Подія року · “Бути вільним завжди складно, свободу потрібно виборювати”. · с. 8сторінка оригіналу ↗
На перехрестях «Книжкового Арсеналу»
Слово Просвіти, №22 за 2019 рік
У столиці відбувся ІХ Міжнародний фестиваль “Книж@ ковий Арсенал”, який разом зі Львівським книжковим фо@ румом є одним із головних книжкових свят країни.
Едуард ОВЧАРЕНКО Фото автора
Щодня на фестивалі відбува^ лися десятки презентацій, диску^ сій, лекцій, перформансів, круг^ лих столів, виставок, показів фільмів. Представників ЗМІ заці^ кавила дискусія про літературу переживання “незагоєних ран” воєнних конфліктів. Цю диску^ сію присвятили виходу у світ книжки Артура Юркевича та Малхаза Джаджанідзе “Заборо^ нена лоза” у видавництві “Тем^ пора”. Основою книжки стали спогади про дитячі переживання Малхаза під час війни в Абхазії на початку 90^х років минулого сто^ ліття. — Поява в Україні літератури про сучасну Грузію — надзвичай^ но велика рідкість, — зазначила редактор книжки Юлія Олійник. — Ми б хотіли, щоб ця книжка сприймалася в контексті історії України і Грузії, сучасних україн^ сько^грузинських відносин, спри^ яла розвиткові контактів між на^ шими народами. Переконана, що ця книжка, написана за реальни^ ми подіями, багато чого навчить українців. — Дуже важливо для мене як для грузина, що вважає себе і ук^ раїнцем, що ця книжка вийшла у перекладі українською мовою, — зізнався колишній Генеральний консул Грузії в Україні, а нині во^ лонтер Теймураз Нішніанідзе. — Сьогодні дуже мало літератури, яка б розповідала про реальні по^ дії, які відбуваються в Абхазії, а знати і розуміти історію дуже потрібно. Ми, волонтери, докладаємо багато зусиль, щоб наші хлопці на фронті мали можливість чита^ ти книжки. Бо людина, яка багато читає, легше перено^ сить психологічні травми. Займаюся проектом “Пере^ сувна бібліотека для фронту”. Разом з друзями за два роки розвезли по всій лінії розме^ жування близько шести тисяч примірників книжок. Серед українських воїнів особливою популярні військова літерату^ ра, видання з історії України, що розповідають про визволь^ ні змагання, а також класика і детективи. Українці й грузини мають багато спільного. І це не тіль^ ки культура, релігія чи тради^ ції. Маємо спільного ворога — Росію. Багато років тому Гру^ зія пережила те, що Україна переживає зараз. Сьогодні від^ буваються Мінські перемови^ ни, а на початку 90^х — Сочин^ ські. Тоді Грузія виконала всі свої зобов’язання, а Росія — жодного. Саме це відбувається і зараз. — Минуло 27 років з часу описаних подій, але вони зали^ шаються надзвичайно актуаль^ ними, — зазначив Артур Юрке^ вич. — Головний меседж книжки — свобода. Бути вільним завжди складно, свободу потрібно вибо^ рювати. Великою брехнею є дати початку і закінчення воєн. Для людини, яка пережила війну, во^ на не закінчується ніколи. Герою дивом вдалося вижити в цій страшній війні, але його частина ментально назавжди залишилася в Абхазії. — Я людина, яка пережила все описане в книзі, — підкрес^ лив Малхаз Джадзанідзе. — Нас^ правді грузинсько^російська вій^ на розпочалася не на початку 90^х років, а триває вже кілька століть.
На жаль, цю тему поки що мало висвітлено в грузинській літера^ турі. Резонанс викликала презен^ тація нових видань Національно^ го меморіального комплексу Ге^ роїв Небесної сотні — Музею Ре^ волюції Гідності; розмова “Укра^ їна і українці в графічному дизай^ ні УРСР і діаспори”; виставка^ презентація дослідження “Укра^ їнська дитяча ілюстрація від від^ лиги до Незалежності”; презен^ тація книжки “Гетьман Іван Ма^ зепа та його доба”; лекція^диску^ сія Ірини Ігнатенко “Сприйняття дітей з інвалідністю у традиційній культурі українців”, презентація збірника оповідей і документів “Книга свідчень: анатомія крим^ ської окупації” та ін. Історична частина “Книжко^ вого Арсеналу” була представле^ на виставкою, головним персо^ нажем якої став будинок Роліт (Робітник літератури), розташо^ ваний на вулиці Богдана Хмель^ ницького у Києві. Понад 70 років ця адреса уособлювала історію української радянської літерату^ ри. Заснований на кооператив^ них засадах у період житлової кризи, щоб забезпечити умови для творчості, Роліт незабаром перетворився на своєрідний “та^ бель про ранги”. Квартира в ньому ніби зара^ ховувала мешканця до літератур^ ної еліти, а кількість житлової площі визначала внесок у літера^ туру. Під одним дахом мешкали обласкані владою “генерали” від літератури і “не обласкані”, які перебували під пильним нагля^
дом НКВС^КДБ. Звідси вируша^ ли у в’язниці, на фронт і в емігра^ цію. Сюди надходили укази про нагородження орденами, а за ни^ ми компартійні постанови про “ідейні помилки” в літературі. Час піддав нещадній ревізії радянський “табель про ранги”. Аутсайдери перетворилися на класиків, а колишні визнані ко^ рифеї зникли зі шпальт літера^ турного літопису. Давно зійшли зі сцени персонажі “головного дра^ матурга країни” Олександра Корнійчука. Забуті оди “Дніп^ рельстану” Володимира Сосюри, а таврований як буржуазно^націо^ налістичний вірш “Любіть Украї^ ну” у трагічних обставинах новіт^ нього часу набув сакрального змісту. Ми сміємося дотепним “усмішкам” Остапа Вишні, який переживши морок ГУЛАГу, зберіг незлобливий м’який гумор і не^ підробну щирість.
Презентація книжки “Заборонена лоза”
Епізоди з побуту Роліту доз^ воляють порівняти закарбовані образи класиків з їхніми повсяк^ денними вчинками, що часом відзначалися складним естетич^ ним вибором, та змалювати істо^ ричні обставини, які домінували над творчістю. Надихнула на цей проект і стала його частиною книга Ста^ ніслава Цаплика і Пилипа Селі^ гея “Таємниці письменницької шухляди”, що блискуче і захоп^ ливо розповідає про побут пись^ менників радянської доби. Роліт відомий великою кіль^ кістю меморіальних дощок на фасаді. Навряд в Україні знай^ деться інша будівля, де їх аж 29. Першу відкрили 1958 року, ос^ танню — 2011^го. Серед експонатів виставки — портрети Натана Рибака, Дмит^ ра Ткача, Олеся Гончара, Михай^ ла Стельмаха, Платона Воронь^ ка, Івана Ле та інших письмен^ ників, створені Зиновієм Толка^ човим у 40^х роках минулого століття; книжки з автографами Максима Рильського, Юрія Яновського, Миколи Бажана; бандура, виготовлена для Павла Тичини чернігівським майстром Володимиром Гузьченком, клар^ нет, що належав Тичині; особис^ ті речі з кабінету Остапа Вишні; таріль — особистий подарунок Олесеві Гончару від Павла Тичи^ ни; макети до вистав “Загибель ескадри” Олександра Корнійчу^ ка та “Ярослав Мудрий” Івана Кочерги в Українському драма^ тичному театрі імені Тараса Шевченка (м. Харків), речі та фото з кабінету Юрія Яновсько^ го. Чимало українських пись^ менників представили на Книж^ ковому Арсеналі свої нові книж^ ки. Микола Тимошик презенту^ вав двотомник “Село”. У першому томі, що має назву “Зійти з безпам’ятства”, подано широку панораму життя хліборо^ бів та сільської інтелігенції від козацьких часів до жовтневого перевороту 1917 року. За масштабами охоплення до^ недавна недоступного навіть дос^ лідникам матеріалу, лаконічністю і завершеністю сюжетів, успіш^ ним поєднанням хронологічного викладу подій із сюжетним роз^ витком, барвистою мовою це ви^ дання без перебільшення можна вважати енциклопедією життя українського села. У другому томі — “Трудний шлях відмоскалення”, що охоп^
лює період від 1917^го до початку 70^х років ХХ століття, переос^ мислюється низка сфальшованих сторінок українського села. Фак^ тологічна канва оповіді, що побу^ дована винятково на закритих донедавна архівних матеріалах та спогадах очевидців, тут особливо вражаюча за силою правди. Йдеться зокрема про кілька показових тенденцій: генетичний страх старших селян говорити правду й боротися за неї, непатрі^ отизм, байдужість, продажність пригодованої владою інтеліген^ ції. Новаторська авторська версія історії села є поглядом “знизу”, а не “зверху”, як було прийнято раніше. Молода письменниця Юлія Іллюха разом з харківським ви^ давництвом “Клуб сімейного дозвілля” пропонувала читачам свій роман “Східний синдром”, що повертає до початку росій^ сько^української війни. І повер^ тає не тільки тому, що датовані 2015 роком події вже стали історі^ єю, а й тому, що біографії персо^ нажів є своєрідним поясненням для розуміння глобальних подій. Василь із Західної України, Макс із Донбасу, Таня з Росії опиня^ ються на цій війні з різних при^ чин, однак для кожного вона стає своєю. Ця в чомусь романтична, а в чомусь дуже сувора розповідь вирізняється серед іншої літера^ тури про війну завдяки художній майстерності авторки. Юлія Іл^ люха вміє розповідати історії, пе^ редавати почуття та емоції, уни^ каючи будь^якого галасливого пафосу і мови ненависті. Володимир Шовкошитний представив свою трилогію “Кров — свята”, що побачила світ у ви^ давництві “Український пріори^ тет”. Вона скидає з нашої історії шкаралупу ворожих міфів і являє читачеві храм української дер^ жавності вже без риштовань. І водночас вказує шлях очищення колективної пам’яті від намулу малоросійства і меншовартості через прищеплення українському суспільству гену гідності й само^ поваги та психології переможців. Це наш український аналог “Вій^ ни і миру” чи “Тихого Дону”. Твір водночас і надзвичайно україн^ ський, і надзвичайно європей^ ський. Автор ніби застерігає чи^ тачів: якщо течії Гольфстріму уповільняться, то на нашу Євро^ пу чекають люті морози, а весь світ вже ніколи не буде таким за^ тишним для життя. Лариса Ніцой презентувала свої книжки “Незламні мураші”, “Дві бабуськи у незвичайній школі, або Скарб у візку”, брати Капранови — “Мальовану істо^ рію незалежної України”, “Істо^
рію нашої церкви”, “Справу си^ вого”, “Майдан. Таємні файли”; Михайло Слабошпицький — “Тінь у дзеркалі”, “Протирання дзеркала”, “Поет із пекла. Тодось Осьмачка”. Видавнича група КМ^БУКС на Книжковому Арсеналі презен^ тувала світові бестселери в перек^ ладі українською мовою. Серед них книжка Мартіна Гілберта “Черчилль. Біографія”. Ця робо^ та особистого біографа Вінстона Черчилля посідає особливе місце серед подібних видань. Окрім фактів з дослідницьких джерел, в основу книги лягли відомості, надані Рендольфом — сином Черчилля. Також видавництво представляє працю Сета Абрам^ сона “Доказ змови. Як Трамп зра^ див Америку”. За твердженням автора, чинний президент США в обмін на фінансову вигоду та приховану допомогу на виборах компрометує зовнішню політику своєї країни. Інший бестселер — “Принципи” Рея Даліо. Автор ді^ литься своїми нетрадиційними принципами, завдяки яким зі звичайного хлопця з лонг^ай^ лендської родини середнього класу він перетворився на одного з найуспішніших підприємців на^ шої доби. Серед принципів Даліо можна знайти найефективніші уроки для окремих осіб та цілих організацій приймати правильні рішення, долати будь^які викли^ ки і будувати сильні команди. Український інститут книги запросив долучитися до дискусії “Переоблік книговидання: що варто рахувати?”; круглого столу “Книжкова сфера у міжнародній площині: Інтеграція ринків, ін^ теграція культур”; тренінгу за мо^ тивами книжки Ольги Голубєвої “Безкінечні казки”; дискусії “Мода, книги та культурна дип^ ломатія”; презентації збірки опо^ відань “Іван і Іванна”. Широку програму підготува^ ли гості форуму з Канади. Серед запропонованих ними заходів розмова “Перекладач як медіа^ тор між культурами”; дискусія “Голоси поколінь, перепрочи^ тання канонів”; презентація книжки “Чоловіки про фемі^ нізм” як дійти до рівності”, зус^ трічі з сучасними канадськими письменниками. Інший гість фестивалю — Бі^ лорусь, яка презентувала чимало видань білоруською мовою. Свої новинки представили українські видавництва “А^БА^ БА^ГА^ЛА^МА^ГА”, “Ярославів Вал”, “Видавництво Старого Ле^ ва”, “Знання”, “Смолоскип”, “Кліо”, “Либідь”, “Мистецтво”, “Родовід”, “Фабула”, “Зелений пес” та ін.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
