“Чужоземці прониклися духом нашої пісні і стали її амбасадорами на теренах Європи”. · 7 Добрі справи · с. 7сторінка оригіналу ↗
Ювілеї Острівської школи
Слово Просвіти, №22 за 2019 рік
Казимир ЯРЕМА, член НСЖУ
Для Острівської ЗОШ І—ІІІ ст. цей навчальний рік був особливий. В історії школи відзначили три ювілеї: 170 років з часу будівництва і відкриття початкової школи, 55 років з часу будівництва та відкриття двоповерхового корпусу неповносередньої школи і 25 років з часу завершення будівництва і відкриття нової середньої ЗОШ І—ІІІ ст. Про ці ювілеї школи згадували на святі Першого дзвоника, під час вечора зустрічі випускників школи, але спеціальних урочистостей не проводили. Може, для тих, хто тепер працює в школі, ці ювілеї не такі важливі, але для нас, хто будував цю нову середню школу, 25-річний її ювілей надзвичайний. Ми щасливі, що вклали енергію свого серця і розуму, працю рук у цю простору прекрасну будівлю, в якій навчаються, виховуються і відпочивають діти. А будівництво нової Острівської ЗОШ І—ІІІ ст. велося у 1989—1993 роках у складний час: тоталітарна держава йшла до розпаду, а відновлена Незалежна Україна тільки починала ставати на ноги. Нелегку ношу з будівництва нової Острівської школи взяла тоді на себе голова агрофірми “Поділля” Стефанія Антонівна Тислицька, яка посприяла позитивному рішенню правління та зборів агрофірми “Поділля” і Тернопільського райвиконкому про будівництво школи у селі Острів за кошти агрофірми “Поділля” у червні 1987 р. Агрофірма коштів не мала, і тодішня державна будівельна організація “Тернопільбуд” (директором якої в той час був Борис Андрійович Мороз, а безпосереднім виконавцем і відповідальним за будівництво Острівської школи — тодішній директор “Промбуду” Василь Йосипович Лило), вела будівництво школи в борг, на картотеку. Щоб заохотити будівельників, Стефанія Антонівна виписувала їм за низькими цінами і давала як премії зерно, крупу, цукор, м’ясо та іншу сільськогосподарську продукцію. Вона залучала спеціалістів агрофірми до вирішення окремих питань з будівництва школи, безпосередньо їздила зі мною (автором статті) в “Тернопільгаз”, “Облпостачбуд” задля придбання обладнання до котельні, їдальні школи тощо. Отож щоб висловити щиру подяку і повагу Стефанії Антонівні, я разом із просвітянами Едітою Мочевус і Анною Савкою недавно відвідали її вдома, дуже цікаво поспілкувалися. Вона нас радо і гостинно зустріла. Казимир Ярема подарував їй авторську книжку “Школа рідна Острівська”. Нас вразила краса і багатство вишивок, які Стефанія
Антонівна власноруч зробила за останні роки відпочинку, світлини та нагороди, які вона отримала за сумлінну працю впродовж життя. Також ми зустрілися з генеральним директором ТОВ “Тернопільбуд” Василем Йосиповичем Лилом, привітали його і весь колектив зі славним ювілеєм — 75-річчям з часу створення організації. Голова Тернопільського РО ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка К. Ярема, який був ініціатором та організатором будівництва нової Острівської школи, подарував ТОВ “Тернопільбуд” свою книжку “Школа рідна Острівська”, висловив щиру вдячність В. Й. Лило та всім будівельникам за їхню жертовну працю і збудовану школу. Як тодішній директор школи, один із її будівничих, я щиро дякую тодішньому заступнику директора школи Дацко Б. С., вчителям Колясі Н. Б., Працінь О. Б., Дацко О. І., Дацко Н. Р., Яремі Л. М., Пелехатій О. В., Бакан І. Я., Федорончук Л. Г., Кострибі Г. Є., Юрійчин М. В., Дацко О. Г., Грицишину М. І., Копаніцькій Г. В., Кравченко М. М., Умриш О. Г., Бойчук С. І., які віддали всю свою відпустку — 48 днів та й усе літо 1993 року на завершення будівництва школи. Вони прибирали приміщення після будівельних робіт, фарбували вікна, двері, підлоги, лакували паркет, встановлювали меблі, стенди та обладнання. У завершенні будівельних робіт брали участь також батьки та учні 9—10-х класів. Тож школу побудовано завдяки наполегливій і цілеспрямованій праці багатьох людей, для котрих цей 25-літній ювілей є важливим. А ті, хто тепер працює і навчається в цій школі, повинні про це знати й пам’ятати.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
