково, А тому виховання дітей в державних дошікіль -. устано- вах має проводиті с, рр:лючно українською мовою і на основі української духовності. Анатолії КІН РАТЕТКО. она професор, голова Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта»

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин